Ухвала суду № 123511014, 29.11.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 листопада 2024 року справа № 320/51459/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд визначити конкретного постачальника (оператора системи розподілу) електричної енергії та надати йому Окреме доручення щодо виконання вимог діючого законодавства України, а саме: зобов`язати визначеного оператора розподілу електричної енергії, квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , приєднати до системи електропостачання; встановити та опломбувати засоби обліку (лічильник); заключити договір (на підставі типового); надати особистий рахунок у визначеному Державою Банку для розрахунку за спожиту електроенергію; та забезпечити постачання електроенергії у відповідності до Закону і законодавчих Актів України.

Як третю особу позивач в позові вказує Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суддя виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1); у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації (п. 7).

Отже до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовими відносинами є ті відносини, що пов`язані з виконанням державою чи територіальними громадами своїх публічних функцій, зокрема, щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина; відносини, в яких домінує публічно-правовий інтерес; відносини, урегульовані нормами публічного права.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виходячи зі змісту позовних вимог та зазначених у позові обґрунтувань, спірні правовідносини є відносинами, що виникли у процесі надання споживачу послуг з постачання природного газу.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 N 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.

Згідно з частинами 1, 4 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 4 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон №2019) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу.

У свою чергу, згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону №2019 формування та реалізацію державної політики в електроенергетиці здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, та інші органи державної влади відповідно до законодавства. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері електроенергетики належить: 1) затвердження Енергетичної стратегії України; 2) визначення вимог до уповноваженого банку та переліку уповноважених банків ринку електричної енергії; 3) утворення оператора ринку, гарантованого покупця; 3-1) затвердження принципів торговельної політики гарантованого покупця; 4) прийняття рішення про покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів та умов (порядку) виконання таких спеціальних обов`язків; 5) затвердження порядку проведення конкурсу з визначення постачальників універсальних послуг, постачальників "останньої надії"; 6) затвердження порядку надання звільнення, передбаченого статтею 24 цього Закону; 7) затвердження порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам; 8) затвердження річного прогнозного паливно-енергетичного балансу; 9) затвердження порядку проведення конкурсу на будівництво генеруючої потужності та заходів з енергоефективності/управління попитом; 10) затвердження особливостей регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов`язаних з продажем електричної енергії на тимчасово окуповану територію, а також відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території України; 10-1) затвердження порядку проведення аукціону з розподілу квот підтримки, встановлення річних квот підтримки; 10-2) затвердження порядку видачі, обігу та погашення гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, та порядку визначення екологічної цінності електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії; 11) інші повноваження, визначені законами.

Тобто до повноважень Кабінету Міністрів не входить надання окремого доручення та зобов`язання конкретного постачальника електричної енергії приєднати споживачів до системи електропостачання; встановлення та опломбування засобів обліку (лічильника); заключення договору (на підставі типового); надання особистих рахунків у визначеному Державою Банку для розрахунку за спожиту електроенергію; забезпечення постачання електроенергії позивачу.

Також суд зазначає, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Постанова №312).

Згідно з п. 2,3 Постанови №312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Оператору системи передачі (державному підприємству, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління Об`єднаною енергетичною системою України і виконує до початку діяльності сертифікованого оператора системи передачі функції, права та обов`язки оператора системи передачі) (далі - ОСП) до початку роботи нового ринку електричної енергії забезпечити укладення договорів із споживачами, електроустановки яких приєднані до мереж ОСП, відповідно до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Правил.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, розгляд спорів, які випливають з договірних відносин, здійснюється у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства.

Оскільки спір виник між учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме послуг з постачання та розподілу електричної енергії, відповідач у даному спорі не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює публічно-владні управлінські функції, а тому спір між сторонами не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, не є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, тобто не є публічно-правовим.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Враховуючи викладене суд вважає, що цю позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відповідно, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На виконання частини 6 статті 170 КАС України суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи має здійснюватися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №320/51459/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити заявникові, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Кушнова А.О.