Ухвала суду № 123515283, 04.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про забезпечення позову

04 грудня 2024 року м. Київ№ 320/57215/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці

про визнання протиправним та скасування постанови №8091/ТД/ДПС/ФС-43

від 20.06.2024, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування постанови №8091/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Разом з позовною заявою позивачкою подано заяву про забезпечення позовну, в якій вона просить суд:

- зупинити стягнення на підставі Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 8061/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024 в межах виконавчого провадження ВП №76169033 до набрання законної сили рішенням суду по даній адміністративній справі.

В обґрунтування вказаної заяви позивачкою зазначено, що 01.10.2024 вона у мобільний застосунок «Дія» отримала інформацію про те, що державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП №76169033, на підставі постанови відповідача про стягнення штрафу з ФОП ОСОБА_1 у розмірі 71000,00 грн.

03.10.2024 адвокатом Пархоменком С.С. в порядку ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в інтересах позивачки на адресу відповідача був направлений адвокатський запит з метою отримання копії вищевказаної постанови та матеріалів на підставі яких вона була винесена.

25.10.2024 на електронну пошту адвоката Пархоменка С.С. від відповідача надійшла відповідь на адвокатський запит разом з додатками, а саме: постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 8061/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024 та копії матеріалів, на підставі яких була винесена вказана постанова.

Як вказано в оскаржуваній постанові, ФОП ОСОБА_1 було допущено порушення вимог ст. 24, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту». Вказана постанова винесена на підставі акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Київській області від 12.02.2024 № 8061/10/36/07/3722306483.

На думку працівників Головного управління ДПС у Київській області та Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці, під час перевірки був встановлений факт використання праці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) без належного оформлення трудових відносин.

Позивачка вважає, що відповідачем не були враховані наступні обставини.

12.01.2024 під час проведення перевірки ОСОБА_1 надала працівнику Головного управління ДПС у м. Києві письмові пояснення, у яких повідомила, що ОСОБА_2 проходить у неї стажування. 11.02.2024 між позивачкою та ОСОБА_2 дійсно було укладено договір стажування, у відповідності до п. 1.1. якого стажувальник ОСОБА_2 проходить стажування до ФОП ОСОБА_1 на посаду бариста в бар, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № Б220.

11.02.2024 позивачкою видано Наказ № 1 про прийняття ОСОБА_2 , на посаду бариста з 11 лютого 2024 року згідно Договору стажування № 1 від 11 лютого 2024 року, з посадовим окладом 7100,00 грн.

Одночасно з цим, як вбачається із диплому бакалавра А24 № 000514 від 28.06.2024, станом на 12.02.2024 ОСОБА_2 навчався у Чернівецькому торговельно- економічному інституті Державного торговельно-економічного університету за освітньою програмою Харчові технології.

Враховуючи вищевикладене, позивачка вважає, що вказані фактичні обставини не утворюють порушення, передбачені ст. 265 КЗпП України.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує принципи, що висловлені Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Так, Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивачка зазначає, що на даний час оскаржувана постанова Центрального міжрегіонального управління служби з питань праці №8091/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024 про застосування штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 71 000,00 грн, перебуває на примусовому виконанні в Бориспільському відділі ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). В рамках виконавчого провадження №76169033 виконавцем вчиняються дії, направлені на примусове виконання постанови, що оскаржується.

Вважає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову призведе до стягнення з позивача штрафу в розмірі 71 000,00 грн на користь держави, до прийняття рішення в адміністративній справі щодо оскарження постанови Центрального міжрегіонального управління служби з питань праці №8091/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024. У разі задоволення позовних вимог, виконавчий документ буде визнаний таким, що не підлягає виконанню. Заявлений захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів позивача та усуне перешкоди у користуванні майном останнього.

Судом встановлено, що 01.10.2024 державним виконавцем Бориспільському відділі ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках ВП №76169033 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 71 000,00 грн. на підставі постанови Центрального міжрегіонального управління служби з питань праці №8091/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на даний час держаним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №76169033 здійснюється примусове виконання виконавчого документу - Центрального міжрегіонального управління служби з питань праці №8091/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024 відносно ОСОБА_1 , яка оскаржена позивачкою до суду.

З огляду на те, що стягнення з позивачки суми штрафу може відбутись до ухвалення рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, зумовлює примусове виконання постанови про застосування штрафу та тягне за собою наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Подальше вчинення державним виконавцем виконавчих дій може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до частини першої та третьої статті 68 Закону №1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення в примусовому порядку штрафу відповідно до постанови Центрального міжрегіонального управління служби з питань праці №8091/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024, правомірність винесення якої оскаржується у цій справі, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивачки в разі задоволення адміністративного позову, тому вважає за доцільне зупинити стягнення на підставі означеної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та гарантує ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову та відповідає вимогам процесуального закону.

При цьому суд враховує, що вжиття таких заходів забезпечення як зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивачки та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачці тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв`язку з чим вважає за доцільне зупинити стягнення на підставі постанови Центрального міжрегіонального управління служби з питань праці №8091/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024, - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити повністю.

Зупинити стягнення на підставі постанови Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 8061/ТД/ДПС/ФС-43 від 20.06.2024 в межах виконавчого провадження ВП №76169033 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.

Ухвала набирає чинності з 04.12.2024 і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала може бути пред`явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 04.12.2027.

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: Центральне міжрегіональне управління державної служби з питань праці (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 44681053).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жук Р.В.