Рішення № 123470477, 02.12.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 грудня 2024 р. Справа № 120/10674/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 пожежно-рятувального загону ДСНС України у Вінницькій області, головного управління ДСНС України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до 2 пожежно-рятувального загону ДСНС України у Вінницькій області, головного управління ДСНС України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Від представника 2 пожежно-рятувального загону ДСНС України у Вінницькій області надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позову. Зокрема, наголошує, що нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не вважалася грошовим доходом згідно Закону № 2050.

Головне управління ДСНС України у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Окрім того наголошує, що ДСНС не несе відповідальності за зобов`язання 2 ДПРЗ.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступне.

Згідно витягу з наказу начальника відділу персоналу ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 08.10.2012 за №329 ОСОБА_1 з 08.10.2012 призначено на посаду диспетчера караулу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника відділу персоналу ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 13.02.2023 за №58 о/с-оп сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено з посади радіотелефоніста караулу 6 державної пожежно-рятувальної частини ( АДРЕСА_1 ) 2 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Вінницькій області (м. Вінниця) з 14.02.2023.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2024 року № 120/12243/23 зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області за період з 29.01.2020 по 14.02.2023 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з врахуванням виплачених сум, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в період індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.02.2023, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Вказане рішення залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2024 року.

Надалі позивачка звернулася до 2 державно пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Вінницькій області із заявою про нарахування та виплату їй компенсації втрати частини доходів.

Листом від 11.06.2024 року № 47 01-4292/47-17 позивачку повідомлено про те, що підстави для нарахування компенсації - відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

На реалізацію положень Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 подібні за змістом положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050 та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення).

Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.

Відтак, у зв`язку із несвоєчасним нарахувавнням та подальшою виплатою відповідних сум грошового забезпечення, позивачка має право на отримання компенсації грошового забезпечення.

Водночас, судом враховано, що головним управління ДСНС у Вінницькій області, як органом на забезпеченні якого перебував 2 пожежно-рятувального загону ДСНС України у Вінницькій області, розглядаючи заяву позивачки, протиправно відмовлено у нарахуванні такої компенсації.

При цьому, визначаючись щодо вимог зобов`язального характеру, суд враховує, що в спірні періоди позивач безперервно проходила службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в певні проміжки часу перебував на фінансовому забезпеченні в ГУ ДСНС у Вінницькій області.

Однак, згідно наказу ДСНС України від 28.07.2023 року за № 600 відповідач 2 є юридичною особою, яка має самостійний баланс, реєстраційні рахунки, а відтак уповноважена самостійно здійснити донарахування та виплату недоотриманих позивачем сум грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, суд вважає за необхідне зобов`язати 2 пожежно-рятувального загону ДСНС України у Вінницькій області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичного виплати донарахованих сум грошового забезпечення.

При цьому аргументи відповідача про недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, наведені у відзиві на позов, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП).

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Суд зауважує, що нарахування недоотриманого позивачем грошового забезпечення відбулося саме на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 10.04.2024 року.

Із цим позовом позивач звернулася 08.08.2024, тобто протягом тримісячного строку, який обчислюється з 11.06.2024 року (з дати, коли відповідачем відмовлено у здійсненні нарахування компенсації сум грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення суду).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 2 пожежно-рятувального загону ДСНС України у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38328892), головного управління ДСНС України у Вінницькій області (вул. 600-річчя, 11, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38635397) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії головного управління ДСНС України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини грошового забезпечення.

Зобов`язати 2 пожежно-рятувальний загін ДСНС України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини грошового забезпечення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДСНС України у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань 2 пожежно-рятувального загону ДСНС України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович