Рішення № 123536407, 27.11.2024, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 940/705/24

2/368/770/24

Рішення

Іменем України

"27" листопада 2024 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І

за участю секретаря Варлам Є.Р.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Токовенка С.А.

представників третьої особи в особі - Відділу у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради Невдобенко А.М. та Прохоренко Л.М.

представника третьої особи в особі - служби у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Ілляш Ю.В.

психолога Гудзь І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Відділ (служба) у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи позов наступним.

Вона, позивачка у даній справі, є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої записано ОСОБА_4 .

12 липня 2016 року шлюб між нею та відповідачем, рішенням Баришівського районного суду Київської області, було розірвано шлюб.

З тих пір, а саме понад 7 років відповідач взагалі не бачився з дитиною, не цікавиться донькою.

04 липня 2020 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6 .

Батько ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_4 її вихованням не займається, донькою не цікавиться, матеріальної допомоги їй не надає жодної, понад семи років не з`являвся до дитини, не намагався навіть спілкуватися у телефонному режимі, не цікавиться станом здоров`я доньки, навчанням та розвитком, а сама поведінка відповідача вказує на те, що він не має жодного бажання бачити свою дитину та приймати будь-яку участь в її житті та розвитку, не має бажання займатися вихованням, утриманням та належним доглядом, не цікавиться її долею та життям, таким чином не виконує свої батьківські обов`язки та самоусунувся від їх виконання.

Як вбачається з вищенаведеного, вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , 1986 року народження, оскільки він не цікавиться своєю неповнолітньою донькою, не займається її вихованням та утриманням, не надає матеріальної допомоги, не приховує своєї байдужості до життя та розвитку власної дитини, а також відкрито ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Поведінка відповідача ОСОБА_4 має негативний вплив на подальший розвиток неповнолітньої доньки, травмує її психіку, що негативно відображається на світогляді в житті дитини та подальший її психологічний розвиток.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов, а також довідки з місця проживання дитини вбачається, що вихованням та утриманням дитини займається виключно мати, тобто позивачка в даній справі, батько жодної участі у житті доньки не приймає, до неї не приходить та не цікавиться її життям та розвитком.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я, дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 164 СК України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм, моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім, заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також; інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом, з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

А тому вважає за доведене той факт, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Токовенко С.А. просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей. Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Позивачка у позові стверджує, що відповідач повинен бути позбавлений батьківських прав відносно їх неповнолітньої доньки ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. При цьому позивачка у своєму позові посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007, в якому роз`яснено, коли має місце ухилення батьків від виконання своїх обов`язків: ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідне харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормальне самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, а також у п. 18 даної постанови зазначається, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом застосованим суді до батьків і при цьому враховується винність їх поведінки з метою ухилення від виконання батьківських обов`язків. 25 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 296/7848/16-ц, провадження № 61-43695 св18 (ЄДРСРУ № 81436601) досліджував питання практичного застосування відповідної правової норми стосовно позбавлення батьківських прав і прийшов до правового висновку: ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками; більше того, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року по справі № 631/2406/15-ц, провадження № 61-36905св18 (ЄДРСРУ № 80487429). Для того, щоб в повній мірі піклуватися про дитину допомагати їй не тільки матеріально, а й морально, необхідно з нею як мінімум спілкуватися. Однак, в даному випадку відповідач стверджує, що раніше він намагався бачитися із дитиною, але позивачка не надавала такої можливості, іншими словами - перешкоджала спілкуванню батька з дитиною, що встановлено службою в справах дітей та сім`ї апарату виконкому Кагарлицької міської ради та викладено у висновку, який додається до відзиву. Вирішити цей спір в судовому порядку відповідач не мав змоги через те, що значна відстань між місцями проживання позивачки з дитиною та відповідача потребувала багато вільного часу для збирання документів. А його в нього практично не було, оскільки він працював для того, щоб утримувати свою сім`ю та сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_5. Про те, що відповідач не має заборгованості зі сплати аліментів надаємо повідомлення Тетіївського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області. Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родині свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Оскільки, відповідач з 04.01.2023 року перебуває на військовій службі в ЗСУ і звичайно виконувати всі батьківські обов`язки щодо виховання дитини не може через об`єктивні причини. У рішенні Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391 16-п провадження № 61-40224св18 (ЄДРСРУ № 78979013) зазначено, що навіть факт тримання відповідача під вартою у кримінальному провадженні свідчать про існування об`єктивний перешкод для реалізації відповідачем його батьківських обов`язків, що спричинило неналежного піклування про дитину з підстав, що не залежать від відповідача. Отже, нестача вільного часу через роботу та служба в ЗСУ, які є об`єктивний перешкодами для реалізації відповідачем його батьківських обов`язків, що спричинило неналежного піклування про дитину з підстав, що не залежать від відповідача не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Крім того, відповідач позитивно характеризується, алкогольні напої не вживає, на обліках нарколога чи психіатра не перебуває. Таким чином, його поведінка є правильною і змінювати його поведінку в кращу сторону немає потреби, як це зазначено у вищезазначеному висновку ВС. Попередні судові витрати становлять приблизно 3000 гривень.

Представник третьої особи в особі Відділу (служби) у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області Прохоренко Л.М. підтримує висновок служби у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради про не підтвердження самоусунення відповідача ОСОБА_4 від виконання батьківського обов`язку, а тому вважають за недоцільне позбавляти батьківських прав відповідача щодо його дочки ОСОБА_5 .

Представник третьої особи в особі служби у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Ілляш Ю.В. вважає, що під час розгляду питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо його дочки ОСОБА_5 проведено велику роботу, а саме: зроблені запити до поліції, до лікарні, в школу, опитано малолітню, позивача, перепискою опитано відповідача, проведено обстеження умов проживання малолітньої, опрацьовано лист відділу ДВС, і лише після цього було зроблено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо його малолітньої дитини, який просить врахувати при винесенні рішення по справі.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, малолітню дитину, психолога, дослідивши матеріали справи, висновки третіх осіб, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: батько - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.06.2008 року та який 12.07.2016 р. було розірвано рішенням Баришівського районного суду Київської області.

Згідно виконавчого листа № 355/790/16-ц, виданого Баришівським районним судом Київської області з ОСОБА_4 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 05.07.2015 року.

Довідкою, виданої Баришівським ліцеєм імені Миколи Зерова, виданої ОСОБА_1 про те, що батько дитини (учениці 6-А класу) ОСОБА_5 не бере участь у вихованні своєї дитини. Батько дівчинки не відвідував батьківські збори (у 1-6 класах), не спілкувався з учителями щодо навчання і поведінки доньки, не завітав на жоден виховний захід, який проводився в класі, ліцеї. Зі свого боку ОСОБА_6 , вітчим дівчинки, цікавиться навчанням дитини, турбується про неї, займається вихованням.

Актом обстеження житлово - побутових умов ОСОБА_5 встановлено, що житло розташоване на першому поверсі одноповерхового будинку, яка складається із 4 кімнат, житлова площа яких становить 45,2 кв.м. Санітарно-гігієнічні умови відповідають вимогам. В будинку є електропостачання, газопостачання, вода - скважина, опалення - газ. ОСОБА_8 має окрему кімнату, в якій є ліжко для сну та відпочинку, письмовий стіл, шафу для одягу. Дівчинка забезпечена продуктами харчування, сезонним одягом та взуття, засобами особистої гігієни, канцтоварами, гаджетами (мобільним телефоном, ноутбуком, навушниками). Для проживання, виховання, розвитку та навчання дитини створені умови. З бесіди ОСОБА_5 встановлено, що батька вона бачила, коли їй було п`ять років. Батько їй не телефонує, не вітає зі святами, не бере участі у її житті.

Рішенням Баришівської селищної ради Броварського району Київської області № 328.2 від 01.11.2024 року було затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області від 01.11.2024 року орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обґрунтовуючи наступним.

Органом опіки та піклування Баришівської селищної ради Броварського району Київської області розглянуто матеріали щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та встановлено, що між батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , 14.06.2008 зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області від 14.06.2008, актовий запис № 61). Під час шлюбу народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції у Київській області від 08.02.2012, актовий запис № 16). Проте, сімейне життя не склалося, і 12 липня 2016 року подружжя розлучилося (рішення Баришівського районного суду Київської області від 12.07.2016, справа № 355/775/16-ц, провадження № 2/355/415/16).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого Баришівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м: Київ) від 04.07.2020, актовий запис № 51, ОСОБА_1 вийшла заміж та змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

В Кагарлицькому районному суді від 26.09.2024 року відкрито провадження № 2/368/770/24 у справі № 940/705/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до довідки Баришівського ліцею ім. Миколи Зерова від 17.06.2024 № 154, виданої ОСОБА_11 , батько дитини (учениці 6-А класу) ОСОБА_5 не бере участі у вихованні своєї дитини. Він не відвідував батьківські збори (у 1-6 класах), не спілкувався з учителями щодо навчання і поведінки доньки, не завітав на жоден виховний захід, який проводився в класі, ліцеї. Зі свого боку ОСОБА_6 , вітчим дівчинки, цікавиться навчанням дитини, турбується про неї, займається вихованням.

Згідно з довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Баришівської селищної ради» від 08.10.2024 ОСОБА_5 на прийом до сімейного лікаря з`являється тільки з мамою.

Відповідно до довідки центру позашкільної роботи «Мрія» від 09.10.2024 № 01-12/142 ОСОБА_5 є вихованкою студії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Палітра» ЦПР «Мрія» з 2017 року. За час навчання дитину супроводжують, цікавляться її успіхами (навчанням), відвідують батьківські збори та заходи за її участю мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_6 .

17.06.2024 в родину ОСОБА_5 здійснено соціальне інспектування (акт обстеження житлово-побутових умов № 115 від 17.06.2024). Встановлено, що для проживання, навчання, виховання та розвитку ОСОБА_5, мати дівчинки ОСОБА_12 створила належні умови. Дитина забезпечена продуктами харчування, сезонним одягом та взуттям, засобами особистої гігієни. Під час бесіди з дитиною стало відомо, що батька вона востаннє бачила, коли їй було 5 років. Батько їй не телефонує, не вітає зі святами, не бере участі у її житті.

Працівниками служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Баришівської селищної ради з ОСОБА_5 проведено зустріч 09 жовтня 2024 року. Під час спілкування ОСОБА_8 надала письмове пояснення, з якого вбачається, що вона погоджується з рішенням матері позбавити батьківських прав батька, адже тато їй не телефонує, не приїжджає і не дарує подарунки на день народження. Востаннє дівчинка бачила батька на свій п`ятий день народження. Це був єдиний раз в житті дитини, коли вона бачила батька. Весь час, коли вони з мамою намагалися зв`язатися з ОСОБА_13 , він скидав телефонний виклик.

Працівники служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Баришівської селищної ради неодноразово намагались зв`язатися з ОСОБА_4 , але безрезультатно. Відповідно до запиту ССДС Баришівської селищної ради від 04.10.2024 № 519/01-29, за інформацією Відділу (Служби) у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради від 09.10.2024 № 271, питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 розглядалось на Комісії з питань захисту прав дитини Кагарлицької міської ради (витяг протоколу № 16 від 02.10.2024) та затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 рішенням Кагарлицької міської ради від 07.10.2024 № 1318-84 «Про затвердження висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 ».

З пояснень ОСОБА_4 начальнику Відділу (Служби) у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради від 01.10.2024 вбачається, що ОСОБА_4 нещодавно стало відомо, що його колишня дружина ОСОБА_1 , користуючись тим, що він несе військову службу і не має можливості бути фізично присутнім в житті дитини, вирішила позбавити його батьківських прав на дитину ОСОБА_5 . Він категорично проти цього, адже завжди намагався знайти порозуміння з колишньою дружиною стосовно виховання дитини і намагався бачитись з дитиною, хоча йому завжди чинили перешкоди. Він дуже відповідально ставиться до своїх обов`язків як батько, тому ніколи не мав і не має заборгованості з аліментів. Оскільки ОСОБА_1 перешкоджає йому бачитись з дитиною, має намір подати зустрічний судовий позов, щоб йому призначили години, які він зможе проводити спілкуючись з дитиною. Просить розглядати свою військову службу як поважну причину, а не спосіб уникнути своєї батьківської відповідальності у вихованні дитини, як тільки у нього з`явиться можливість спілкування з дитиною, він охоче нею скористається, так як дуже переймається за долю своєї доньки, ОСОБА_5 .

Відповідно до листа Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіональною управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.10.2024 № 54176, на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа №2/355/422/16 від 25.07.2016 року, виданого Баришівським районним судом Київської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 гри. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 05.07.2015. Відповідно до рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2022 року № 2/355/323/22, змінено вид та розмір стягнення, стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користі, ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до її повноліття, починаючи з 16.06.2022. Станом на 01.10.2024 року, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Згідно з актом обстеження умов проживання Відділу (Служби) у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради від 01.10.2024 року, ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання ОСОБА_4 задовільні. У будинку створені належні умови для проживання дитини будинку чисто, дотримано санітарно-гігієнічні умови проживання. ОСОБА_14 має дружину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та дочку ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Беручи до уваги довідку військової частини НОМЕР_4 , код НОМЕР_5 від 28.02.2023 № 290 та від 07.08.2024 № 453 ОСОБА_4 перебуває на військовій службі з 04.01.2023 по теперішній час. Але довідка за 2024 рік не була надана матері дитини, ОСОБА_1 , тому ОСОБА_17 не має пільг в навчанні та оздоровленні, як дитина військовослужбовця ЗСУ.

Відповідно до листа відділу поліції № 1 Броварського РУП ГУНП в Київській області від 05.10.2024 № 4384/109/1901/01-24, згідно даних інформаційно-комунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності не притягувався. Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності у ВП №1 Броварського РУП відсутні.

Матеріали у справі розглянули на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Баришівської селищної ради від 25.10.2024, протокол № 12. На засіданні Комісії була заслухана малолітня ОСОБА_17 . Вона вважає, що батько не виконує батьківські обов`язки, не спілкується з нею, не цікавиться навчанням, розвитком, не відвідує навчальний заклад. Все це робить чоловік матері, ОСОБА_6 , якою вона вважає справжнім татом.

Спорів стосовно місця проживання дитини не було, звернені, до органу опіки і піклування щодо встановлення участі батька у вихованні дитини та побачень з нею не надходило.

Батько не виконує належним чином прямі обов`язки, що викладені в ст. 150 Сімейного кодексу України по відношенню до дитини.

ОСОБА_4 не проявляє ініціативи щодо спілкування та побачення з донькою, не відвідує її, не займається вихованням, не оздоровлює, не цікавиться життям і здоров`ям дитини. Поведінка батька вказує на те, що він не має бажання займатися вихованням та розвитком доньки.

ОСОБА_5 у присутності психолога ОСОБА_3 пояснила, що підтримує позов матері щодо позбавлення батьківських прав її батька щодо неї. Свого батька вона бачила востаннє у п`ять років. Жодного разу він не вітав її зі святами, не спілкується з нею взагалі. У школу батько ні разу не приходив, він не цікавиться її життя взагалі.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 164 Сімейного кодексу України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що відповідач ОСОБА_4 зараз перебуває на військовій службі, тому не має можливостей зараз виконувати своїх батьківських обов`язків щодо своєї малолітньої дитини та те, що мати дитини також не давала йому спілкувати з дочкою. Так як судом встановлено, що відповідач ухилився від виконання батьківських обов`язків задовго до початку його військової служби, тому відхиляє відповідні посилання відповідача на військову службу як на єдину причину відсутності участі батька у вихованні дитини.

Водночас суд враховує, що служба у військовій частині НОМЕР_4 є почесним обов`язком, однак не звільняє батька від відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків та не є перешкодою для матеріального утримання дитини. При цьому суд звертає увагу на те, що сучасні технології, такі як мобільний зв`язок та й інші засоби комунікації, дозволяють підтримувати зв`язок батька й дитини та надавати останній допомогу.

Аргументи представника відповідача про те, що згідно листа Тетіївського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на 01.10.2024 року заборгованість по сплаті аліментів по виконанню рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2022 року № 2/355/323/22, де змінено вид та розмір стягнення, та стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дочки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до її повноліття, починаючи з 16.06.2022 року, у відповідача відсутня, про те, що відповідач добровільно чи примусово виконує свій обов`язок з матеріального утримання доньки ОСОБА_5 матеріали справи не містять. Навпаки, доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача брати участь у вихованні та розвитку дитини, відповідач не надав.

Лише той факт, що відповідач не визнав позов та висловив бажання брати участь у вихованні дитини, не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-46449св18), згідно з якими: «Самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи».

Також у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20) зроблено такий висновок: «[…] Лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. […] Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав».

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, виходив із того, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд не приймає висновок виконавчого комітету Кагарлицької міської ради як органу опіки та піклування про за недоцільне позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки проведений однобічно, а саме: лише враховано думку відповідача, і без врахування думки дитини, яку навіть не спробували опитати, а без витребування інформації чи інших даних щодо даних питань.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Оскільки з наявних у матеріалах справи доказів встановлюється, що відповідач з дочкою ОСОБА_5 не проживає, участі у її вихованні, у забезпеченні дитини не приймає, фактично дитина не отримує від батька жодної допомоги для морального та фізичного розвитку, думку дитини щодо даного питання, висновок служби у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області та з огляду на байдуже ставлення відповідача до дитини, позбавлення його батьківських прав повністю відповідає інтересам самої дитини, і є справедливим, передбачуваним та невідворотним наслідком свідомого вибору відповідача, тому позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Разом з тим суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу, що у відповідності до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі ст. ст. 164, 166 СК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Відділ (служба) у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення подавши безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення суду складено 05.12.2024 р.

Суддя І.І. Шевченко