Вирок № 123467503, 03.12.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/605/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

з участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/605/24, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000825 від 16.11.2023 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, без освіти, тимчасово не працюючого, розлученого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, вважається не судимим, -

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

16.11.2023 року, біля 12 год., ОСОБА_4 перебуваючи біля магазину «Sharok», що за адресою АДРЕСА_2 , разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 та розпиваючи з останнім спритні напої, діючи умисно, з корисливим мотивом, в умовах дії воєнного стану, відкрито заволодів належним ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «Sіgma», ринковою вартістю 370 грн., зокрема ОСОБА_4 під приводом передзвонити відкрито заволодів (вилучив) належний потерпілому вказаний мобільний телефоном та після чого разом із вилученим майном покинув місце події.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин) передбачене ч.4 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у інкримінованому йому злочині не визнав. Показав, що з метою передзвонити своїй доньці, попросив у ОСОБА_6 мобільний телефон, і останній такий йому дав добровільно. Він відійшов метрів десять, за поворот, щоб подзвонити, а коли повернувся, то ОСОБА_6 вже не було. Наміру забирати телефон він не мав. Цей телефон йому непотрібен. Він з телефоном не втікав.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину у інкримінованому йому злочині не визнав, така повністю підтверджується зібраними органом досудового розслідування та дослідженими в ході розгляду справи наступними доказами.

Допитати потерпілого ОСОБА_6 суд позбавлений можливості, оскільки останній помер, що стверджується актовим записом про смерть №397 від 13.03.2024 року (Т. 1 а.с. 184-185).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала суду, що 16.11.2023 року, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 сиділи на терасі магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 , де вживали алкогольні напої. Тоді ОСОБА_7 попросив у ОСОБА_6 мобільний телефон, щоб передзвонити і ОСОБА_6 дав йому телефон. Потім ОСОБА_7 з телефоном пішов у сторону табору. ОСОБА_6 кричав за ним, щоб той повернув телефон, однак ОСОБА_7 не реагував та не повертаючись, йшов прискоренням. На її думку, ОСОБА_7 самовільно забрав телефон, оскільки ОСОБА_6 ще думав чи давати телефон, чи ні.

Свідок ОСОБА_9 показала суду, що 16.11.2023 року, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 перебували у неї у магазині, на терасі, що за адресою: АДРЕСА_2 . Вони сиділи, говорили. Потім через деякий час встали і пішли. Через деякий час до неї прийшов дільничний і спитав чи були у неї ОСОБА_7 з ОСОБА_6 на що вона повідомила, що були. Дільничний повідомив, що ОСОБА_7 вкрав телефон у ОСОБА_6 Очевидцем події вона не була.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що 16.11.2023 року пригощав ОСОБА_7 випивкою, коли до них підійшов дільничний і попросив у ОСОБА_7 телефон. ОСОБА_7 відразу віддав телефон дільничному. Телефон був ОСОБА_6 ОСОБА_7 не розповідав звідки у нього телефон. ОСОБА_6 розповідав, що ОСОБА_7 забрав у нього телефон, щоб передзвонити і такий не віддав, а тому ОСОБА_6 і викликав поліцію.

Від допиту свідка ОСОБА_11 прокурор у судовому засіданні відмовився.

Крім показів, вказаних свідків, вина ОСОБА_7 стверджується наступними дослідженими судом письмовими доказами по справі:

?витягом з ЄРДР від 16.11.2023 року та повідомлення про проведення досудового розслідування від 16.11.2023 року, в яких зафіксовані обставини вчиненого злочину,

?рапортом помічника чергового відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області від 16.11.2023 року, яким останній інформує керівництво, що поступив дзвінок на служби НОМЕР_1 від працівника магазину Кефір, яка повідомила, що до неї підійшов ОСОБА_6 та повідомив, що особа ромської народності взяла у нього телефон та втекла.

?протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.11.2023 року, згідно якого ОСОБА_6 просить прийняти міри до особи ромської народності, яка 16.11.2023 року, близько 12 год., в с. Холмок, попросила передзвонити та забрала у нього мобільний телефон марки «Sіgma». Потерпілий попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України.

?протоколом огляду місця події від 16.11.2023 року, об`єктом огляду якого є тераса магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 , де зі слів заявника - ОСОБА_6 , невідома особа ромської народності попросила у нього мобільний телефон.

?протоколом огляду місця події від 16.11.2023 року, об`єктом огляду якого є узбіччя дороги за адресою АДРЕСА_3 , біля магазину «Вікторія», де працівниками поліції було зупинено ОСОБА_7 , який добровільно видав викрадений у ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Sіgma», ІМЕІ ….953.

?заявою ОСОБА_7 від 16.11.2023 року про добровільну видачу мобільного телефону марки «Sіgma»,

?постановою від 16.11.2023 року про визнання мобільного телефону марки «Sіgma», ІМЕІ … НОМЕР_2 речовим доказом по справі та розпискою ОСОБА_6 про отримання вказаного мобільного телефону на відповідальне зберігання.

?протоколом пред`явлення особи для впізнання від 17.11.2023 року, в ході якого ОСОБА_6 впізнає особу ОСОБА_7 як особу, яка викрала у нього мобільний телефон.

?висновком експерта №СЕ-19/107-23/11262-ТВ від 23.11.2023 року, згідно якого вартість мобільного телефону марки «Sіgma», ІМЕІ … НОМЕР_2 становить - 370 грн.

?протоколом затримання від 16.11.2023 року, згідно якого ОСОБА_7 було затримано о 17 год. 10 хв., 16.11.2023 року, на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

?протоколом проведення слідчого експерименту від 05.01.2024 року, в ході якого ОСОБА_7 добровільно, без жодного примусу, у присутності понятих, розповідає та показує про обставини вчиненого ним злочину, зокрема щодо способу викрадення належного потерпілому майна.

Суд оцінивши в сукупності наведені вище докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що повністю підтверджують винність ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочині.

Покази допитаних у судовому засіданні свідків є логічними, послідовними та такими, що повністю узгоджуються з матеріалами справи.

Так, зокрема свідок ОСОБА_8 показала суду, що ОСОБА_6 кричав за ОСОБА_7 , щоб той повернув телефон, однак ОСОБА_7 не реагував та не повертаючись, йшов прискоренням. На її думку, ОСОБА_7 самовільно забрав телефон, оскільки ОСОБА_6 ще думав чи давати телефон, чи ні.

Крім цього як слідує з показів свідка ОСОБА_10 - 16.11.2023 року він пригощав ОСОБА_7 випивкою, коли до них підійшов дільничний і попросив у ОСОБА_7 телефон. ОСОБА_7 відразу віддав телефон дільничному.

Вказаними показами спростовують покази обвинуваченого, що він після дзвінка своїй доньці повернувся на місце скоєного злочину та мав намір повернути телефон потерпілому.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, викрадення ОСОБА_7 майна потерпілого ОСОБА_12 мало місце біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою АДРЕСА_2 , в той час як згідно протоколу огляду від 16.11.2023 року, ОСОБА_7 добровільно видав викрадений телефон працівнику поліції перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , біля магазину «Вікторія», де працівниками поліції і було зупинено ОСОБА_7 .

Тобто, досліджені судом письмові докази повністю узгоджуються між собою щодо часу, місця та способу вчиненого злочину.

Досліджені судом протоколи огляду місця події повністю узгоджуються також з дослідженими судом заявою потерпілого про вчинений злочин, а також свідченнями допитаних у ході розгляду справи свідків.

Так, як слідує з встановлених судом фактичних обставин справи обвинувачений і потерпілий відпочивали, вживали алкоголь, коли обвинувачений попросив у потерпілого телефон під приводом подзвонити, а заволодівши телефоном обвинувачений почав іти в сторону табору прискореним кроком не реагуючи на те, що потерпілий кричав за ним з вимогою повернути телефон.

Вказані обставини підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 .

У подальшому після затримання обвинуваченого вже за іншою адресою, у останнього було вилучено належний потерпілому мобільний телефон, що підтверджується даними протоколу огляду місця події, фотознімками, протоколом затримання обвинуваченого.

Таким чином, наведене свідчить про те, що після того, як обвинувачений на прохання потерпілого відмовився повернути мобільний телефон, потерпілий викрив його злочинні наміри, а обвинувачений усвідомлював (не міг не усвідомлювати), що заволодів чужим майном у присутності його власника (відкрито), який розумів протиправний характер дій винного. При цьому використаний обвинуваченим обман потерпілого, за обставин даної справи, був лише способом доступу до чужого майна.

Отже, вчинене ОСОБА_7 суспільно небезпечне діяння утворює склад злочину передбачений ст. 186 КК України.

Також, на думку суду, правильним є висновок про наявність у обвинуваченого під час вчинення злочинних дій корисливого мотиву, оскільки сам по собі факт звернення чужого майна (мобільного телефону потерпілого) на свою користь, свідчить про бажання обвинуваченого отримати майнову вигоду.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що досліджені судом докази, є належними та допустимими доказами по справі, оскільки такі прямо підтверджуються існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, такі мають важливе значення для провадження та такі отримані у порядку, встановленому КПК України, тобто відповідають вимогам ст.ст. 85,86 КПК України.

Дані письмові докази по справі, не лише містять встановлення фактичних обставин справи, які підлягають доказуванню, а і висновки в таких повністю узгоджуються з іншими дослідженими в ході розгляду справи доказами, зокрема: протоколами огляду місця події, протоколами впізнання.

Вказані докази в своїй сукупності в цілому відображають обставини вчиненого обвинуваченим злочину, конкретизуючи при цьому деталі події злочину та встановлюючи «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Що стосується заперечення своєї вини обвинуваченим, то такі суд вважає способом захисту та не інакше як наміром уникнути покарання за скоєний злочин, оскільки вина обвинуваченого «поза розумним сумнівом» доводиться наведеними вище доказами.

Відповідно до вимог ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні. При цьому суд виходить з вимог ст. 62 Конституції України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинність у вчинені злочинів, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

У справах "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06.12.1998 (пункт 253), "Козинець проти України" від 06.12.2007 (пункт 54), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 (пункт 150), "Зякун проти України" від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину та кваліфікує його дії за ч.4 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_7 у судовому засіданні не встановлено.

Поряд з цим, при призначенні покарання, суд також враховує те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, хоча і судимість погашена, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуваючи у працездатному віці ніде не працює.

Дослідивши в сукупності наведені вище докази, зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, з врахуванням висловленої в судовому засіданні позиції прокурора, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкцій ч.4 ст. 186 КК України, призначивши до відбування реальний термін покарання.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 .

Підстав для застосування положень ст.ст. 69,75 КК України, в ході розгляду справи не встановлено.

Судові витрати по справі складають - 1195 грн., за проведену по справі експертизу, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів по справі, суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.7-29, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді - 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування призначеного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання, рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з: 17 год., 10 хв., 16.11.2023 року.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави - 1195 грн. затрачених на проведення судової експертизи.

Речовий доказ по справі : мобільний телефон марки «Sіgma» - вважати повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий ОСОБА_1