Рішення № 123485335, 03.12.2024, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1760/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, з урахуванням уточнень до позову, звернулася до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не меншяк п`ятьроків дочасу відкриттяспадщини та визнання за позивачкою право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Шевченківської сільської ради загальною площею 3,06 га, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія І-ОД № 040616, виданого 20.10.2004, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В позові посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, зокрема на вказану земельну ділянку. Зазначає, що після смерті спадкодавиці належне їй майно позивачка прийняла та є спадкоємцями четвертої черги за законом, оскільки проживала разом з спадкодавцем однією сімє`ю більше п`яти років до дня її смерті. Водночас, спадкодавець за життя склала заповіт на все своє майно на користь відповідача ОСОБА_2 ..Вказує, що цей заповіт є нікчемним, оскільки підписаний іншою особою без поважної на те причини, оскільки померла ОСОБА_3 при житті була при здоровому розсудку та пам`яті, не страждала на психічні та фізичні розлади, була нормальною людиною та несла повну відповідальність за свої дії, була писемною. Враховуючи те, що позивачка не може реалізувати свої законні права на спадкове майно, звернулася до суду з відповідною позовною заявою за захистом невизнаного права.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, подали заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги визнали.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом д ДРАЦС про смерть №00046936459.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складалося з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Шевченківської сільської ради загальною площею 3,06 га, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія І-ОД № 040616, виданого 20.10.2004.

З виписки з погосподарської книги від 29.07.2024 №1444 встановлено, що позивачка проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 за однією адресою до дня смерті останньої більше п`яти років. Позивачка доглядала за ОСОБА_3 до дня смерті.

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 №545/2004 встановлено, що остання за життя склала заповіт від 06.11.2000, яким все належне їй майно заповіла відповідачу ОСОБА_2 .. ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини.

Зі змісту заповіту встановлено, що його підписано іншою особою ОСОБА_4 за особистим зверненням ОСОБА_3 у зв`язку з неграмотністю останньої.

Позивачка ставить під сумнів зазначений заповіт та вважає його нікчемним, оскільки ОСОБА_3 за життя була писемною, тобто могла сама підписати заповіт.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано нижченаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч.1ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.23 постанови №7від 30травня 2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» зазначив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що, крім юридичних фактів, які зазначені в частині першій вказаної статті, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 цієї жПостанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Встановлення факту постійного проживанняна моментсмерті зспадкодавцемє необхідним для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч.4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Як випливає зі змісту ч. 1 ст. 1257 ЦК України, нікчемним є заповіт: складений особою, яка не мала на це права; заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

З цього приводу у Постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Цивільне право чи інтерес, у даному випадку право на спадок, мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначила, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

У разі, якщо існує спір стосовно правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що спадкодавець за життя набула право власності на спірну земельну ділянку, розташованих на території Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області. Позивачка спадщину прийняла та є спадкоємцем четвертої черги за законом.

Судом також встановлено нікчемність заповіту, посвідченого секретарем Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області 06.11.2000, оскільки заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Водночас, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи той факт, що позивачі проживали разом зі спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини, доглядали спадкодавця та здійснили його поховання.

З оглядуна викладене,суд приходитьдо висновку,що майнопісля смерті ОСОБА_5 спадкується назагальних підставаху відповідностідо черговостіспадкоємців успадщині,та враховуючиту обставину,що іншихспадкоємців попередніхчерг,які прийнялиспадщину,судом невстановлено,право позивачапідлягає захистув судовомупорядку шляхомвстановлення фактупроживання зіспадкодавцем неменш якп`ятьроків дочасу відкриттяспадщини та визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,76-81,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю з ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , більше п`яти років за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Шевченківської сільської ради загальною площею 3,06 га, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія І-ОД № 040616, виданого 20.10.2004, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Суддя: О.В.Березніков