Вирок № 123508918, 25.11.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8469/24

Номер провадження 1-кп/711/588/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330001245 від 18.10.2024, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, Черкаської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно працевлаштованого водієм ПрАТ «Юрія», який має утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з ІІІ групою інвалідності з дитинства, безтермінову, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

19.09.2023 Соснівським районним судом м.Черкаси за ч.1 ст.309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік. 27.09.2024 звільнений по закінченню іспитового строку;

12.10.2023 Черкаським районним судом Черкаської області за ч.1 ст.309 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік. 21.10.2024 звільнений по закінченню іспитового строку,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи особою засудженою протягом року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст..309 КК України, у невстановлений період часу і невстановленому місті, шляхом знахідки, придбав без мети подальшого збуту, поліетиленовий пакетик із психотропною речовиною та з моменту придбання зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи наслідки своїх незаконних дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, маючи умисел на незаконне зберігання без мети збуту раніше придбаної ним порошкоподібної речовини, незаконно зберігав її при собі у передній кишені штанів, котрі були одягнуті на ньому.

18.10.2024, близько 13 год. 53 хв., перебуваючи неподалік будинку № 453 по вулиця Гоголя в місті Черкаси, ОСОБА_4 був помічений працівниками поліції, які виконували службові обов`язки по забезпеченню громадського порядку на території міста Черкаси, після чого в ході застосування до останнього превентивних заходів, повідомив, що зберігає при собі заборонені до обігу речовини.

Так, 18.10.2024 у період часу з 16 год. 35 хв. До 16 год. 45 хв., в ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст.298-2 КПК України, останній добровільно видав працівниками поліції із передньої правої кишені штанів, одягнутих на ньому, один поліетиленовий пакетик із порошкоподібною речовиною, яка відповідно до висновку експерта №СУ-19/124-24/15053-НЗПРАП від 22.10.2024, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, маса амфетаміну (в перерахунку на амфетамін-основу) в наданій на дослідження речовині, становить 1.429 г, після чого виявлений поліетиленовий пакетик із речовиною було вилучено в якості доказу та упаковано до сейф-пакету.

Дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст.309 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні кримінального правлпорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує. Пояснив, що він відмовляється давати показання по справи, згідно з ст. 63 Конституції України.

Просив врахувати, що під час досудового розслідування він усвідомив та повністю визнав свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати, надавши шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчиненого діяння, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які він визнав в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, покази якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за ст.309 КК України.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, є особою з 3 групою інвалідності з дитинства, офіційно працевлаштований, не перебуває під наглядом у лікаря нарколога та у лікаря психіатра, не є учасником бойових дій, характеризуючи дані не надано, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчинених кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вимоги ст.65КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинних діянь, та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, що свідчить про його щире каяття, готовність стати на шлях виправлення.

На підставівищевикладеного,з урахуваннямзагальних засадпризначення покарання:законності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації,враховуючи вимогист.65КК Українипро те,що особі,яка вчинилакримінальне правопорушення,має бутипризначено покарання,необхідне ідостатнє дляїї виправленнята попередженнянових кримінальнихправопорушень іщо більшсуворий видпокарання зчисла передбаченихза скоєнекримінальне правопорушенняпризначається лишеу випадку,якщо меншсуворий видпокарання буденедостатнім длявиправлення особиі попередженнявчинення неюнових кримінальнихправопорушень,а такожвраховуючи ступеньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,його наслідків,особи обвинуваченого,обставин,що пом`якшуютьпокарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покаранняу видіпозбавлення волі, наближеного до мінімальної межі, передбачених санкцією ч.2 ст.309 КК України.

Суд виходить із того, що передбачена ч. 2 ст. 309 КК України кваліфікуюча ознака - «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею», за своїм кримінально-правовим змістом і суттю уособлює ознаки таких видів множинності кримінальних правопорушень (вичерпний перелік яких визначений в Розділі VII Загальної частини Кримінального кодексу України), як спеціальна повторність, пов`язана із попереднім засудженням особи (ст. 32 КК України), так і спеціальний рецидив кримінальних правопорушень (ст. 34 КК України). Їх юридичні ознаки як видів множинності кримінальних правопорушень та правові наслідки, визначені в ст. 35 КК України, є однаковими.

При цьому, повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку (ч. 4 ст. 32 КК України).

Відповідно, за приписами ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Також відповіднодо ст.43КПК України засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Таким чином, оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення 18.10.2024, з урахуванням положень ст.89 КК України ОСОБА_4 був засуджений вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 12.10.2023 за ч.1 ст.309 КК України, а тільки 21.10.2024 органом пробації був знятий з обліку, тому підстав для виключення кваліфікуючої ознака, передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України, - «ті самі дії, вчиненні протягом року після засудження за цією статтею» немає.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбаченечастиною третьоюстатті 127цьогоКодексу,припризначенніпокарання увидівиправнихробіт,службовогообмеженнядля військовослужбовців,обмеженняволі,атакожпозбавлення волінастрокне більшеп`ятироків, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи дані про особу винного, обставини, що пом`якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого дають підстави суду вважати, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з випробовуванням, згідно ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

В рамках даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Цивільний позовв даному кримінальному провадженні не заявлений.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Долю процесуальних витрат, суд вирішує на підставі ст.ст.118-124 КПК України, які підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави, оскільки витрачені на доведення його вини.

Керуючись ст.ст.7, 100, 118-124, 174, 368-371, 373, 376, 392, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню: порошкоподібна речовина, яка містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено «амфетамін», маса якої складає 1,429 г, яку упаковано до сейф пакету та передано на збереження до камери схову при Черкаському РУП ГУНП в Черкаській області знищити.

Стягнути в дохід держави з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експерта, у зв`язку з проведенням експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів: № СЕ-19/124-24/15053-НЗПРАПвід 22.10.2024, яказгідно довідкискладає 1591, 80грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1