Рішення № 123512218, 03.12.2024, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 295/5069/24

провадження у справі № 2/0285/1071/24

03 грудня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник позивача ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Товариство) заборгованість за кредитним договором №20.02.2022-100005364 від 21.02.2022 (далі Кредитний договір) у розмірі 12080 грн., а також понесені позивачем судові витрати в сумі 2422.40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.02.2022 між Товариством та відповідачем укладено Кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 8000 грн. строком на 42 дні. Товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_2 грошові кошти, проте останній своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого станом на 22.02.2023 виникла заборгованість у розмірі 12080 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн. та по процентам в розмірі 4080 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Відповідач тричі надсилав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із службовим відрядженням, які судом були задоволені, однак жодних доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки не надав. 11.06.2024 особисто ознайомився з матеріалами справи.

Суд розцінює дії відповідача як зловживання правами та обов`язками сторін та як намагання затягнути розгляд справи, оскільки дана цивільна справа перебуває у провадженні судді з 14.05.2024, проте до теперішнього часу відповідач не надав жодного пояснення з приводу заявлених позивачем вимог, а лише заяви про відкладення розгляду справи без документального підтвердження причин відкладення справи, а тому, на думку суду, справа підлягає розгляду без участі відповідача, оскільки останній не вжив заходів щодо реалізації свого права участі в судовому засіданні, не надав жодного доказу на підтвердження перебування у службовому відрядженні, а також неможливості приймати участь у судовому засіданні.

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.02.2022 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_2 був укладений електронний кредитний договір №20.02.2022-100005364 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 8000 грн. на 42 дні.

Відповідно до копії квитанції від 21.02.2022 ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 8000 грн. отримав шляхом перерахування їх на вказаний у Заявці електронний платіжний засіб 537541*28.

Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за Кредитним договором заборгованість відповідача складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8000 грн. та 4080 грн. проценти.

Згідно з ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію`визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із дослідженого судом Кредитного договору встановлено, що останній укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором F579, що свідчить про те, що ОСОБА_2 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1ст. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК Українипередбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост.530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим,статтею 536 ЦК Українивстановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833, вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №20.02.2022-100005364 від 21.02.2022 у розмірі 12080 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят гривень) тасудовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Л. Й. Васильчук