Вирок № 123488157, 04.12.2024, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/1662/24

Провадження №1-кп/181/185/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. с-ще Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Межова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041480000220 від 14.09.2024 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сухарева-Балка Межівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту: обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022 та Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 17.05.2022 №343/2022 на території України оголошено загальну мобілізацію.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами і доповненнями станом на 18.05.2024) - є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває в запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про військовий обов`язок і військову службу" та «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 18.05.2024) - громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

ОСОБА_3 з 16 березня 2015 року перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 та підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами та доповненнями станом на 18.05.2024), п.20 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 560 від 16.05.2024 - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної НОМЕР_1 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Так, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №643 від 25.06.2024, виданої головою військово-лікарської комісії ОСОБА_5 , за результатами проходження медичного огляду ОСОБА_3 визнано придатним до військової служби.

25 червня 2024 року ОСОБА_3 , відповідно до ч.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (зі змінами та доповненнями станом на 18.05.2024), «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 560 від 16.05.2024, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 роз`яснено про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації на особливий період та вручено повістку про необхідність явки на 7 год. 00 хв. 26 червня 2024 року до вказаного відділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою відправлення до місця проходження військової служби у складі військової команди до військової частини НОМЕР_2 , а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.336 КК України, за ухилення від призову за мобілізацією.

Від отримання повістки ОСОБА_3 відмовився, про що був складений акт № 91 від 25.06.2024 та всупереч ст. 65 Конституції України, п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», п.1 додатку 2 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, усвідомлюючи небезпечний і протиправний характер своїх дій, маючи умисел і бажання так діяти, а саме досягти мети - уникнути самого призову за мобілізацією, у вказаний у повістці день, тобто 26 червня 2024 року о 07 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 без поважних на те причин не прибув та жодних обставин неприбуття не повідомив, чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України та не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служби під час мобілізації на особливий період.

У подальшому, 16.09.2024 військовозобов`язаному ОСОБА_3 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно роз`яснено про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації на особливий період та запропоновано отримати повістку про необхідність явки 17 вересня 2024 року до вказаного відділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з метою відправлення до місця проходження військової служби в складі військової команди до військової частини НОМЕР_3 , а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.336 КК України, за ухилення від призову за мобілізацією.

Однак ОСОБА_3 відмовився отримувати вказану повістку і з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку з тим, що служити не бажає, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що 16.09.2024 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складений акт.

У подальшому ОСОБА_3 у вказаний в повістці день, тобто 17 вересня 2024 року о 07 год.00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 без поважних на те причин повторно не прибув та жодних обставин неприбуття не повідомив, чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України та не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служб під час мобілізації на особливий період.

Тобто, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , діючи умисно, не маючи на підставі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від проходження військової служби відмовляється, чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в подальшому у визначений в повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, від проходження військової служби відмовився, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує проти пояснень, даних ним під час досудового розслідування. В скоєному розкаюється.

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ст. 336 КК України у виді 3 років позбавлення волі.

Оскільки сторони кримінального провадження не оспорюють жодну з обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, і викладені в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а тому відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

За таких обставини, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд констатує, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повною мірою, а його дії правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, вік обвинуваченого, його репутацію, обставини вчинення діяння, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також - обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому суд не враховує як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , щире каяття, оскільки повне визнання вини ще не свідчить про щире каяття. Каяття включає в себе щирий жаль щодо вчиненого злочину та осуд своєї поведінки. Обвинувачений не шкодує про вчинене, не бажає виправити ситуацію, що склалася. В період воєнного стану, під час військової агресії ворога, усвідомлюючи особливу важливість перебування в складі Збройних Сил України, відкрито відмовився виконати передбачений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи сукупність зазначених обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити у межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та той факт, що на території України уведений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим суд не призначає покарання із застосуванням ст.75 КК України, оскільки це не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

На переконання суду, відсутність судимостей та позитивна характеристика не є обставинами, які пом`якшують покарання, а лише характеризують особу, тому враховуються судом при призначенні мінімального покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті.

Крім того, судом досліджені інші відомості про особу обвинуваченого, зокрема, довідка про неперебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра, довідка-характеристика за місцем проживання, відповідно до якої обвинувачений не працює, на обліку у центрі зайнятості, як безробітний не значиться, при цьому, ні сама характеристика особи, ні відсутність судимостей у даному випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.

Суд констатує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов, судові витрати - відсутні.

Керуючись ст.50, 65, 336 КК України, ст.349 ч.3, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 (три) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 для виконання даного вироку.

Речові докази: DVD - диск з відео записом, що свідчить про факт відмови отримання повістки ОСОБА_3 , - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1