Ухвала суду № 123504075, 04.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 грудня 2024 р.Справа №160/32015/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Е.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративні справі №160/32015/24 за позовом ОСОБА_1 до Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вимогами:

-визнати протиправними дії Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про заміну виконання військового обов`язку на альтернативну (невійськову) службу у зв`язку із релігійними (біблійними) переконаннями та звільнення від призову на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану та зобов`язати Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області (вул. Європейська, 3, м. Синельникове, 52500, код ЄДРПОУ 04052376) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну виконання військового обов?язку на альтернативну (невійськову) службу у зв`язку із релігійними (біблійними) переконаннями та звільнення від призову на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти певні дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОКІ: НОМЕР_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законно сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

В обґрунтування заяви зазначає, що з 2016 року є членом та обіймає посаду громадянського капелана-госпітольєр релігійної громади «Нове Покоління», яка зареєстрована відповідно до законодавства України, бере активну участь в її духовному та соціальному служінні народу України, що підтверджується відповідною довідкою За своїм віровченням та зареєстрованим статутом релігійна громада, до якої належить, відноситься до християнської харизматичної протистанської церкви. Віровчення релігійної громади, до якої я належу, закликає не використовувати зброю проти інших людей та не бути співучасником вбивства людей, що унеможливлює ним виконання військового обов`язку. Водночас він готовий замість виконання військового обов`язку, передбаченого Конституцією України, сприяти перемозі нашої держави у війні з російським агресором шляхом проходження альтернативної (невійськової) служби. Так, 14.11.2024 звернувся із заявами до Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області та ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою у зв`язку з релігійним переконанням. 26.11.2024 ним отримано відповідь від Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області на його заяву, якою відмовлено у задоволені заяви. Зазначає, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, то він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на альтернативну службу, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на його користь, оскільки переведення на альтернативну службу особи, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Також зазначає, що на цій стадії процесу суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо видачі повістки на відправку та прийняття інших дій чи прийняття рішень, однак, в даному випадку вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно нього будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено. За таких обставин вважає, що реалізація повістки на відправку не можлива, оскільки в іншому разі при задоволенні позову, поновлення прав та інтересів позивача буде істотно ускладнено.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд вважає за можливе розглянути заяву забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів заяви, доводи заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, з огляду на наступне.

Статтею 150 КАС України визначено що, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Приписами пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Оцінюючи доводи заявника слід відзначити, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

З системного аналізу зазначених вище норм слідує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд також враховує, що відповідно до частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Суд зауважує, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач, у разі, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації набуде статусу військовослужбовця та буде проходити військову службу, що унеможливить реалізацію його права на отримання направлення на альтернативну (невійськову) службу та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Поряд з тим, до заяви про забезпечення позову не надано будь-яких доказів того, що до заявника (позивача) ІНФОРМАЦІЯ_4 або будь-яким іншим центром комплектування та соціальної підтримки, вживаються або вживались заходи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу.

Суд вважає, що відсутність (на даний час) правовідносин між ОСОБА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_4 або будь-яким іншим центром комплектування та соціальної підтримки, щодо призову заявника на військову службу, не породжують, наразі, для заявника жодних наслідків, а тому підстав для заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , суд не вбачає.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Відтак, наразі, судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпеченняпозову.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративні справі №160/32015/24 за позовом ОСОБА_1 до Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков