Ухвала суду № 123492391, 03.12.2024, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1116/24

Номер провадження по справі 1-кп/387/164/24

УХВАЛА

Іменем УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою

03 грудня 2024 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12023120000000800 від 18.07.2023 року по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, раніше судимого: 25.04.2002 вироком Добровеличківського районного суду за ч.3 ст. 185, ч.2 ст.309 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; - 23.10.2007 вироком Добровеличківського районного суду за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, звільнено УДО - 06.05.2008 на не відбутий термін 2 місяці 13 днів; - 30.10.2014 вироком Добровеличківського районного суду за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; - 21.02.2017 вироком Добровеличківського районного суду за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; - 18.01.2018 вироком Добровеличківського районного суду за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі, звільнився УДО 05.04.2022 на не відбутий термін 1 рік 10 місяців 10 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023120000000800 від 18.07.2023 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України.

Судове засідання по кримінальному провадженню призначено на 14 годину 00 хвилин 03 грудня 2024 року.

В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що обвинувачений вчинив тяжкі кримінальні правопорушення, за які законом передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Під час орання запобіжного заходу та в подальшому під час продовження запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Метою продовження запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 є забезпеченя виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 постійної роботи та джерела доходів, особистого житла, міцних соціальних зв`язків не має, проживає у будинку, який належить його матері, не одружений; незаконно впливати на свідків, які підтверджують його вину у вчиненні незаконного збуту наркотичних засобів, оскільки особисто знайомий зі свідками; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчинення даного кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто вводити слідство в оману, ухилятись від викликів слідчого, прокурора та суду. З огляду на зазначені обставини запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив щодо поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 при вирішенні поданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу, підтримав позицію обвинуваченого. Заначив, що обвинувачений проживає разом зі своєю матір`ю, яка може забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків. Поряд з цим, обвинувачеий мав би змогу допомагати матері по господарству.

Суд, заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

До того ж у п. 114 рішення ЄСПЛ у справі "Темченко проти України" Суд зазначив, що він неодноразово встановлював у своїй практиці, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно. Інакше кажучи, п. 3 ст. 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ч.1ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієїстатті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 02.05.2024 ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_5 обрано вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави.

В подальшому обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався строком на 60 днів із визначенням розміру застави. Востаннє дію запобіжного заходу, застосовано щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09.10.2024 було продовжено до 14 год. 40 хв. 08 грудня 2024 року з визначенням розміру застави.

Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні відповідно до чинного КПК України полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов`язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.

Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує ч. 3 ст. 331.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Досліджуючи подане прокурором клопотання та зважаючи на відповідну стадію судового розгляду даного кримінального провадження, суд вважає, що наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є підставою для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На переконання суду, вказані ризики на даний час не зникли та продовжують існувати, оскільки тяжкість покарання свідчить про наявність суспільної небезпечності обвинуваченого і дає підстави вважати, що наявна небезпека ухилення його від правосуддя, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також можливість вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення.

Крім того, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Судом встановлено,що обвинувачений ОСОБА_5 не маєвласного житла,постійного місця роботита стійких соціальнихзв`язків,має не знятута непогашену судимістьза скоєнняумисних корисливихзлочинів, обвинувачуютьсяу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України, які відносяться до класифікації тяжких та нетяжких злочинів. Крім того, проживає в одному населеному пункті зі свідками.

За наведеного, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду, не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_5 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, суд вважає за необхідне визначену ОСОБА_5 ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.08.2024, заставу залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

Окрім цього, суд вважає за необхідне, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: 1) прибувати до суду за першою його вимогою у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження; 2) не відлучатися із постійного місця проживання без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст. 317, ч.1 ст.309 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) тобто до 14 години 50 хвилин 01 лютого 2025 року.

Заставу, визначену ОСОБА_5 ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.08.2024, залишити без змін у раніше визначеному розмірі.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі суду від 27.08.2024, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Дату закінчення дії ухвали суду встановити до 14 години 50 хвилин 01 лютого 2025 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 16 год. 40 хв. 04 грудня2024 року.

Суддя ОСОБА_7