Рішення № 123502465, 26.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокуСправа №160/24430/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради від 08.06.2022 р. № 1724-15/8 «Про зупинення вирішення питання щодо відведення земельної ділянки (паю) гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Підгородненську міську раду (код ЄДРПОУ 05520750) прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за його заявою від 12.02.2021 року про виділення земельної ділянки розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства об`єднання фермерських господарств «Кільченські зорі».

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 25.07.2024 року представник позивача звернулася із адвокатським запитом до тимчасово виконуючого обов`язки Підгородненського міського голови, в якому просила надати інформацію стосовно результатів розгляду позивача заяви від 12.02.2021 р. про виділення земельної ділянки із земель колишнього КСП ОФГ «Кільченські зорі», а також надати відповідне рішення місцевої ради, прийняте за результатами розгляду зазначеної заяви. У серпні 2024 року адвокат отримала відповідь заступника міського голови від 29.07.2024 р. №2348 про те, що рішення щодо виділення земельної ділянки відсутнє, проте радою ухвалене рішення сесії від 08.06.2022 р. №1724-15/8 «Про зупинення вирішення питання щодо відведення земельної ділянки (паю) гр. ОСОБА_1 », яким призупинено вирішення питання щодо відведення земельної ділянки (паю) для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на підставі п.27 розділу Х Перехідних положень ЗК України. Окрім того, листом повідомлено про те, що відповідачем здійснені дії з витребування документів з Новомосковського відділу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області. 22.08.2024 р. адвокатом направлений запит до Підгородненського міського голови з вимогою надати належним чином завірену копію рішення сесії Підгородненської міської ради від 08.06.2022 р. №1724-15/8 «Про зупинення вирішення питання щодо відведення земельної ділянки (паю) гр. ОСОБА_1 ». Проте, на час подання позову відповідь на адвокатський запит не отримана. Позивач вважає, рішення Підгородненської міської ради від 08.06.2022 р. № 1724-15/8 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з порушенням норм ЗК України, Законів України «Про місцеве самоврядування» та «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» визначено - зупинити строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні та поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України. Так, Підгородненською міською радою були вжитті всі заходи щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , а саме: рішенням сесії міської ради «Про призупинення вирішення питання щодо відведення земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 » №1724-15/8 від 08.06.2022 року, призупинено вирішення питання щодо відведення земельної частки (паю) для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, (КВЦПЗ 01.01.) позивачу на підставі п.27 розділу X «Перехідних положень», ст.ст.12, 122 ЗК України, ст.ст.25, 50 Закону України «Про землеустрій», ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та з врахуванням протоколу засідання комісії з питань екології, архітектури, містобудування та земельних відносин від 08.06.2022 року.

З рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 року у справі №183/3998/17 вбачається, що визнано за позивачем право на отримання земельної частки (паю) розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Кільченські зорі», а не передано йому у користування. Враховуючи те, що позивач не є користувачем земельної частки (паю), а тільки визнав за собою право на отримання такого земельного паю та у разі прийняття міською радою рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі позивачу, все одно призведе до приватизації вказаної земельної ділянки та до передачі у його приватну власність, що суперечить нормам чинного земельного законодавства. Враховуючи вищевикладене відповідач зазначає, що заява позивача від 12.02.2021 року про виділення земельної ділянки (пай) розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Кільченські зорі» буде повторно розглянута після закінчення дії правового режиму воєнного стану на території України, оскільки на теперішній час Підгородненська міська рада законодавчо позбавлена можливості розглянути вказаної заяви та надання відповідного дозвілу щодо виділення земельної частки (паю) із земель колишнього КСП «Кільченські зорі», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 року у справі №183/3998/17 за ОСОБА_1 визнано право на отримання земельної частки (паю) розміром 3,5 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Кільченські зорі» Новомосковського району Дніпропетровської області.

В грудні 2019 року Спаська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області ввійшла до складу Підгородненської територіальної громади.

12.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Підгородненської міської ради із заявою про виділення йому земельної ділянки розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Кільченські зорі».

Судом також встановлено, що рішенням 15 сесії 8 скликання Підгородненської міської ради від 08.06.2022 року №1724-15/8 «щодо відведення земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 », призупинено вирішення питання щодо відведення земельної частки (паю) для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, (КВЦПЗ 01.01.) позивачу на підставі п.27 розділу X «Перехідних положень», ст.ст.12, 122 ЗК України, ст.ст.25, 50 Закону України «Про землеустрій», ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та з врахуванням протоколу засідання комісії з питань екології, архітектури, містобудування та земельних відносин від 08.06.2022 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини п`ятої, десятої та одинадцятої статті 25 ЗК України (далі - ЗК України), особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно із частиною першою статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як роз`яснено в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Пунктом 17 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі та визначено, що сертифікат є правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Відповідно до пункту 21 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України з 01 січня 2019 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон), який є спеціальним законом щодо порядку проведення та процедури виділення власникам земельних паїв у натурі із земель, що належали сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності.

Спеціальним законом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 р. №899-IV (далі - Закон №899-IV).

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

За приписами статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою та другою статті 3 Закону №899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону №899-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 р.) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

-розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

-приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

-уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

-уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

-укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

-сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

-надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

-розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

-організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

-оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Отже, в силу прямої вказівки закону вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача із заявою 12.02.2021 року про виділення йому земельної ділянки розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Кільченські зорі», також надав рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2019 року у справі №183/3998/17, яким встановлене його право на отримання цієї земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі-Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відтак, питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, тому способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття нею рішення.

Згідно із ч.1 ст.46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Нормами ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Однак, відповідачем за результатом розгляду поданої позивачем заяви від 12.02.2021 року не було прийнято жодного рішення: ні щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), ні мотивованої відмови.

Водночас, рішенням 15 сесії 8 скликання Підгородненської міської ради від 08.06.2022 р. №1724-15/8 «Про призупинення вирішення питання щодо відведення земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 », призупинено вирішення питання щодо відведення земельної частки (паю) для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, (КВЦПЗ 01.01.) позивачу на підставі п.27 розділу X «Перехідних положень» ЗК України.

Щодо неможливості вирішення спірного питання до закінчення дії воєнного стану, суд зауважує наступне.

Так, приписами підпункту 5 пункту 27 Перехідних положеннях ЗК України визначено, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЗК України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути:

- безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;

- приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Тобто, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК України стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини 6 статті 118 ЗК України.

Але така заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини 1 статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини 1 статті 81 ЗК), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.

Так дійсно, Указом Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 впроваджений процес паювання земель, відповідно до якого паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Тобто землі, які підлягали паюванню, у процесі приватизації підприємств вибули з державної власності та перейшли у колективну.

Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) по суті передбачав заміну наявного віртуального права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини 1 статті 81 ЗК України (виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень ЗК України.

Таким чином, суд зазначає, що посилання відповідача на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» як на підставу для зупинення вирішення питання щодо відведення земельної ділянки позивачу у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) є безпідставними.

За наведених обставин, суд вважає, що рішення Підгородненської міської ради від 08.06.2022 р. № 1724-15/8 «Про зупинення вирішення питання щодо відведення земельної ділянки (паю) гр. ОСОБА_1 » є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі позивачу за його заявою від 12.02.2021 року про виділення земельної ділянки розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства об`єднання фермерських господарств «Кільченські зорі», суд вказує на таке.

Виходячи з вищевикладеного нормативно-правового регулювання вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) належить до дискреційних повноважень відповідача.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.08.2024 року у справі №160/26954/23.

За обставин цієї справи та з огляду на особливості правового регулювання спірних правовідносин, визначеного законодавством порядку здійснення правової процедури, учасниками якої стали сторони по справі, суд вважає передчасним покладання на відповідача зобов`язання прийняти рішення певного змісту. З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне лише зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 12.02.2021 року про виділення земельної ділянки розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Кільченські зорі», з урахуванням висновків суду, та прийняти за наслідком розгляду поданих документів відповідне рішення.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить висновку про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 937,92 грн.

Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити 968,96 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 484,48 грн. (968,96 грн. : 2).

При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн., згідно із положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", підлягає поверненню за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 08.06.2022 р. № 1724-15/8 «Про зупинення вирішення питання щодо відведення земельної ділянки (паю) гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Підгородненську міську раду Дніпровського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2021 року про виділення земельної ділянки розміром 3,5 кадастрових гектарів із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Кільченські зорі», з урахуванням висновків суду, та прийняти за наслідком розгляду поданих документів відповідне рішення.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути з Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (вул.Центральна, буд.46, м.Підгородне, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 52001, код ЄДРПОУ 05520750) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма