Ухвала суду № 123504050, 29.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 листопада 2024 р.Справа № 160/31241/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 76227344 від 11.10.2024, прийняту державним виконавцем Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ілінзеєр Наталією Володимирівною, щодо примусового виконання Постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області справа №191/2667/24 від 16.08.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суд зазначає, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Зокрема, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано ст. 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Так, частиною першою вказаної статті Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені: рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання виконавчого документу, виданого адміністративним судом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору; постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди; постанови приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження; постанови приватного виконавця про стягнення штрафів.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими (районними) судами, а необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта.

Відповідачем в даній справі відкрито виконавче провадження постановою від 11.10.2024 року № 76227344 на підставі постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області №191/2667/24, виданої 16.08.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави адміністративного штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Як вбачається з постанови Синельниківського міськрайоного суду від 16.08.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в особі органу, за матеріалами якого судом прийнято рішення - Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу: (отримувач: ГУК у Дн-кій обл/ м.Син/21081100, Код ЄДРПОУ: 37988155, Банк: Казначейство України (ЕАП), Рахунок: UA258999980313040106000004587, код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106), судовий збір в розмірі 605 ( шістсот п?ять ) грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУПАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п?ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніше як через п?ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин у даній справі є рішення відповідача щодо виконання постанови Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області №191/2667/24, виданої 16.08.2024, яка була ухвалена відповідно до положень КУпАП.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених ч. 1 ст. 20 КАС України, але прийнятих у сфері публічної адміністрації (у даному випадку за правилами КУпАП), підлягають розгляду місцевими загальними судами, які видали виконавчий документ (постанову про накладення адміністративного стягнення за КУпАП).

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції.

Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов не підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду, оскільки його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позов має розглядатись за правилами ЦПК України тим судом, який видав виконавчий документ, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`яснює позивачеві, що розгляд вказаних вимог повинен здійснюватися за правилами ЦПК України, судом, яким видано виконавчий документ, у даному випадку Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/31241/24 за позовом ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

Суддя В.В. Кальник