Рішення № 123527575, 05.12.2024, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/938/24

провадження №2/578/311/24

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

05 грудня 2024 року селище Краснопілля

Краснопільський районнийсуд Сумськоїобласті вскладі головуючогосудді ЗеріЮ.О.,за участюсекретаря судовогозасідання ТкаченкоГ.В.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів»,01032,м.Київ,вул.Симона Петлюри,буд.30,код ЄДРПОУ35625014в особіпредставника КостюшкаПавла Миколайовича,до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 41 366,23 грн,

установив:

20.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Костюшка Павла Миколайовича звернулось до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №002/10168580-SP від 07.05.2021 в розмірі 41366,23 грн, з яких 19957,71 грн загальна заборгованість по тілу кредиту, 21408,52 грн загальна заборгованість по відсоткам; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 07.05.2021 ОСОБА_1 уклала із Акціонерним товариством «Таскомбанк» кредитний договір №002/10168580-SP. 28.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №НІ/11/15-Ф, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №002/10168580-SP від 07.05.2021, укладеним між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Оскільки відповідачка взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів не виконала, позивач як новий кредитор був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 15.10.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначений у судовому засіданні на 11.11.2024 та у зв`язку з відсутністю доказів повідомлення відповідачки про розгляд справи відкладений до 05.12.2024.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позові виклав клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи за наявності підстав.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, у судове засідання не прибула та про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялась шляхом направлення судових повісток за встановленим місцем реєстрації, які у відповідності до положень частини восьмої статті 128 ЦПК України є врученими відповідачці, а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, у судовому засіданні 05.12.2024 постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «Таскомбанк» договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/10168580-SP від 07.05.2021, підписанням якого акцептувала публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєдналась до умов Договору. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту, при цьому після закінчення зазначеного періоду строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту, направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та/або про закриття поточного рахунку.

Судом встановлено, що на підтвердження вказаних у позові обставин позивачем подано копію підписаної відповідачкою 07.05.2021 заяви № 342406 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank».

Слід зазначити, що окрім вказаної вище заяви позивачем не додано жодних інших доказів існування між відповідачкою та АТ «Таскомбанк» кредитних правовідносин (копії договору, довідок про кредитні ліміти чи про перерахування коштів, відомостей про видані платіжні картки, вимог про повернення суми кредиту, виписки по банківському рахунку тощо), при цьому вказана заява також не містить будь-яких відомостей щодо умов кредитування, як то розміру кредитного ліміту, порядку видачі кредиту, строку кредитування, порядку нарахування процентів за користування кредитом, умов повернення кредиту.

Також матеріалами справи підтверджується, що 28.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №НІ/11/15-Ф, згідно умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки.

Так згідно з Витягом з реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024 до позивача як нового кредитора перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором 002/10168580-SP від 07.05.2021 у розмірі 41366,23 грн, з яких 19957,71 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21408,52 грн сума заборгованості за відсотками.

Як зазначає позивач, з моменту отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Однак станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду ОСОБА_2 так і не сплатила суму заборгованості, яка виникла через невиконання нею умов кредитного договору.

Від відповідачки до суду жодних документів на підтвердження її позиції з предмета спору не надходило, своїм правом на участь у судових засіданнях та на подання доказів відповідачка не скористалась.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов`язань, відповідальності за порушення зобов`язання, а також питання, пов`язані з кредитом та факторингом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно дочастин першоїі другоїстатті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина перша статті 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 даного Кодексу боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який неотримав повідомленняпро передачуправа вимоги іншій особі,не позбавляєтьсяобов`язкупогашення заборгованості,а лишемає правона погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора незвільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом зазначених норм права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Особа не може відступити право вимоги, яке їй не належить. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, який суд враховує на підставі частини четвертої статті 263 ЦПК України при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальницею зобов`язання, факт переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача, а на відповідачку - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

У ході розгляду справи судом встановлено, що на підтвердження факту укладення між відповідачкою та АТ «Таскомбанк» кредитного договору та отримання відповідачкою кредиту позивачем подана лише копія заяви про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank», яка містить загальні положення щодо умов приєднання до пропонованих банком послуг.

На підтвердження існування заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 002/10168580-SP від 07.05.2024 у розмірі 41366,23 грн, з яких 19957,71 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 21408,52 грн сума заборгованості за відсотками позивачем поданий розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 28.02.2024 по 31.07.2024.

При цьому слід зазначити, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. При цьому первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Проте у матеріалах даної справи відсутні виписки з карткового рахунку відповідачк, а також будь-які інші докази, на підставі яких суд мав би можливість з`ясувати факт отримання відповідачкою кредитних коштів, дослідити умови кредитування, встановити факти витрачання та повернення кредитних коштів.

Наявність одного лише розрахунку заборгованості за кредитним договором не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити обставини видачі кредиту та його розміру, а також розмір заборгованості по кредиту та правильність його визначення.

Більше того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором №002/10168580-SP від 07.05.2024 здійснений лише з моменту укладення позивачем договору факторингу, а не безпосередньо з моменту укладення АТ «Таскомбанк» та відповідачкою кредитного договору, що позбавляє суд можливості в повній мірі здійснити правильність проведених позивачем розрахунків, в тому числі нарахування відсотків.

Наданий позивачем у якості доказу витяг з реєстру боржників до договору факторингу № НІ/11/15-Ф від 28.02.2024 також не є достатнім доказом на підтвердження факту наявності заборгованості відповідачки за кредитним договором та її розміру.

Відтак за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що заборгованість відповідачки дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення нею умов кредитного договору, укладеного з АТ «Таскомбанк». За таких підстав суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд залишає за позивачем понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю.О. Зеря