Рішення № 123473803, 29.11.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 рокусправа № 380/9340/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у м. Львові у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (далі відповідач-2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Підставою позову є протиправність, на думку позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №913080192609 від 02.02.2024 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».

В обґрунтування позовних вимог вказує, що звертався до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії державного службовця, втім у відповідь отримав відмову, яку вважає протиправною та такою, що порушує його законні права на інтереси. Вказує, що має необхідний стаж роботи в органах місцевого самоврядування, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає, що ухвалою судді від 02.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» зараховано період роботи позивача з 23.04.1984 по 03.07.2001 (період роботи в Львівському міському виконавчому комітеті). Всього стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, складає 17 років 2 місяці 11 днів.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Рішенням Головного управління №913080192609 від 02.02.2024 відмовлено в перерахунку пенсії шляхом переведення на норми Закону № 889, оскільки заявник не надав доказів належності його посад до відповідної категорії державних службовців, які визначенні статтею 25 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ. До стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії Закону України «Про державну службу» зараховано період роботи ОСОБА_1 з 23.04.1984 по 03.07.2001 (період роботи в Львівському міському виконавчому комітеті). Стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців складає 17 років 2 місяці 11 днів.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач перебуває на обліку і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

29.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 02.02.2024 прийняло рішення №913080192609 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 29.01.2024 відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вважаючи таку рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, згідно з пунктом 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

29.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 02.02.2024 прийняло рішення №913080192609 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 29.01.2024 відповідно до Закону України «Про державну службу».

У рішенні №913080192609 відповідач-2 зазначає, що до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону, зараховується період роботи позивача з 23.04.1984 по 03.07.2001 (період роботи в Львівському міському виконавчому комітеті). Всього стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, складає 17 років 2 місяці 11 днів.

Водночас, з записів трудової книжки позивача встановлено, що 04.07.2001 (складена присяга посадової особи місцевого самоврядування, збережено 9 ранг в межах п`ятої категорії посад місцевого самоврядування) і до 24.06.2020 працював в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Наведеними положенням спростовуються твердження відповідачів щодо того, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу державної служби.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.

Після набрання чинності Законом №889-VII діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229, яким передбачено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відтак, з врахуванням стажу, зарахованого відповідачем-2 до стажу державної служби до 03.07.2001, а також періоду перебування позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001, суд висновує, що станом на день набрання Закону №889-VIII, позивач мав понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Отже, рішення відповідача-2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що позивач на день звернення досягнув 60-річного віку та має страховий стаж понад 30 років, а також на день набрання чинності №889-VIII мав понад 20 років стажу на посадах державної служби (що вже встановлено судом), то він має право на призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону №3723-ХІІ у відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII.

У позовних вимогах позивач просить перевести його з пенсії за віком на пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з дня звернення із заявою від 29.01.2024.

Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі №21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких Суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Відтак, оскільки позивач на момент звернення до суду отримував пенсію, передбачену Законом №1058-IV, і, як зазначається вище, набув право на одержання пенсії державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону №3723-ХІІ та п. 10, 12 Закону №889-VIII, то позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб: зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 Закону №889-VIII.

Притім, суд наголошує, що позивач помилково заявляє вимогу зобов`язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії державного службовця.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії державного службовця, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.

Вирішуючи щодо дати призначення пенсії державного службовця, суд вказує, що відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі Порядок №622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Оскільки із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач звернувся 29.01.2024, то пенсія позивачу має бути призначена саме з цієї дати.

Також позивач просить провести перерахунок пенсії з врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.01.2024 №110002/01 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державного службовця від 21.01.2024 №11002/02, виданих виконавчим комітетом Львівської міської ради.

У відзиві на позовну заяву відповідач-2 стверджує, що довідка від 24.01.2024 №110002/02 видана Львівською міською радою станом на грудень 2023 року, а не на місяць звернення (січень 2024 року) за перерахунком пенсії, що не відповідає вимогам Порядку №622.

Суд критично оцінює заперечення відповідачем-2 позовних вимог з наведених мотивів, оскільки, як випливає зі змісту рішення №913080192609 від 02.02.2024, невідповідність поданих довідок Порядку №622 не слугувала підставою для відмови у призначенні пенсії. У спірному рішенні відповідач-2 лише зафіксував факт подання позивачем таких довідок, зазначивши: «До заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 надав, зокрема, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсі держслужбовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавки за вислугу років) від 24.01.2024 №11002/01 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 24.01.2024 « 110002/02 станом на грудень 2023 року».

Притім, суд наголошує, що справа розглядається в межах предмета спору. З огляду на те, що спірним питанням у розглядуваних правовідносинах є право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а не визначення грошового розміру пенсії, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача врахувати довідки від 24.01.2024 №110002/01 та від 21.01.2024 №11002/02 задоволенню не підлягають у зв`язку з їх передчасністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №913080192609 від 02.02.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 29.01.2024 пенсію за віком відповідно до ст. Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).

Відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 4 ; код ЄДРПОУ 20632802).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна