Рішення № 123474064, 29.11.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 рокусправа № 380/17692/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка 3, код ЄДРПОУ 40108833), в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за 2015, 2016, 2017, 2022, 2023, 2024 роки в кількості 116 діб;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2022, 2023, 2024 роки в кількості 116 діб;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходив службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області та наказом ГУ НП у Львівській області від 09.07.2024 №389 о/с його звільнено з посади. Водночас, на думку позивача, станом на день прийняття наказу про звільнення зі служби в поліції відповідач не провів з позивачем усіх необхідних розрахунків, а саме, не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2022, 2023, 2024, в загальній кількості 116діб та індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, що є порушенням конституційних прав позивача, трудового законодавства, інших законів України, які регулюють спірні правові відносини та мало місце в результаті протиправного зловживання владними повноваженнями Головним управлінням Національної поліції у Львівській області.

Ухвалою від 26.08.2024 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідач зауважує, що Закон України «Про Національну поліцію» і Порядок №260 чітко врегульовує питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за рік звільнення, про що зазначається в письмовому наказі по особовому складу, відповідно до форми встановленої Міністерством внутрішніх справ України, включно з визначеною кількістю невикористаних днів відпустки за поточний рік. Водночас, при звільненні ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за невикористані під час проходження служби дні щорічних оплачуваних відпусток, у кількості 74 дні (за 2015 рік 02 дні основної відпустки, за 2021 рік 30 днів основної відпустки та 01 день додаткової відпустки, за 2022 20днів основної відпустки та 02 дні додаткової відпустки, за 2023 рік 15 днів основної відпустки та 03 дні додаткової відпустки, за фактично відпрацьований час у 2024 році 01 день додаткової відпустки) відповідно до наказу ГУНП у Львівській області № 389 о/с від 09.07.2024 та наказу ГУНП у Львівській області № 393 о/с від 11.07.2024. Згідно з відповіддю УФЗБО ГУНП у Львівській області № 3236-2024 від 29.08.2024 (16334) на виконання наказу ГУНП у Львівській області від 09.07.2024 № 389 о/с та від 11.07.2024 № 393 о/с при звільненні нарахована грошова компенсація за невикористані відпустки за 74 календарні дні і виплачена з фінансування за липень 2024 року у сумі 61886 грн 17 коп, що підтверджується розрахунковим листом за липень 2024 року. крім того, відповідно до ч.4 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Наказом ГУНП у Львівській області № 62 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_1 призначений на посаду поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області з 07.11.2015, що є його днем вступу на службу в поліції. Таким чином, тривалість щорічної відпустки у 2015 році (рік вступу на службу в поліцію) у відповідності до розрахунку, встановленого ч.4 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію», становить 2 календарних дні, грошова компенсація за які нарахована згідно з наказом ГУНП у Львівській області № 393 о/с від 11.07.2024 та виплачена з фінансування за липень 2024 року, що підтверджується розрахунковим листом. Що стосується не використаних, на думку позивача, 15 днів основної відпустки, 3 днів додаткової відпустки за 2024 рік, то відповідно до абз.2 ч.9 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Вищевказані норми вказують на те, що право на щорічну основну відпустку тривалістю тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки, виникає у поліцейського у тому разі, коли ним

відпрацьовано календарний рік у повному обсязі. В іншому випадку при звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Таким чином, грошова компенсація на невикористану у році звільнення

відпустку обчислюється виходячи з кількості фактично відпрацьованого часу. Так, позивач звільнений наказом ГУНП у Львівській області № 389 о/с від 09.07.2024 з 09 липня 2024 року, тобто у 2024 році ним фактично відпрацьовано 6 повних місяців, що у свою чергу свідчить про те, що він набув право на щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 15 календарних днів, яка ним була використана відповідно до наказу ГУНП у Львівській області № 14 о/с-в від 29.01.2024. Відтак, щорічна основна оплачувана відпустка за 2024 рік за фактично відпрацьований час позивачем використана, що виключає наявність підстав для нарахування та виплати йому грошової компенсації. Також зазначає, що ГУНП у Львівській області не заперечує, що відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. В даному випадку законодавець посилається на вже згаданий Закон № 1282-XII, згідно з статтею 6 якого, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідний Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078. Однак, в редакціях цього порядку, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. Лише постановою КМУ від 18.10.2017 №782 до пункту 2, зазначеного порядку, були внесені зміни про те, що проведення індексації доходів населення здійснюється також і поліцейським. Відтак, враховуючи передбачений статтею 19 Конституції України обов`язок органу державної влади або його посадової особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зважаючи на відсутність встановлених законодавством підстав для виплати та способу нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 по жовтень 2017 року включно, позовна вимога щодо проведення та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період задоволенню не підлягає. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України у Львівській області.

09.07.2024 наказом ГУНП у Львівській області № 389 о/с від 09.07.2024 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0061937) звільнено з посади старшого оперуповноваженого спеціальної поліції відділу кримінальної поліції Львівського районного управління поліції №2 ГУНП.

17.07.2024 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому просив запитувану інформацію, а саме:

-інформацію, щодо невикористаних поліцейським ОСОБА_1 (0061937) календарних днів основних, додаткових відпусток, відпусток учасника бойових дій за 2015 - 2024 роки проходження служби, із зазначенням кількості днів невикористаних вищезазначених відпусток по роках;

-належним чином завірену копію послужного списку поліцейського ОСОБА_1 (0061937) за період проходження ним служби в органах внутрішніх справ та в Національній поліції України;

- надати належним чином завірені копії особових карток щодо виплати грошового забезпечення поліцейського ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 2015 по 2024 рік (ведуться фінансовим підрозділом, термін зберігання документів 75 років), де відображено інформацію щодо посади, наказів та розмірів встановленого посадового окладу, премій, інша інформація щодо виплат, доплат, тощо;

-інформацію щодо нарахування та виплати поліцейському ОСОБА_1 (0061937) індексації грошового забезпечення за період з 2015 по 2024 роки служби;

-інформацію щодо нарахування та виплати поліцейському ОСОБА_1 (0061937) компенсації за невикористані дні відпусток із зазначенням кількості днів відпусток, за які проведена/буде проведена така виплата, а також розрахунок даної виплати;

-інформацію про періоди перебування поліцейського ОСОБА_1 (0061937) у зоні бойових дій за період 2015 2024 років.

Згідно з відповіддю №З-65/Аз/04/13-2024 від 24.07.2024, отриманою з ГУНП у Львівській області на адвокатський запит від 18.07.2024 видно, що позивачу за період проходження служби з 2015 - 2024 роки, було надано відпустки: за 2016 рік - 30 днів основної відпустки; за 2017 рік - 30 днів основної відпустки; за 2018 рік - 30днів основної відпустки; відпустка учасника бойових дій за 2018 рік - 14 днів; за 2019 рік - 30днів основної відпустки; відпустка учасника бойових дій за 2019 рік - 14 днів; за 2020 рік - 30днів основної відпустки; відпустка учасника бойових дій за 2020 рік - 14 днів; за 2021 рік - 14 днів; за 2022 рік - 10 днів основної відпустки; за 2023 рік - 15 днів основної відпустки; за 2024 рік - 15 днів основної відпустки. Додаткові відпустки як учасника бойових дій за 2016 рік, 2017 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік - не надавались.

При звільненні ОСОБА_1 , виплачено грошову компенсацію за невикористані під час проходження служби дні щорічних оплачуваних відпусток, у кількості 74 дні (за 2015 рік - 02 дні основної відпустки, за 2021 рік -30 днів основної відпустки та 01 день додаткової відпустки, за 2022 рік - 20 днів основної відпустки та 02 дні додаткової відпустки, за 2023 рік - 15 днів основної відпустки та 03 дні додаткової відпустки, за фактично відпрацьований час у 2024 році - 01 день додаткової відпустки).

За період проходження служби з 2015 - 2024 роки, ОСОБА_1 перебував в зоні бойових дій 14 разів, зокрема: з 10.102015 до 06.11.2015; з 16.01.2016 до 27.02.2016; з 03.08.2016 до 30.09.2016; з 25.03.2017 до 30.05.2017; з 30.11.2017 до 25.01.2018; з 30.04.2018 до 30.05.2018; з 10.01.2019 до 12.03.2019; 3 07.11.2015 до 15.12.2015; з 09.04.2016 до 28.05.2016; з 29.11.2016 до 26.01.2017; з 30.07.2017 до 30.09.2017; з 29.03.2018 до 30.04.2018; з 01.08.2018 до 29.09.2018; з 07.10.2019 до 10.12.2019.

З огляду на вищезазначене, інформуємо що ОСОБА_1 звільнений згідно з наказом від 09.07.2024р. № 389 о/с (доповнення від 09.07.2024 № 393 о/с в частині компенсації за невикористані дні відпусток), з виплатою грошової компенсації за невикористані під час проходження служби дні щорічних та додаткових оплачуваних відпусток у кількості 74 дні. На день звільнення його грошове забезпечення становило 25088,99 грн.

Отже, грошова компенсація становить 61886,17 грн., яка буде виплачена в липні поточного року з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для відповідно плану асигнувань загального фонду за 2024 рік.

Також, відповідач не індексував грошове забезпечення позивача у період з 07.11.2015 р. до 31.10.2017, а як наслідок останньому не здійснювались виплати належних йому сум.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відповідно до частини 1 статті 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначеними цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Відповідно до частини 2 статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Відповідно до частини 9 статті 93 Закону№ 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Згідно із частиною 10 статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260.

Відповідно до п.8 розділу III вищевказаного Порядку за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач при звільнення зі служби набув право на компенсацію невикористаних днів відпустки.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року по зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) вирішено спір за подібних спірних правовідносин. Зазначене судове рішення є релевантним до розглядуваного спору і висновки ВП ВС безумовно заслуговують на увагу та підлягають врахуванню, однак в даному випадку невиплата позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не пов`язана із правозастосуванням відповідачем спеціального законодавства, а обумовлено в першу чергу не зверненням позивача за отриманням додаткової та щорічної відпустки у відповідному році служби та невизначенням у наказі про звільнення, який не оскаржувався та є чинним, не використаних днів відпустки, які підлягали компенсації.

Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому, не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на неврегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України «Про відпустки».

Відповідно до норм частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд наголошує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.10.2019 по справі №826/8185/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі суддів судової палати у постанові від 19.01.2021 в справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і повважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Суд наголошує, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі №360/4127/19 від 07.05.2020.

Керуючись частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив та відповідач не заперечує, що невикористані позивачем дні основної та додаткової відпустки, становлять за з 2015, 2016, 2017, 2022, 2023, 2024 роки, в загальній кількості 116діб.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів суду на підтвердження виплати компенсації чи надання позивачу вищевказаних днів невикористаної щорічної чергової та додаткової відпустки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що є протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2016, 2017, 2022, 2023, 2024 роки, в загальній кількості 116 діб, тому відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні відпусток за вказаний період.

Щодо вимог позивача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно, суд зазначає таке.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону (ч. 5 ст. 94 Закону № 580).

За унормуванням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

В ст. 2 Закону № 1282 встановлено: індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення згідно ст. 4 Закону № 1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 5 Закону № 1282).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

За змістом частини 2 статті 6 Закону № 1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою від 17 липня 2003 року № 1078 КМУ затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Порядок № 1078 обумовлює правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Приписами п. 6 Порядку № 1078 занотовано: виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Про Національну поліцію» порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Таким чином, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017 .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 по справі № 2140/1763/18, від 21.01.2021 по справі №160/35/20.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах відповідачем не проведено індексацію грошового забезпечення заявника у якості поліцейського з 07.11.2015 по 31.10.2017 до набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017 №782 (24.10.2017).

Тому, суд приходить до переконання про наявність у позивача порушеного суб`єктивного права за цим епізодом.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 за 2015, 2016, 2017, 2022, 2023, 2024 роки в кількості 116 діб.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2022, 2023, 2024 роки в кількості 116 діб.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 до 31.10.2017 включно.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017 включно.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.