Рішення № 123506640, 27.11.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1500/24

Провадження № 2/366/526/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Слободян Н.П., розглянувши у загальному позовному провадженні у приміщенні суду в с-щі Іванків цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики на умовах фінансового кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117166 від 20.11.2020 у розмірі 11661,34 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 20.11.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000201117166, який укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та акцептована ОСОБА_1 20.11.2020 шляхом підписання електронним підписом відповідача заяви-формуляра про акцептування оферти № 000201117166 від 20.11.2020 про прийняття пропозиції ТОВ «Фінансова компанія «Форза» укласти договір про надання позики на умовах фінансового кредиту на визначених умовах. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 3098,00 грн., поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору позики.

На умовах договору позики (п.п. 5.1) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах, передбачених договором позики № 000201117166, у розмірі 3098,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 19.12.2020 (п.п. 5.5), процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1,85% (п.п. 5.12), відсотки за користування коштами у разі неповернення коштів після закінчення строку 2,5% в день (п.п. 5.13). Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами договору позики. Відповідач погасив проценти за користування кредитом у сумі 806,68 грн., внаслідок чого оформив 19.12.2020 пролонгацію кредиту, що передбачена р.5.10 Договору позики, та в подальшому продовжував користування коштами у розмірі 3098 грн. ще 28 днів, кінцева дата погашення - 16.01.2021.

У зв`язку із припиненням здійснення платежів на виконання договору позики у відповідача утворилася заборгованість за договором позики.

30.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» уклали договір факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021. Згідно з договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 та відповідно до ст. 512 ЦК України «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які є боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Форза», включно і до ОСОБА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позики станом на 15.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 661,34 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 3098,00 грн.; заборгованість за відсотками 1 098,66 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 6 970,50 грн., інфляційне збільшення - 494,18 грн., яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач звертається до суду з цим позовом.

Рух справи

16.05.2024 позов надійшов до суду.

20.05.2024 у справі відкрите провадження. Вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження. Вирішено питання витребування доказів за клопотанням позивача у АТ «Сенс Банк». Відповідь на ухвала з документами надійшла до суду 05.06.2024.

Підготовче судове засідання призначене на 20.06.2024, відкладене на 18.07.2024, 03.09. 2024, 03.10.2024, 31.10.2024.

30.07.2024 надійшло клопотання представника позивача про витребування документів. 03.09.2024 клопотання задоволене.

02.10.2024 на виконання ухвали суду від АТ «Сенс Банк» надійшла відповідь з документами. 03.10.2024 надійшла відповідь від АТ «ПриватБанк»

03.10.2024 підготовче судове засідання закрите, розгляд справи призначений на 31.10.2024, яке, у зв1язку з неявкою відповідача, відкладене на 27.11.2024.

07.10.2024 надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача.

Позиції сторін

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву, будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану у встановленому порядку адресу місця проживання та шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті судової влади. Заяв, клопотань, заперечень чи відзиву від відповідача не надходило.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом обставини, застосовані норми права та висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №000201117166 від 20.11.2020 на суму 3098,00 грн. Строк дії договору 30 днів від дати отримання позичальником кредиту: з 20.11.2020 по 19.12.2020. Дата погашення кредиту 19.12.2020 з можливістю пролонгації на 30 днів. Процентна ставка після пролонгації 1,85% в день. Кредитодавеь нараховує проценти за користування кредитними коштами у розмірі 1,85 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, процентна ставка в день у разі користування кредитом поза межами строку дії дії договору - 2,50% /а.с. 18-19/.

Згідно з паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 ознайомився з інформацією, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та підписав його електронним цифровим підписом /а.с. 17/.

30.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» та ТОВ «Фінансова компанія «Форза» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Форза» передає ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Форза» права вимоги до боржників, включно і до ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними дорученнями № 279 від 05.07.2021, № 282 від 14.07.2021 та Реєстром прав вимог № 1 до Договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021 (порядковий № 576) /а.с. 20, 22-32/.

Згідно з випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , наданою ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», станом на 15.05.2024 заборгованість відповідача складає 11 661,34 грн. /а.с. 21/.

Відповідачу надіслано письмове повідомлення № 102/91 від 09.07.2021 про відступлення його боргу позивачу та запропоновано сплатити борг у сумі 4196,66 грн. /а.с. 39/.

З виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий на ім`я ОСОБА_1 , наданої АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається надходження на суму 2 800 грн. 23.11.2020 з призначенням платежу «ID_4601389632 Переказ Money Send на картковий рахунок (кредит)», що підтверджує зарахування коштів на наступний робочий день після укладення Договору позики № 000201117166 від 20.11.2020 ( 21 та 22. 11.2020 були вихідними днями).

Враховуючи специфіку картки Відповідача № НОМЕР_1 , DIN/IIN якої є 410232, марка картки - VISA, тип картки - CREDIT, при надходженні на таку картку коштів, з них стягується комісія АТ «Сенс Банк» за переказ коштів, а також за зарахування на картку, відповідно сума позики за договором № 000201117166 від 20.11.2020 - 3.098 грн., з урахуванням двох комісій була зарахована на картку Відповідача в «чистому вигляді» у розмірі 2 800 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання позики № 000201117166 від 20.11.2020.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

У частині третій вказаної статті зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону). Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року в справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

У справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов`язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов`язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником, в т.ч. отримана за ухвалою суду після задоволення клопотання про витребовування доказів щодо перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника (а.с.120), наявність заборгованості та перехід права вимоги про стягнення такої від первісного кредитора до правонаступника.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч наведеному вище, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 11661,34 грн., в т.ч. 3028 грн. залишку заборгованості за тілом кредиту, 1 098,66 грн. - залишок заборгованості за процентами за користування кредитом, 6 970,50 грн. - залишок заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом поза межами строку дії договору ( нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021 згідно п.5 Кредитного договору відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України), інфляційне збільшення - 494,18 грн.

Враховуючи положення договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30.06.2021, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 000201117166 від 20.11.2020, відповідно до якого боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові ТОВ «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» у розмірі 4 196,66 грн. ( а.с.20)

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Позивач на відшкодування понесених ним судових витрат просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у сумі 2422,40 грн. та 7 0000,00 грн. витрат на правову допомогу, що підтверджує договір про надання правової допомоги від 13.05.2024 ( а.с.42-44), детальний опис робіт (наданих посуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( а.с.45-46) та платіжною інструкцією про оплату судового збору у сумі 2422,40 грн. (а.с.49).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 244,40 грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно договору про надання правової допомоги між адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» сторони визначили предмет договору у виді правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором для захисту інтересів клієнта у справі за позовом до ОСОБА_2 за договором позики № 000201117166 від 20.11.2020

При цьому згідно положень п.4.2. Договору вартість послуг узгоджена сторонами становить 7 000 грн. ( у випадку задоволення судом позовних вимог у повному обсязі). Відповідно до п.4.4. клієнт зобов`язується здійснити оплату наданої правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення рішення судом.

Відповідно доч.4,5ст.137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

У постанові від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, на яку, зокрема посилався представник позивача, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, договором про надання правової допомоги визначено як розмір гонорару адвоката у 7 000 грн., розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, фактично всі докази у справі це документи, сформовані самим позивачем (ТОВ), а узгоджена вартість послуг визначена у 7000 грн., що перевищує 60% від ціни позову.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, відсутність заперечень з боку сторони відповідача щодо розміру витрат, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 4 000,00 грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 11 661,34 грн., в т.ч.: 3028 грн. залишку заборгованості за тілом кредиту, 1 098,66 грн. - залишок заборгованості за процентами за користування кредитом, 6 970,50 грн. - залишок заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01.07.2021 по 28.09.2021 згідно п.5 Кредитного договору відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України), інфляційне збільшення - 494,18 грн., 2422,40 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 03.11.2024.

Повне найменування сторін

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 87, офіс 54. Код ЄДРПОУ: 42655697. Ел. адреса: info@artemidaf.com).

Представник позивача: адвокат Бачинський Остап Михайлович ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Н.П. Слободян