Рішення № 123503978, 27.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 рокуСправа №160/25951/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

26.09.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024 № 0325750411 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до якого до публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» застосовано штраф в сумі 2 736, 39 грн. (дві тисячі сімсот тридцять шість гривень 39 коп.)за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області за результатами проведеної камеральної перевірки, оформленої актом перевірки № 25913/04-36-04-11-06/00039002 від 22.04.2024 року, зробило висновки про порушення Публічним акціонерним товариством АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що стало підставою для накладення штрафу згідно з п.124.1 Податкового кодексу України та винесення податкового повідомлення-рішення 28.05.2024 № 0325750411 про застосування штрафу в розмірі 2 736, 39 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковими повідомленням-рішенням та вказує, що обов`язок сплати за податковими зобов`язаннями виник під час ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк», тому законні підстави для застосування до позивача штрафу відсутні. Обов`язок доведення вини, за яку платника податків можливо притягнути до фінансової відповідальності, покладено на контролюючий орган, про що зроблено висновок і у постанові Верховного Суду від 22.08.2023р. у справі №520/18519/21. Отже, позивач вважає, що висновки викладені в акті «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми з податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченими юридичними особами, які є власника об`єктів нежитлової нерухомості» № 25913/04-36-04-11-06/00039002 від 22.04.2024 року є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення 28.05.2024 № 0325750411 про застосування штрафу в розмірі 2 736, 39 грн. згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/25951/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

15.07.2024 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що стягується з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

ПАТ «Промінвестбанк» самостійно задекларовано податкові зобов`язання у деклараціях, які подані платником у встановлені Кодексом терміни.

За даними інтегрованих карток платника податків у ПАТ «Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку» виник податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань за І, II та IV квартали 2022 року до Верхньодніпровської ТГ у сумі 27 363,77 грн. за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 09.02.2022 №9022418673, який за І квартал 2022 року по терміну сплати 29.04.2022 - фактично сплачено 26.07.2023, за II квартал 2022 року по терміну сплати 29.07.2022 - фактично сплачено 26.07.2023 та за IV квартал 2022 року по терміну сплати 30.01.2023 - фактично сплачено 27.09.2023.

За результатами розгляду матеріалів складено акт камеральної перевірки ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» від 22.04.2024 №25913/04-36-04- 11-06/00039002 з питання порушення термінів сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який направлено платнику та отримано29.04.2024.

Відповідальність платника, у разі порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання, визначена пунктом 124.1 статті 124 Кодексу:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, розмір штрафу встановлено у розмірі - 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, розмір штрафу встановлено у розмірі - 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 124.2 статті 124 Кодексу за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно п. 124.3 статті 124 Кодексу за діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

У терміни, передбачені пп. 86.7.5 п. 86.7 ст.86 ПКУ. а саме, протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, прийняте податкове повідомлення-рішення від від 28.05.2024 №0325750411, , яке направлено платнику поштою рекомендованим листом про вручення. Платником поштове відправлення отримано 03.06.2024р.

Також щодо викладених доводів позивача зауважують, що підставами для припинення податкового обов`язку є ліквідація юридичної особи ( пп 37.3.1 п. 37.1 ст. 37 Кодексу). Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ( ч. 7 ст. 77 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ).

В зв`язку з наведеним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

18.10.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» подало відповідь на відзив проти позову. Представник позивача звертає увагу суду, що у спірних правовідносинах, зважаючи на суб`єктний склад сторін спеціальним законодавством буде вважатись Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Зауважує, що обмеження, встановлена частиною третьою статті 46 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосується як податкового зобов`язання зі сплати конкретного податку, так і штрафних санкцій у будь якій формі. З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) під час ліквідаційної процедури суперечить вимогам статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пункту 2.4. глави 5 Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 р. за № 1581/21893.

Згідно до ч.5ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Кодексу, головним державним інспектором Кам`янського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати ( перерахування) податків, зборів, платежів з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченими юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» ( код ЄДРПОУ 0039002).

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки № 25913/04-36-04-11-06/00039002 від 22.04.2024 року "Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченими юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості Публічного акціонерного товариства ««Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» ( код ЄДРПОУ 0039002)».

За висновками наведеного акту встановлено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченими юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості визначених пунктом 266.10 статті 266 Кодексу.

Відповідальність платника за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання передбачена статтею 124 Податкового кодексу України.

На підставі акту № 25913/04-36-04-11-06/00039002 від 22.04.2024 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми Ш № 0325750411 від 28.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 2736,39грн., яким Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період липень та вересень 2023 року.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження, проте рішенням за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.05.2024 № 0325750411 скаргу було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з виявленими в ході перевірки порушеннями та прийнятими за їх наслідками податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглянувши заявлені позовні вимоги, доводи сторін у їх обґрунтування, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства суд зазначає про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі Податковий кодекс України в редакції на час виникнення спірних відносин).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпунктів 19-1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1.статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, що визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

За змістом підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно із вимогами п.76.1 ст.76 ПК України установлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Приписами п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктом 131.2 ст.131 Податкового кодексу України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.

Камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.

Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №823/457/18, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 ст.36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із пунктом 49.1 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та нарахування штрафних санкцій були висновки податкового органу стосовно несплати позивачем податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Однак, згідно п.1.3ст.1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначеніЗаконом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються нормиЗакону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Відповідно до ч. 3ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно достатті 52 цього Закону.

З зазначеного вбачається, що під час здійснення ліквідації у банківської установи не виникає жодних додаткових зобов`язань, зокрема зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 130 було розпочато процедуру ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» строком на три роки з 25.02.2022 по 24.02.2025 року включно на підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 90-рщ/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк».

Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що починаючи з 25.02.2022 року позивач перебуває у стані ліквідації.

Відтак, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд вважає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписівПодаткового кодексу Українита прийняття 28.05.2024 року оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки в силу приписів ч. 3ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»у вказаний період у позивача не могло виникнути жодних додаткових зобов`язань, окрім пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, а відтак до останнього не могли бути застосовані штрафні та фінансові санкції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення № 0325750411 від 28.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 2736,39 грн. прийняті відповідачем у межах повноважень проте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене та те, що суд встановив протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України, суд зробив висновок, що наведене вище податкове повідомлення-рішення № 0325750411 від 28.05.2024 року про застосування штрафу в розмірі 2736,39 грн. підлягає визнанню протиправними та скасуванню у судовому порядку.

Належних і достатніх доказів, які б свідчили про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивач під час розгляду справи не надав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2422,40 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст.244,245,255,262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2024 № 0325750411 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до якого до публічного акціонерного товариства «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» застосовано штраф в сумі 2 736, 39 грн. (дві тисячі сімсот тридцять шість гривень 39 коп.)за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ( 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК ( 03061, м. Київ, вул. Пост Волинська, буд. 5, код ЄДРПОУ 00039002) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно достатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями295та297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук