Ухвала суду № 123532992, 04.12.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/27424/18-ц

Провадження № 2-з/752/301/24

У Х В А Л А

04.12.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши заяву адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича (ордер на надання правничої допомоги серія ВВ № 1041794 від 31.08.2024), яка подана в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 757/27424/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кучеренко Наталії Петрівни, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гавловська Олена Валеріївна про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2024 до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява представника позивача у справі № 757/27424/24, адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

Справа № 757/27424/24 перебуває у провадженні судді Голосіївського районного суду міста Києва Кокошка Олега Болеславовича.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці 03.12.2024 відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за результатами якого головуючим суддею з розгляду заяви про забезпечення позову визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв Сергій Олександрович.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на сьогоднішній день існує спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Спірна квартира неодноразово відчужувалася відповідачами в результаті чого змінювалися її власники. На думку представника позивача невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про витребування вказаної квартири із незаконного володіння відповідача.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд встановив що у провадженні судді Голосіївського районного суду міста Києва Кокошка Олега Болеславовича перебуває цивільна справа № 757/27424/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кучеренко Наталії Петрівни, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гавловська Олена Валеріївна.

Позовними вимогами ОСОБА_1 , враховуючи заяву про залучення співвідповідачів та про зміну предмету позову є:

-визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №509, що укладений 18.03.2015 між ТОВ «Кредекс Фінанс» і ОСОБА_2 , відповідно до якого було відступлено право вимоги за договором Іпотеки, що був укладений між Акціонерним банком «Банк «Таврика» та ОСОБА_1 , посвідчений 01.02.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. за реєстровим №313;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 21726293 від 02.06.2015 09:54:53, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України м. Києва Нілової Ангеліни Олександрівни, щодо реєстрації права власності на квартиру, реєстраційний АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 ;

-визнати недійсним Договір купівлі-продажу (про продаж квартири з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 663809780000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), що укладений 16.03.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (серія та номер: 349, посвідчений приватним нотаріусом Гавловською О.В.);

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 та передати ОСОБА_1 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 663809780000).

Таким чином предметом спору у справі № 757/27424/24 є квартира АДРЕСА_1 , арешт на яку просить накласти позивач у порядку забезпечення позову.

На підставі наявних в матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу суд встановив, що спірна квартира була відчужена відповідачем у справі ОСОБА_2 за Договором купівлі-продажу від 31.03.2016 реєстраційний № 2026 на користь ОСОБА_4 .

16.03.2021 ОСОБА_4 відчужила спірну квартиру за Договором купівлі-продажу квартири реєстраційний АДРЕСА_4 на користь іншого відповідача у справі - ОСОБА_3 .

Згідно наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2024 суд встановив, що власником квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 663809780000) є відповідач у справі ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи та поданої заяви про забезпечення позову, враховуючи предмет позову, неодноразове відчуження спірної квартири відповідачами та можливість відповідачем здійснити подальше відчуження спірної квартири третім особам суд дійшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд звертає увагу, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому, вказаний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Згідно частини сьомої статті 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З врахуванням частини восьмої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень частини третьої статті 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1.Заяву адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича, яка подана в інтересах позивача у справі ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

2.Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 663809780000).

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач 4 (боржник): ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Інші відомості: об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 663809780000, загальна площа: 91,3 кв.м., житлова площа 45,9 кв.м., власник ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 349, виданий 16.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Гавловською О.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Суд роз`яснює, що у відповідності до частини четвертої статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: С.О. Чекулаєв