Рішення № 123531924, 04.12.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №635/6406/24

Провадження № 2/638/5694/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Двойних А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторно (траспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Моторно (траспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , в якій представник просить суд стягнути з відповідача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 16119,09 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що 08.01.2020 року приблизно о 16 год. 38 хв., по пр. Л.Свободи 43 в м. Харкові, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ32213» державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Audi Q5», державний номерний знак « НОМЕР_2 ». Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу «Audi Q5», державний номерний знак « НОМЕР_2 », було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку. Відповідно до Постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2020 року, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача. На дату скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (що підтверджує інформація з бази МТСБУ). Згідно зі ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відтак, потерпіла особа пошкодженого автомоблія «Audi Q5», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_2 27.07.2020 року повідомила, Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та звернувся до МТСБУ із заявою про отримання відшкодування шкоди. Згідно висновку експерта №467В від 07.09.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Audi Q5», державний номерний знак « НОМЕР_2 », склала: 14891,89 грн. На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №3.1/1207, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 14891 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2542709 від 02.10.2020 року. Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі: 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2543261 від 21.10.2020 року. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 16119 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто) грн. 09 коп. На підставі вищевикладеного було подано позов до суду.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.08.2024 прийнято до розгляду дану позовну заяву про відшкодування в порядку регресу виплат, призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив справу розглянути за його відсутністю.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, в порушення ч.3ст.131ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, у зв`язку з чим проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2ст.247ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 2ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 4ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно до положень ч. 6ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до ч. 4ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2020 року у справі №638/969/20, зазначено, що08.01.2020 року приблизно о 16 год. 38 хв., по пр. Л.Свободи 43 в м. Харкові, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ32213» державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Audi Q5», державний номерний знак « НОМЕР_2 ».

Вказаною постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.02.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у здійсненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. на користь держави. Стягнуто також судовий збір.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Суд вважає, доведеним той факт, що відповідачем порушено вимогиПравил дорожнього рухуУкраїни.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно правова відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ 32213 під керуванням ОСОБА_1 реєстраційний НОМЕР_1 не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі

Відтак, потерпіла особа пошкодженого автомоблія «Audi Q5», державний номерний знак « НОМЕР_2 », ОСОБА_2 27.07.2020 року повідомила, Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо-транспортну пригоду та звернувся до МТСБУ із заявою про отримання відшкодування шкоди.

Згідно висновку експерта №467В від 07.09.2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Audi Q5», державний номерний знак « НОМЕР_2 », склала: 14891,89 грн.

На підставі Наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих №3.1/1207, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі: 14891 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 89 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2542709 від 02.10.2020 року.

Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі: 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2543261 від 21.10.2020 року. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав: 16119 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто) грн. 09 коп.

Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, які викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованою суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати па увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню з повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З вищенаведеного вбачається те, що в розумінні п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 1166, 1187, 1191 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання перед МТСБУ відшкодувати завдані збитки в порядку регресу в розмірі фактично понесених Позивачем витрат.

З метою досудового врегулювання спору, Відповідачеві було направлено Претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було.

Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред`явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди. Право зворотної вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Як встановлено судом під час розгляду справи, шкода, завдана потерпілому підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім за подачу позовної заяви судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 76-89, 258-274 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Моторно (траспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (траспортного) страхового бюро України шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 16119 (шістнадцять тисяч сто дев`ятнадцять) гривень 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (траспортного) страхового бюро України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: