Ухвала суду № 123539941, 05.12.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19737/24

Провадження №: 2/755/10512/24

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"05" грудня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.

Підставами для залишення позову без руху визначено: 1) відсутність відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору у порядку, визначеному статтею 159 СК України, та відповідних доказів на їх підтвердження; 2) відсутність інформації про наявність або відсутність у сторін та інших учасників справи електронного кабінету; 3) відсутність підтвердження щодо зарахування судового збору в сумі 1 272,01 грн, який сплачено відповідно до наданої позивачем квитанції про сплату судового збору від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775, до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 272 ЦПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа від 19 листопада 2024 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року про залишення позову без руху доставлено до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 , 19 листопада 2024 року о 7-35 год.

Таким чином, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року про залишення позову без руху було вручено позивачеві 19 листопада 2024 року.

Також ухвалу про залишення позову без руху від 15 листопада 2024 року було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому позивач у вільному доступі мав можливість ознайомитись з її змістом.

Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений належним чином про залишення позову без руху.

Відповідно до частини першої статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 124 ЦК України).

У даному випадку строк для усунення недоліків позовної заяви розпочався - 20 листопада

2024 року, тобто, встановлений судом триденний строк тривав до 22 листопада 2024 року (включно).

26 листопада 2024 року (вхід. від 03 грудня 2024 року № 66485), тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку, до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , про усунення недоліків. Клопотання про поновлення пропущеного встановленого судом процесуального строку заява не містить.

До заяви про усунення недоліків позивачем надано інформацію відповідно до вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України в частині зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та інших учасників справи.

Також до заяви додано копію витягу з розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 18 червня 2024 року № 407 Про визначення способів участі батьків у вихованні дітей.

Таким чином, позивачем в цій частині виконано вимоги ухвали від 15 листопада 2024 року про залишення позову без руху.

Також до заяви про усунення недоліків позивачем додано платіжну інструкцію банку від

27 серпня 2024 року № 2498 про сплату судового збору у сумі 1 211,20 грн, надавач платіжних послуг - АТ «Таскомбанк».

Вивчивши матеріали справи та заяву про усунення недоліків суд зазначає таке.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

До позовної заяви позивачем додано паперову копію квитанції від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775 про сплату судового збору у сумі 1 211,20 грн, надавач платіжних послуг - АТ «Таскомбанк».

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд вчинив перевірку зарахування судового збору у розмірі 1 211,20 грн, сплаченого відповідно до платіжного документа від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775 до Державного бюджету України.

При перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України судом з`ясовано, що станом на 15 листопада 2024 року інформація про зарахування коштів за платіжною інструкцією від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775 про сплату судового збору у справі

№ 755/19737/24 за подання позовної заяви відсутня.

За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано.

Аналогічний висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 31 січня 2024 року по справі

№ 757/17452/21-ц, від 24 листопада 2023 року по справі № 334/5481/23, від 12 лютого 2024 року по справі № 2-814/10.

До поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем не додано підтвердження (довідки) органу Державної казначейської служби України про зарахування судового збору у розмірі 1 211,20 грн відповідно до квитанції від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775 до спеціального фонду цього бюджету або будь-якого іншого документу, що підтверджує факт зарахування грошових коштів до спеціального фонду державного бюджету України.

Водночас, як уже зазначалося раніше, про усунення недоліків представником повторно додано платіжну інструкцію банку від 27 серпня 2024 року № 2498 про сплату судового збору у сумі

1 211,20 грн.

Станом на 05 грудня 2024 року інформація про зарахування коштів за платіжною інструкцією від 27 серпня 2024 року № 2498 про сплату судового збору у справі № 755/19737/24 за подання позовної заяви відсутня.

Так само станом на 05 грудня 2024 року відсутня інформація про зарахування коштів за платіжною інструкцією від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775 про сплату судового збору.

При цьому, шляхом моніторингу відомостей відкритого порталу даних «Єдиний державний реєстр судових рішень» встановлено, що 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини, справа № 755/14909/24. Через комп`ютерну програму документообігу суду «Д-3» встановлено, що до вказаної позовної заяви позивачем також додано платіжну інструкцію від 27 серпня 2024 року

№ 2498 про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн, надавач платіжних послуг - АТ «Таскомбанк». Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25жовтня 2024 року по справі

№ 755/14909/24 позовну заяву повернуто на підставі частин третьої, п`ятої статті 185 ЦПК України.

07 листопада 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Як уже зазначалося раніше, до повторно поданої позовної заяви знову додано копію платіжної інструкції від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775, надавач платіжних послуг - АТ «Таскомбанк», про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Верховний Суд в ухвалі від 05 лютого 2024 року по справі № 759/1911/19 вказав: «Додана до касаційної скарги квитанція від 29 грудня 2023 року на суму 3 073,60 грн за подану 05 січня 2024 року касаційну скаргу, яку ухвалою суду касаційної інстанції від 11 січня 2024 року повернуто, не є підставою для його зарахування за подання касаційної скарги 23 січня 2024 року. Оскільки за повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.».

Таким чином, додана до позовної заяви платіжна інструкція від 27 серпня 2024 року № 2498 про сплату судового збору не може слугувати належним доказом сплати судового збору за подачу позовної заяви від 07 листопада 2024 року по справі № 755/19737/24.

При цьому, суд враховує, що платіжна інструкція від 27 серпня 2024 року № 2498, надавач платіжних послуг - АТ «Таскомбанк», про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн, є дублікатом квитанції від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775, надавач платіжних послуг - АТ «Таскомбанк», про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн, виданим установою банку.

Оскільки, з платіжної інструкції від 27 серпня 2024 року № 9970-8210-9380-6775 вбачається, що 27 серпня 2024 року ОСОБА_1 за допомогою сервісу Govpaу24 здійснено платіж у сумі

1 211,20 грн, фактичним надавачем платіжних послуг виступає саме АТ «Таскомбанк».

Сервіс Govpaу24 є системою оплати державних і муніципальних послуг, що пропонує заповнити простий шаблон для сплати, є повністю автоматизовано системою і не потребує фізичної обробки вхідних платежів. При цьому, фактичний переказ коштів (обробка заповненої користувачем платіжної інструкції) здійснюється АТ «Таскомбанк».

Користувач не позбавлений права звернутися до установи банку та отримати дублікат платіжної інструкції про здійснений переказ у паперовому вигляді.

Отже, ОСОБА_1 вимоги ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від

15 листопада 2024 року про залишення позову без руху не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.

Суд також враховує, що заяву про усунення недоліків позовної заяви подано з пропуском встановленого судом процесуального строку, відповідного клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не заявлено.

Вказані недоліки позовної заяви є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною п`ятою статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу, в порядку визначеному частиною третьою статті 185 ЦПК України.

При цьому, пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Тому ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися із відповідним клопотанням та повернути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви по справі № 755/14909/24, за наявності відповідних правових підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини - вважати такою, що не подана, та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити суб`єкту звернення, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова