Рішення № 123456015, 26.11.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/10476/24

Номер провадження № 2/521/5181/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться), ОСОБА_3 (зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться), третя особа: Одеська товарна біржа (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул.. Люстдорфська дорога, 140, корпус А) про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.2024 року позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вищевказаним позовом, у якому просив суд: визнати дійснимдоговір купівлі-продажу нерухомогомайна №553911.11.1994р.,який бувукладений наОдеській товарнійбіржі,а самеквартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій він просив суд розглянути справу без його участі та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2ст. 191 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4ст. 223 ЦПК Українизі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.11.1994 р. між позивачем та відповідачем, який у свою чергу діяв в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №5539, а саме квартири АДРЕСА_2 .

11.11.1994 року зазначений договір купівлі-продажу квартири було зареєстровано на вказаній біржі, про що зазначається у п. 12 Договору.

21.11.1994 р. вказаний Договір було зареєстровано Одеським МБТІ, про що зроблено запис на тильній стороні Договору.

Судом встановлено, що під час укладання договору купівлі-продажу сторони виконали свої зобов?язання у повному обсязі. Так, покупець передав продавцю грошові кошти у розмірі 30 мільйонів карбованців, а останній їх отримав, до підписання вказаного Договору (п. 6 Договору).

Разом з тим, на сьогоднішній день, власник квартири позбавлений можливості розпоряджатися своєю власністю у відповідності до положень цивільного законодавства, оскільки угода на біржі була вчинена в інтересах неповнолітньої особи. Відомості щодо надання згоди органом опіки і піклування відсутні. Вказане зокрема підтверджується листом приватного нотаріуса щодо неможливості проведення угоди купівлі - продажу та необхідності надання рішення про визнання договору дійсним.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно змісту ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 4 Прикінцевих положень діючого ЦК України від 16.01.2003 року встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов?язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Стаття 86 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, передбачає, що право власності в це, врегульовані законом, суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності рівноправними.

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов?язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.227 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин:

Згідно з ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР, нотаріальне посвідчення угод обов?язкове лише у випадках, зазначених у законі. Неодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», біржовою операцією визнається угода, яка в цілому відповідає умовам: представляє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товару, допущених до обороту на товарній біржі; якщо її учасники є членами біржі та якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за укладеною угодою дня.

На підставі ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12 вересня 2018 року по справі 522/50/16-ц погодився з судами нижчих інстанцій, що визнали дійсним договір купівлі-продажу, виходячи з того що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, крім норм Цивільного Кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), чинним був Закон України «Про товарну біржу», відповідно до статті 15 якого правочини, зареєстровані на біржі, надалі нотаріальному посвідченню не підлягали. Тобто, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання цього договору на товарній біржі, а тому договір і не був нотаріально посвідчений.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що до спірних правовідносиц не підлягає застосуванню стаття 220 ЦК України (зокрема й в частині доведеності ухилення сторони від нотаріального посвідчення договору), який набрав чинності з 01 січня 2004 року, тобто після укладення договору купівлі-продажу.

У свою чергу, частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Суд роз`яснює, що оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; умови договору сторонами повністю виконано, право власності позивачів на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, право позивача як власника квартири підлягає захисту відповідно до ст. 16 ЦК України.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ст.ст. 5, 15, 16, ЦК України від 16.01.2003 року, ст.ст. 41, 42, 47, 86, 128, 153, 220, 224, ЦК УРСР від , ст. 41 Конституції України, ст. 15 Закону України «Товарну біржу», керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 267, 280, 352 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться), ОСОБА_3 (зареєстрованим у м. Одесі та Одеській області не значиться), третя особа: Одеська товарна біржа (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул.. Люстдорфська дорога, 140, корпус А) про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійснимдоговір купівлі-продажу нерухомогомайна №553911.11.1994р.,який бувукладений наОдеській товарнійбіржі,а самеквартири АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок