Рішення № 123514122, 03.12.2024, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2331/24

Провадження № 2/548/690/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2024 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Безносик Д.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хорола в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Іннова Фінанс", представник позивача Чмир Микола Петрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача ОСОБА_2 , за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернувся до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідачки про стягнення зборгованості за кредитним договором, на обґрунтування якого зазначає, що 06.03.2024 між ТОВ "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 у письмовій формі у вигляді електронного документа укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3288070324.

Відповідно до умов договору, ТОВ "Іннова Фінанс" надало відповідачці кредит в сумі 7800,00 грн шляхом їх перерахування на вказану останньою банківську картку на споживчі потреби строком на 360 днів, стандартна процентна ставка - 2.2% в день, знижена - 0,8%.

У зв`язку із невиконанням відповідачкою умов договору, заборгованість останньої перед позивачем становить 24765,60 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 7800,00 грн, 16965,60 грн -заборгованості за відсотками. Нарахування відсотків здійснювалося по 30.06.2024 включно.

Посилаючись на те, що відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 23.10.2024 було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду у межах спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідачки не надходило.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З відповіді Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, наданої на запит суду, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною адресою відповідачка копію ухвали про відкриття провадження отримала 27.10.2024, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Отже, слід вважати відповідачку ОСОБА_1 належним чином повідомленою про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом ізматеріалів справивстановлено,що 06.03.2024 між ТОВ "Іннова Фінанс" та ОСОБА_1 у письмовій формі у вигляді електронного документа укладено договір про надання грошових коштів у позику № 3288070324 /а.с. 18/.

Як вбачається із змісту Договору позики, цей договір разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджених 17.10.2022 (надалі за текстом - ''Правила'') складають єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа.

Відповідно до п. 2.2. Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі 7 800,00 грн шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.2.6.1., п. 2.6.2. цього Договору, його додатків.

Тип кредиту - кредит; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; строк кредиту (строк дії Договору) - 360 днів; дата надання позики - 06.03.2024, стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору; знижена процентна ставка 0.8% в день та застосовується відповідно до таких умов.

Якщо Позичальник 23.03.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Позичальника здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших позичальників, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1. договору Позики, Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційнотелекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки підписати. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним. повідають вимогам ст. 11, 12 Закону України Про електронну комерцію.

Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачці грошові кошти в розмірі 7800 гривень, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів /а.с. 32/.

У зв`язку із невиконанням відповідачкою умов договору, заборгованість останньої перед позивачем становить 24765,60 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 7800,00 грн, 16965,60 грн -заборгованості за відсотками. Нарахування відсотків здійснювалося по 30.06.2024 включно. Вказане підтверджується довідкою-розрахукнком про стан заборгованості за договором надання грошових коштів у позику № 3288070324 від 06.03.2024 /а.с. 47/.

Посилаючись на те, що відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі, а також судові витрати.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3статті 12 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: анкети клієнта ОСОБА_1 , договору надання грошових коштів у позику № 3288070324 від 06.03.2024, паспорту споживчого кредиту від 06.03.2024, протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, якими підтверджується підписання вищевказаних документів у електронному вигляді у день укладення за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов вищевказаного договору надання грошових коштів у позику, між сторонами було чітко визначено строк їхньої дії та терміни, в які відповідачка мала повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними.

Так строк дії договору, погоджений стронами складає 360 днів - з 06.03.2024 по 01.03.2025. Тобто, станом на день звернення позивача із позовом до суду - 21.10.2024 - цей термін не закінчився.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 06.03.2024 було укладено договір надання грошових коштів у позику, відповідно до п. 2.7 цього договору метою його отримання є споживчі (особисті) потреби. Отже, до відносин між сторонами у цій справі мають застосовуватися положення Закону України ''Про споживче кредитування''таЗакону України ''Про захист прав споживачів''.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів дотримання встановленого Законом №1734-VIII"Про споживче кредитування" порядку направлення відповідачці вимоги про дострокове повернення кредиту. Так, останнім не надано до суду підтвердження надіслання ОСОБА_1 досудової вимоги та доказів її отримання нею.

За такихобставин судприходить довисновку пронедотримання позивачемвстановленої закономпроцедури стягненнязаборгованості тавідсутність підставдля достроковогостягнення отриманихвідповідачкою кредитнихкоштів.

Вказане відповідає правовому висновку, до якого прийшов Верховний Суд у постановах: від 14.12.2022 № 347/832/16; від 19.10.2022 № 761/13847/15-ц; від 05.10.2022 № 607/122/15-ц; від 12.05.2022 № 202/5399/16-ц; від 03.05.2022 № 206/3466/18; від 14.04.2022 № 278/1646/15-ц; від 02.02.2022 № 755/11307/17; від 17.01.2022 № 1519/2-4141/11.

Крім того, позивач стверджує про наявність заборгованості відповідачки перед ним по виконанню вищевказаного договору станом на 30.06.2024, що становить 24765,60 грн і складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 7800,00 грн, 16965,60 грн - заборгованості за відсотками.

Суду ні позивачем, ні відповідачкою не надано доказів погашення вказаної заборгованості останньою.

Однак, позивачем не надано суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по цьому договору, можливого внесення відповідачкою сум на його погашення, дат такого внесення, їх перодичності тощо. У зв`язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, суд позбавлений можливості перевірити як факт наявності заборгованості у відповідачки, так і встановити її розмір.

Так. ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.

Довідка-розрахунок про стан заборгованості /а.с. 47/, на яку посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Згідно із ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Отже,на обґрунтування заявленого позову позивачем додано лише довідку-розрахунок про стан заборгованості за договором № 3288070324 від 06.03.2024, складений представником позивача, яка сама по собі, за відсутності інших доказів у справі, а саме, первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' (виписки з особового рахунку клієнта та ін.) не може бути оцінена судом як належний і достатній доказ в підтвердження факту навності заборгованості у відповідачки та її розміру. Вказана довідка містить інформацію лише про розмір заборгованості. З її змісту неможливо детально розрахувати дійсний розмір заборгованості відповідачки, періоди, за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачкою платежів, якщо такі мали місце тощо.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування заборгованості та її розміру. Ненадання відповідачкою відзиву на позов не дає суду підстав стверджувати про визнання обставин, зазначених в позовній заяві та доведення таких обставин перед судом.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідачки на його користь заборгованості за договором надання грошових коштів у позику № 3288070324 від 06.03.2024 в розмірі 24765,60 грн, оскільки ця позовна вимога є необґрунтованою і недоведеною належними, допустимими та достовірними доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати в розмірі 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 7 від 10.10.2024.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, вищевказані судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Іннова Фінанс", представник позивача Чмир Микола Петрович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Іннова Фінанс", адреса: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, код ЄДРПОУ 44127243.

Представник позивача: Чмир Микола Петрович, адреса: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, довіреність б/н від 04.09.2024.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий