Рішення № 123539106, 04.12.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/7019/24

Провадження № 2-а/711/76/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху серії ЕНА №2958720 від 01.09.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що позивача притягнуто до відповідальності за те, що він, керуючи автомобілем допустив перевищення швидкості руху в межах населеного пункту, оскільки рухався зі швидкістю 74 км/год. Натомість позивач зазначає, що не перевищував вимог швидкісного режиму руху, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач зазначає, що в даному випадку працівник поліції неправомірно здійснив вимірювання швидкості руху позивача, оскільки тримав вимірювач швидкості TruCam в руках, тоді як такий прилад повинен бути стаціонарно вмонтованим та використовуватися виключно в межах дії дорожнього знаку 5.70 ПДР, а не на власний розсуд поліцейського у будь-якій місцевості. Окрім того в оскаржуваній постанові не зазначено відомостей про тип, марку та модель приладу вимірювання швидкості. Також позивач зазначає про порушення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, оскільки позивачу не роз`яснювались його права, а розгляд справи здійснений інспектором на місці події без надання позивачу можливості надати будь-які пояснення та скористатись правовою допомогою.

27.09.2024 судом відкрито провадження у справі.

22.10.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача проти позову, в якому вказується про необхідність ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог у відзиві зазначено, що інспектором поліції не було порушено жодних, передбачених законом вимог щодо порядку та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що ним було допущене порушення обмежень швидкісного режиму в межах населеного пункту м. Черкаси. Подія виявлена та зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС003047), який є справним та придатним до застосування, як в ручному так і в автоматичному режимі, та використовувався у правовий спосіб. Відомості про такий прилад були зазначені в оскаржуваній постанові. Факт правопорушення підтверджується фотознімками відповідного приладу та зафіксованими таким приладом відомостями про час, місце та транспортний засіб, яким допущено перевищення швидкості руху. На підтвердження факту вчинення позивачем порушень вимог Правил дорожнього руху суду надано диск з відеозаписом руху автомобіля позивача в момент його фіксації приладом вимірювання швидкості, фотозображення з приладу фіксації швидкості руху, документи про технічну справність та особливості технічної роботи приладу TruCam ІІ LTI 20/20 (серійний номер ТС003047).

В судове засідання сторони не з`явились, про причини неявки не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Натомість від представників сторін на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №2958720 від 01.09.2024, поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: 01.09.2024 о 14год 04хв ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 540i, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Благовісна, 97, в м. Черкаси рухався зі швидкістю 74км/год., тобто перевищив максимально дозволену швидкість руху на 24км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Також в постанові зазначено, що швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС003047.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, регулюється положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII (далі Закон №580), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. №1395 (далі Інструкція №1395) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №580 поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 1 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції №1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.

Порядок дорожньогоруху навсій територіїУкраїни встановленийПравилами дорожньогоруху,затвердженими постановоюКабінету МіністрівУкраїни від10.10.2001р.№1306 (далі - ПДР України).

Згідно з п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності притягається водій за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Як вбачається зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За обставинами події, що стала підставою винесення оскаржуваної позивачем постанови, судом встановлено, що під час нагляду за безпекою дорожнього руху на території м. Черкаси поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону №1 управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Жаданом Р.О. (далі поліцейський ОСОБА_2 ) о 14год 04хв 01.09.2024 по вул. Благовісна, 97, в м. Черкаси було виявлено рух транспортного засобу під керуванням позивача, який рухався зі швидкістю 74км/год. Вимірювання швидкості руху транспортного засобу здійснювалось поліцейським за допомогою приладу TruCam з серійним номером ТС003047, що використовувався поліцейським в ручному режимі без закріплення приладу на стаціонарній опорі, що не заперечується учасниками справи.

До того ж відповідні обставини підтверджуються змістом наданого відповідачем відеозапису на диску файл «1725199457_dl000_0901_140417», в сукупності із роздруківкою змісту файла «1725199457_dl000_0901_140417.jmf», в якому зафіксовано інформацію про час і місце фіксації факту перевищення швидкості автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Аналіз змісту таких відомостей свідчить про те, що вимірювання швидкості руху та відеофіксація відповідних подій здійснені приладом TruCam серійний номер ТС003047, а результат роботи такого приладу зафіксував наступні дані: 01.09.2024 о 14год 04хв 17сек; автомобіль з державним номером НОМЕР_1 ; швидкість руху 74км/год.; ліміт дозволеної швидкості руху 73км/год.; місце розміщення приладу фіксації вул. Благовісна, 97, м. Черкаси; поміряна дистанція 226,6м.

Зважаючи на доводи позивача щодо допустимості відповідних відеозаписів та достатності доказів на підтвердження події, яка стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то суд зауважує наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зч.2ст.77КАС Українив адміністративнихсправах пропротиправність рішень,дій чибездіяльності суб`єктавладних повноваженьобов`язок щододоказування правомірностісвого рішення,дії чибездіяльності покладаєтьсяна відповідача.Суб`єкт владнихповноважень повиненподати судувсі наявніу ньогодокументи таматеріали,які можутьбути використаніяк доказиу справі.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

В оскаржуваній постанові зазначено, що швидкість вимірювалась приладом TruCam TC003047, фото та відео з якого додаються до постанови, а також міститься позначка, що до постанови додаються відомості з бодікамери №472416. Відсутність в оскаржуваній постанові відомостей про тип моделі приладу, коли зазначені відомості про його марку та серійний номер, не є порушенням вимог ст. 283 КУпАП, оскільки ідентифікація відповідного приладу здійснюється саме за відомостями про його марку та серійний номер, що дозволяє ідентифікувати s тип такого приладу. Отже доводи сторони позивача про відсутність повних відомостей про технічний засіб вимірювання швидкості руху є необґрунтованими.

Стосовно доводів сторони позивача щодо порядку використання поліцейським приладу фіксації TruCam для вимірювання швидкості руху, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 31 Закону №580 поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону №580 поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Отже, положеннями ст. ст.31, 40 Закону №580 передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Як вбачається зі свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів» №22-01/28268 від 05.09.2023, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20 № ТС003047 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: ±2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; ±1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. /а.с. 49/.

Правильність реалізації у приладі «TruCam» такого алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації /а.с. 50/.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «TruCam», але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом «TruCam».

Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - TruCam LTI 20/20 ТС003047 - спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання.

При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача саме таким чином вплинуло на результат вимірювання.

Слід зазначити, що, відповідно до інструкції з використання приладу TruСam LTІ 20/20, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.

Виробником передбачена система заходів, які нівелюють вібрації та короткочасне переривання лазеру, тому прилад не може здійснювати вимірювання швидкості з більшою похибкою, ніж передбачено виробником та визначено у свідоцтві про повірку.

При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі.

Також, можливість застосування приладу в ручному режимі описана в його методичних рекомендаціях щодо використання та інструкції з використання.

Отже, можливість використання приладу TruCam LT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Необґрунтованими є доводи позивача що використання приладу у ручному режимі при триманні його в руках, а не стаціонарно монтованим способом, суперечить вимогам ст. 40 Закону №580.

В цьомуконтексті вартозауважити,що відповіднодо а.7,8ч.1ст.40Закону №580технічні приладита технічнізасоби,передбачені пунктами1і 2цієї частини,поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №580 інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Системний аналіз змісту положень ч. 1 та 2 ст. 40 Закону №580 свідчить, що вказаними нормами не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam в ручному режимі, а лише дозволяється можливість «монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель», а передбачена ч. 2 ст. 40 Закону №580 вимога про необхідність розміщення на видному місці інформації про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби, стосується випадків стаціонарного монтажу/розміщення таких засобів по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Безпідставним є посилання позивача про нібито невідповідність місця вимірювання швидкості з встановленим дорожнім знаком 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», оскільки дорожній знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» є обов`язковим лише при фіксації правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у п. 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 р. № 833. Дорожній знак 5.76, передбачає: «Інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.

Додатково слід зауважити, що наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 ПДР не звільняє водіїв від обов`язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах.

Варто зауважити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України за будь-яких обставин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля з реєстраційним номером д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 74 км/год. у межах населеного пункту м. Черкаси підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Щодо доводів сторони позивача про недотримання поліцейським ОСОБА_2 процедури розгляду справи, то необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 вказав, що положеннями КпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України. При цьому розмір стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка є фіксованою.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивачу було вручено копію оскаржуваної постанови на місці її винесення, відразу після розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення. Будь-яких доказів того, що у позивача були якісь клопотання на момент вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, суду не надано, хоча позивач мав можливість викласти відповідні обставини в оскаржуваній постанові під час отримання її копії.

Необґрунтованими є доводи сторони позивача про позбавлення його можливості скористатись правовою допомогою під час вирішення поліцейським питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В цьому контексті суд зауважує, що Європейський суд з прав людини в п. 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Отже в даному випадку відсутність можливості скористатись правовою допомогою не свідчить про протиправний характер дій поліцейського та незаконність оскаржуваної постанови.

Окремо слід звернути увагу, що формальні недоліки процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення самі по собі не нівелюють правомірності винесеного рішення суб`єкту владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки мають оцінюватись в аспекті істотності таких недоліків та змісту їх негативного впливу на реалізацію особою законних прав і свобод людини такого ступеню, що ставить під сумнів об`єктивність та обґрунтованість результату розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протилежне розуміння процесуальних норм матиме ознаки надмірного формалізму, що суперечить суспільному інтересу у забезпеченні встановленого правопорядку, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання ними своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

В даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.

Отже, по обставинам даної справи суду не надано доказів, які б свідчили про істотне порушення законних прав і свобод позивача, а також про необґрунтованість чи протиправність притягнення його до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність ознак протиправної діяльності в діях поліцейського ОСОБА_2 , а доводи позивача про протиправність та необґрунтованість оспорюваної постанови та відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Тож з урахуванням всіх обставин справи, перевіривши відповідність дій поліцейського ОСОБА_2 вимогам ст. 2 КАС України при прийнятті постанови серії ЕНА №2958720 від 01.09.2024, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 122, 245, 251, 283-285, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04 грудня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко