Постанова № 1234759, 17.12.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2007 р. Справа № 02/5480а

 м. Черкаси, 12 год. 48 хв.

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г.,

за участю прокурора: Горюнової І.В., представників: позивача: Слуцька Н.Ю.-за довіреністю, відповідача: ОСОБА_1- підприємець особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу

за позовом Звенигородського міжрайонного прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 2 172 грн.68 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 172 грн. 68 коп., в тому числі 2 071 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідом у відповідача в 2006 році 1 робоче місце, з мотивів порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та 101 грн. 68 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позов у заявленій сумі, заперечили проти доводів відповідача, стверджуючи, що законом встановлений обов'язок створити робоче місце для інваліда і забезпечити його працевлаштування, і цей обов'язок повинен бути виконаний, оскільки у законі не вказані види діяльності чи інші підстави для звільнення підприємств та підприємців від виконання закону.

Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні повністю заперечив проти позову з мотивів його безпідставності, оскільки відповідачу службою зайнятості та іншими органами не направлялися інваліди для працевлаштування, тому він вважає, що вимоги Закону не порушував.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи прокурора і представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - підприємства) у 2006 році встановлювався норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.

В частині 2 статті 19 вказано, що підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 20 Закону підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

В частині 4 статті 20 Закону вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, у разі невиконання відповідачем у 2006 році встановленого законом нормативу, вона зобов'язана була сплатити адміністративно-господарські санкції не пізніше 15 квітня 2007 року.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік та не заперечується відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 році у відповідача складала 9 осіб, отже, для відповідача норматив на 2006 рік складав 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Також із Звіту відповідача вбачається та підтверджується ним у судовому засіданні, що у 2006 році інваліди у відповідача не працювали.

Згідно статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідач не створив у 2006 році одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, тому суд вважає правомірною вимогу позивача про стягнення із відповідача адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону за одне нестворене та незайняте інвалідом робоче місце, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що він вжив всіх можливих заходів для виконання вимоги Закону. Доводи представника відповідача у Відзиві на адміністративний позов суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Закон не ставить сплату адміністративно-господарських санкцій у залежність від наявності можливості створення робочого місця для інвалідів та можливості виконання ними роботи. а в частині розрахунку нормативу відповідач посилається на редакцію Закону, яка не діяла у 2006 році.

Виходячи із даних Звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, середня річна заробітна плата в 2006 році у відповідача склала 4 143 грн. Таким чином, виходячи із припису статті 20 Закону, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 2 071 грн.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, підлягає до часткового задоволення в сумі 89 грн. 33 коп. за період з 16.04.2007 року по 26.09.2007 року, оскільки у розрахунку пені допущена арифметична помилка.

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 89 грн. 33 коп. пені та 2 071 грн. адміністративно-господарських санкцій.

На підставі статті 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню 21 грн. 60 коп. судового збору до Державного бюджету.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 -163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, проспект Хіміків, 50) адміністративно-господарські санкції в сумі 2 071 грн., 89 грн. 33 коп. пені;

б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію -21 грн. 60 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко

Постанова складена в повному обсязі 19.12.2007 року.