Рішення № 123502232, 04.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. Справа № 120/8530/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), які подані її представником адвокатом Дзісь А.Р. (представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2022 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати період її навчання з 01.09.1979 по 17.06.1985 в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова, період роботи з 17.09.1990 по 01.09.2002 на посаді бібліотекаря та період роботи з 02.09.2002 по 31.12.2021 на посаді вчителя до спеціального стажу, а також нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак відповідач листом від 13.06.2024 відмовив у зарахуванні вказаних періодів та виплаті грошової допомоги.

На переконання позивача, така відмова суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує її право на належний соціальний захист.

Ухвалою від 03.07.2024 судом відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

17.07.2024 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що період роботи з 17.09.1990 по 02.09.2002 в П?ятківській середній школі на посаді бібліотекаря зараховано лише до загального страхового стажу, оскільки відповідно інформації з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій - юридичною особою є П?ятківська середня школа, яка відноситься до закладів освіти, тому вищезазначений період роботи на посаді бібліотекаря зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років та відповідно на виплату грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі їх десяти місячних пенсій немає підстав.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання згідно диплому від 28.06.1985 КВ №796946 та підтверджуючої довідки від 21.03.2022 №24-01-329, то відповідач вказав, що до страхового стажу роботи позивача зараховано періоди з 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984 на денній формі навчання. Відповідач зауважив, що для зарахування до стажу роботи позивача періодів навчання з 09.06.1984 по 30.06.1985 на заочній формі навчання та час перебування в академічній відпустці з 13.09.1983 по 09.06.1984 правові підстави відсутні.

З огляду на викладене відповідач вважає, що позивачу правомірно відмовлено у зарахуванні спірних періодів до спеціального стажу та виплаті грошової допомоги, у зв`язку з чим в позові просить відмовити.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що ОСОБА_1 з 29.12.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

21.05.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою від 20.05.2024 в якій просила зарахувати період навчання з 01.09.1979 по 17.06.1985 за спеціальністю, зарахувати період роботи з 17.09.1990 по 01.09.2002 на посаді бібліотекаря та період роботи з 02.09.2002 по 31.12.2021 на посаді вчителя до спеціального стажу, а також просила нарахувати та виплатити їй грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви відповідач листом від 13.06.2024 №8534-7061/Б-02/8-0200/24 повідомив, що період роботи позивача з 17.09.1990 по 02.09.2002 в П?ятківській середній школі на посаді бібліотекаря зараховано до загального страхового стажу. Поряд із тим вищезазначений період роботи на посаді бібліотекаря зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років та відповідно на виплату грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі їх десяти місячних пенсій нема підстав, оскільки відповідно інформації з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій - юридичною особою є П?ятківська середня школа, яка відноситься до закладів освіти.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання згідно диплому від 28.06.1985 КВ №796946 та підтверджуючої довідки від 21.03.2022 №24-01-329, то відповідач у листі вказав, що до страхового стажу позивача зараховано періоди 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984 на денній формі навчання. Для зарахування до стажу роботи періодів навчання з 09.06.1984 по 30.06.1985 на заочній формі навчання та час перебування в академічній відпустці з 13.09.1983 по 09.06.1984 правові підстави відсутні.

Вважаючи, що пенсійний орган безпідставно дійшов висновку про не зарахування вказаного періоду її навчання та трудової діяльності до спеціального стажу, а також протиправно відмовив їй у призначенні грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту порушених, на її думку, прав та інтересів.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту е статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 згаданого Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону №1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.

Відповідно до п.1 Порядку цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з п.2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені:

переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років";

переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року по справі №234/13835/17, в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Так, записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.09.1986 підтверджено, що позивач з 17.09.1990 по 02.09.2002 працювала на посаді бібліотекаря П?ятківської середньої школи (запис №6-7).

Водночас, як вже було встановлено судом, період роботи позивача з 17.09.1990 по 02.09.2002 в П?ятківській середній школі на посаді бібліотекаря не зарахований до спеціального стажу, оскільки відповідно інформації з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій - юридичною особою є П?ятківська середня школа, яка відноситься до закладів освіти.

Надаючи оцінку таким аргументам відповідача, суд виходить з наступного.

Так відповідно до Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі Перелік № 909), до посад у освітніх закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено бібліотекарів, завідувачів бібліотек.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України Про бібліотеки та бібліотечну справу від 27 січня 1995 року № 32/95-ВР (далі - Закон № 32/95-ВР) бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Відповідно до статті 30 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу встановлені соціальні гарантії працівників бібліотек, відповідно до частини першої якої на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення.

Статтею 6 Закону України Про бібліотеки і бібліотечну справу визначено види бібліотек, які, зокрема, за призначенням поділяються на публічні (загальнодоступні), у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами; спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій). Публічні, спеціальні та спеціалізовані бібліотеки можуть об`єднуватися у централізовані бібліотечні системи.

Відповідно до ст.12 Закону України Про бібліотеки та бібліотечну справу, бібліотеки створюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і виробничих потреб суспільства згідно з соціальними нормативами, встановленими відповідними органами державної влади. Бібліотеки можуть створюватися на основі усіх форм власності, передбачених законами України, засновниками бібліотек можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, самоврядні організації, фізичні та юридичні особи, у тому числі іноземні, в порядку, передбаченому законом. Бібліотека може не мати статусу юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Положення про мережу освітянських бібліотек МОН України та АПН України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №334/31 від 30.05.2003 року, освітянські бібліотеки - це узагальнена назва спеціальних педагогічних бібліотек (юридичні особи) або структурних підрозділів (бібліотеки) освітянських установ та організацій і бібліотек навчальних закладів усіх типів та рівнів акредитації, підпорядкованих Міністерству освіта і науки України, місцевим органам управління освітою та Академії педагогічних наук України. Вони акумулюють, зберігають та організовують доступ до профільної документної інформації учасників науково-дослідної діяльності, навчально-виховного процесу, керівних кадрів, забезпечуючи тим самим інформаційні потреби педагогічної науки та освіти. До мережі освітянських бібліотек належать спеціальні педагогічні бібліотеки та бібліотеки навчальних закладів.

Як вже було встановлено судом, зміст Розділу 1 Освіта Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, в частині Найменування закладів і установ містить зазначення Бібліотеки, а в частині Найменування посад містить зазначення завідуючі, бібліотекарі, при цьому зміст пункту 2 Примітки вказаного Переліку №909 визначає, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Отже, враховуючи наведені положення Закону, приймаючи до уваги, що переліком Постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 передбачена посада бібліотекаря незалежно від форми власності, відомчої належності закладів і установ або статусу, суд зазначає, що період роботи позивача на посаді бібліотекаря має зараховуватись до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Щодо не зарахування до спеціального стажу періоду роботи на посаді вчителя з 02.09.2002 по 31.12.2021, то суд зазначає наступне.

Так, як вбачається із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.09.1986 позивач з 02.09.2002 по 25.08.2022 працювала на посаді вчителя біології та хімії у Жабокрицькій ЗОШ І-ІІ ступенів (запис №8-12).

Водночас як вже було зазначено судом, відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону №1788, що передбачені, зокрема, Переліком № 909)

Так Переліком закладів і установ №909 передбачені посади вчителів, загальноосвітніх навчальних закладів, а відтак суд зазначає, що період роботи позивача на посаді вчителя загальноосвітньої школи має зараховуватись до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.

З огляду на викладене, пенсійний орган безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи позивача з 02.09.2002 по 31.12.2021 на посаді вчителя біології та хімії у Жабокрицькій ЗОШ І-ІІ ступенів, що надає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Щодо відмови у зарахуванні періоду навчання позивача з 01.09.1979 по 17.06.1985 до спеціального стажу, то суд зазначає таке.

Згідно п. д ч.3 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Верховний Суд у постановах від 24.12.2019 року по справі №442/4963/17 та від 18.06.2020 року по справі №676/3013/17 сформулював висновок, що з огляду на положення п. е ст.55 та п. д ч.3 ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення період навчання у ВНЗ входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.

Приписами пункту 3 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Так, згідно диплому від 28.06.1985 КВ №796946, а також підтверджуючої довідки від 21.03.2022 №24-01-329, яка міститься в матеріалах справи, позивач навчалася на біологічному факультеті за спеціальністю Біологія, в Одеському державному університеті ім. I.I. Мечникова:

з 01 вересня 1979 року по 10 серпня 1984 року - на денній формі навчання;

з 09 червня 1984 року по 30 червня 1985 року - на заочній формі навчання;

академічна відпустка з 13 вересня 1983 року по 09 червня 1984 року.

Таким чином, з огляду на викладене, судом встановлено, що позивач в період з 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984 навчалася в Одеському державному університеті ім. I.I. Мечникова на денній формі навчання. А відтак вказаний період підлягає зарахуванню до спеціального стажу.

Щодо періоду навчання з 09.06.1984 по 30.06.1985 на заочній формі навчання, то суд звертає увагу на таке.

Постановою КМУ № 1058 від 27.09.2022 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 внесено зміни до Порядку № 637, а саме у пункті 8: в абзаці першому слова "Час навчання у вищих навчальних" замінено словами "Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти" (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти); в абзаці другому слова "часу навчання" замінено словами «періоду навчання за денною формою здобуття освіти».

Тобто суд наголошує на тому, що передбачено зарахування до страхового стажу особи виключно навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Зарахування до трудового стажу часу навчання в заочних і вечірніх вищих і середніх спеціальних навчальних закладах законодавством не передбачено.

Таким чином позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо зарахуванню до спеціального стажу періоду перебування в академічній відпустці 13.09.1983 по 09.06.1984, то суд вказує наступне.

Відповідно до Закону України Про вищу освіту, що діяв в період чинності Закону №1788-XII, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть переривати навчання у зв`язку із обставинами, які унеможливлюють виконання навчального плану (за станом здоров`я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, навчанням чи стажуванням в освітніх і наукових установах іноземних держав тощо). Особам, які перервали навчання у вищих навчальних закладах, надається академічна відпустка. Аналогічно змісту визначення академічної відпустки містить і чинна редакція Закону України Про вищу освіту.

Отже, надання академічної відпустки є документальним оформленням перерви у навчанні особи у вищому навчальному закладі у зв`язку з обставинами, які унеможливлюють виконання нею як здобувачем вищої освіти освітньої програми з поважних причин - за станом здоров`я, у зв`язку із призовом на військову службу тощо.

Закон №1788-XII визначає, що навчання у вищому навчальному закладі до 1 січня 2004 року зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Разом з тим, цей закон не передбачає зарахування до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, періоду перерви в навчанні у вищому навчальному закладі з поважних причин, що задокументований (оформлений) шляхом надання особі академічної відпустки.

Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність дій відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її перебування в академічній відпустці з 13.09.1983 по 09.06.1984.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до спеціального страхового стажу періоду на заочній формі навчання з 09.06.1984 по 30.06.1985, а також періоду перебування в академічній відпустці з 13.09.1983 по 09.06.1984 є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вказує на те, що в ході судового розгляду даної справи встановлено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до її спеціального стажу періоду навчання на денній формі з 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984, періоду роботи з 17.09.1990 по 01.09.2002 на посаді бібліотекаря та періоду роботи з 02.09.2002 по 31.12.2021, а відтак вказані періоди навчання та трудової діяльності необхідно зарахувати позивачу до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Щодо права позивача на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, то суд наголошує, на тому що позивачу призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку, з урахуванням зарахування позивачу до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984, періоду роботи з 17.09.1990 по 01.09.2002 на посаді бібліотекаря та періоду роботи з 02.09.2002 по 31.12.2021 становив понад 30 років.

Крім того, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому з метою поновлення порушених прав позивача та належного способу захисту, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди її навчання з 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984, період її трудової діяльності з 17.09.1990 по 01.09.2002 на посаді бібліотекаря та з 02.09.2002 по 31.12.2021 на посаді вчителя та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 968,96 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору. Адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень і спір по суті вирішено в користь позивача (задоволена вимога немайнового характеру, яка підлягає оплаті відповідним судовим збором).

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди її навчання з 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984, період трудової діяльності з 17.09.1990 по 01.09.2002 на посаді бібліотекаря та з 02.09.2002 по 31.12.2021 на посаді вчителя, а також щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди її навчання з 01.09.1979 по 12.09.1983 та з 10.06.1984 по 10.08.1984, період її трудової діяльності з 17.09.1990 по 01.09.2002 на посаді бібліотекаря та з 02.09.2002 по 31.12.2021 на посаді вчителя, а також нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04.12.24.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович