Вирок № 123468513, 03.12.2024, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/596/24

НП: 1-кп/453/149/24

ВИРОК

іменем України

03 грудня 2024 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

найменування кримінального провадження:

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000025 від 01.02.2024 року;

відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житель с- АДРЕСА_1 (без реєстрації), громадянин України, з спеціальною технічною освітою, розлучений, має на утриманні четверо дітей, двоє з яких є неповнолітніми, а двоє - малолітніми, депутатом та/чи адвокатом/нотаріусом не являється, не працює, встановленими законодавством України пільгами не користується, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, військовозобов`язаний, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, зокрема востаннє засуджений Сколівським районним судом Львівської області за ст. 126-1 та за ст. 390-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, покарання не відбуте, судимість у встановленому порядку не погашена;

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні котрого обвинувачується особа: ст. 126-1 КК України;

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: з боку сторони обвинувачення - прокурорка Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 ; сторона захисту - обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 ;

розглянувши обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, за участі вищевказаних сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження (за винятком потерпілої ОСОБА_5 ), -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та повторно, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з котрою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у період з 09.06.2023 року по 08.11.2023 року, перебуваючи за фактичним місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , систематично вчиняв відносно своєї колишньої тещі ОСОБА_5 , з якою надалі проживає в одному житлі, психологічне насильство, котре виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, що призвело до психічних страждань останньої, а також погіршило якість її життя, зокрема спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Так, обвинувачений ОСОБА_3 протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім`ї, тобто вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за що постановами суддів Сколівського районного суду Львівської області від 30.08.2023 року у справі за єдиним унікальним номером 453/992/23 та номером провадження 3/453/608/23, котра 12.09.2023 року набрала законної сили, від 14.12.2023 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1905/23 та номером провадження 3/453/1143/23, котра 02.01.2024 року набрала законної сили, щоразу був підданий адміністративному стягненню. Незважаючи на такі заходи реагування, обвинувачений ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, а, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, він 21.01.2024 року о 22:54 год. та 22.01.2024 року близько 22:30 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, що по АДРЕСА_1 , висловлювався щодо своєї колишньої тещі ОСОБА_5 нецензурною лайкою, гучно кричав, погрожував їй фізичною розправою, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо останньої, й це призвело до її психічних страждань. У результаті таких своїх умисних протиправних дій, котрі полягали у систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї колишньої тещі ОСОБА_5 , в останньої погіршилася якість життя, було принижено її честь та гідність, це викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Позиції сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження щодо пред`явленого обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому змісту ч. 3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності його позиції, вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини. Зокрема вказав, що дійсно у період з червня по листопад 2023 року за фактичним місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , систематично вчиняв щодо своєї колишньої тещі ОСОБА_5 дії психологічного характеру, а саме голосно кричав, погрожував їй фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою тощо, так як не міг контролювати себе під час сварок з останньою. Підтвердив, що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як і до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України, однак він належного значення цьому не надав. Він усвідомлює, що такі його дії є нічим іншим, як домашнім насильством щодо своєї колишньої тещі ОСОБА_5 , й це завдало останній шкоди її психологічному здоров`ю. Востаннє такі події мали місце 21.01.2024 року та 22.01.2024 року, щоразу пізно ввечері, у тому ж житлі, де він, не контролюючи себе, знову голосно кричав, погрожував колишній тещі ОСОБА_5 фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою. На даний час він розуміє значення своїх дій, обіцяє виправитись, так як вже відбуває покарання за попереднім вироком у місцях позбавлення волі, а тому при обранні йому міри покарання покладається на розсуд суду, однак просить його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 у своїй заяві про здійснення цього судового провадження за її відсутності, що була подана 15.10.2024 року через канцелярію Сколівського районного суду Львівської області та зареєстрована в діловодстві за вх. № 7029, одночасно висловила позицію про те, що підтверджує наведені в обвинувальному акті відносно свого колишнього зятя ОСОБА_3 за ст. 126-1 КК України обставини, а також заподіяння останнім упродовж червня-листопада 2023 року внаслідок систематичного вчинення домашнього насильства шкоди її психологічному здоров`ю, а при призначенні йому міри покарання покладається на думку суду, проте, в силу того, що на даний час вже не має до нього жодних претензій майнового та/чи морального характеру, просила його суворо не карати.

Визначений обсяг доказів, котрі підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження.

Після роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_3 суті обвинувачення, який винним себе у скоєнні пред`явленого йому обвинувачення за ст. 126-1 КК України визнав повністю, суд визначив обсяг доказів, котрі будуть досліджуватися, та встановив порядок їх обмеженого дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки присутні у залі судових засідань сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження проти цього не заперечували, а обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, ніким не оспорюються.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні котрого визнається обвинувачений.

Суд вважає, що у діях обвинуваченого ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обставиною, передбаченою у ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає щире каяття.

Обтяжуючими вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення обставинами, передбаченими у ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає вчинення кримінального правопорушення повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Мотиви призначення покарання.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та сукупність усіх обставин, що його характеризують, зокрема умисну форму вини та мотиви кримінального правопорушення, спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також особу зазначеного обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, покаявся у скоєному. Обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні четверо дітей, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, проте він раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, покарання не відбув.

З урахуванням наведених обставин, а також позиції потерпілої ОСОБА_5 , яка просила суд обвинуваченого ОСОБА_3 суворо не карати, суд, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з положень ст. 65 КК України, вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ст. 126-1 КК України, - у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, погодившись таким чином з позицією сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. Одночасно суд не вважає за можливне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені у ст. 91-1 КПК України, як і направлення обвинуваченого ОСОБА_3 для проходження програми для кривдників, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вже відбуває реальну міру покарання за попереднім вироком та знаходиться у місцях позбавлення волі. Підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд не вбачає.

З огляду на вказане, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, сукупність встановлених даних про його особу, міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки суд вважає такою, що відповідає призначеному покаранню, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Поряд з цим встановлено, та як уже йшлося вище, що обвинувачений ОСОБА_3 є винним у вищевказаному кримінальному правопорушенні, котре вчинив після ухвалення відносно нього 10.01.2024 року Сколівським районним судом Львівської області вироку у справі за єдиним унікальним номером 453/813/23 та номером судового провадження 1-кп/453/54/24, про його обвинувачення за ст. 126-1 та за ст. 390-1 КК України, котрий 28.05.2024 року набрав законної сили.

Відтак, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити за сукупністю вищевказаного та даного вироків, відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 71 КК України, та при цьому врахувати, що загальний строк покарання у вигляді позбавлення волі, остаточно призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за сукупністю цих обох вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років.

Вирішення інших питань, необхідних при ухваленні вироку.

Питання доцільності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурорки Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, котрі винесені на такий розгляд сторонами кримінального провадження.

Цивільний позов у даному судовому провадженні потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та/чи моральної шкоди, заподіяних внаслідок кримінального правопорушення, не пред`являвся.

Судові витрати на залучення експертів та інші витрати, як і визнані речові докази, у даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 349, 351, 358, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На виконання вимог частин 1, 2 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_3 за даним вироком, частково приєднати невідбуте ним покарання за ухваленим щодо нього Сколівським районним судом Львівської області 10.01.2024 року вироком у справі за єдиним унікальним номером 453/813/23 та номером судового провадження 1-кп/453/54/24, котрий 28.05.2024 року набрав законної сили, у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, й за сукупністю вироків, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки і 1 (один) місяць.

Рішення щодо запобіжного заходу та початку строку відбування остаточного покарання.

Жоден із визначних чинним КПК України запобіжних заходів щодо засудженого ОСОБА_3 до дати набрання даним вироком суду законної сили не застосовувати.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 09.10.2024 року, тобто з часу фактичного приведення до виконання ухваленого щодо нього Сколівським районним судом Львівської області 10.01.2024 року вироку у справі за єдиним унікальним номером 453/813/23 та номером судового провадження 1-кп/453/54/24, та поміщення його у Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» Міністерства юстиції України.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області

Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Порядок отримання копії вироку.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому ОСОБА_3 та прокурорці Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , а потерпілій ОСОБА_5 , - на її відповідне прохання про це.

Вирок проголошено прилюдно 03 грудня 2024 року, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Суддя ОСОБА_7