Вирок № 123441657, 02.12.2024, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/25/21

1-кп/703/118/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла кримінальне провадження від 15.12.2020 під №62020100000002563, об`єднане із кримінальним провадженням від 13.09.2021 під №62021100030000067, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Надрічне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, одруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_8 наказом начальника Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 09.12.2016 № 242 о/с призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 зі змінами та доповненнями, до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_8 , займаючи посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з моменту призначення на зазначену посаду був працівником правоохоронного органу, постійно здійснював функції представника влади, тому відповідно до ч. 3 ст. 18 та примітки 1 ст. 364 КК України був службовою особою.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 29 Конституції України визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз?яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_8 , як працівник поліції, повинен діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У своїй службовій діяльності ОСОБА_8 відповідно до ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» повинен керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань ОСОБА_8 зобов`язаний забезпечувати дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У разі виявлення таких дій, кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими, керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності, а також повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.

У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних злочинів, вчинених поліцейськими.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», на ОСОБА_8 , як працівника поліції, покладено, серед іншого, обов`язки: п. 1 неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; п. 2 професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; п. 3 поважати і не порушувати прав і свобод людини; тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», на поліцію покладені, серед іншого, такі повноваження як здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; вжиття заходів, спрямованих на виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; вжиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; доставка у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення тощо.

За змістом ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський захід це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Відповідно ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:1) фізичний вплив (сила); 2) застосування спеціальних засобів; 3) застосування вогнепальної зброї.

Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників (ч. 2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати спеціальні засоби, в тому числі засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо).

У відповідності до ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей через гучномовні установки, підсилювачі звуку.

Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення. Поліцейські зобов`язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Частинами 1, 3 статті 45 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом. Гумові та пластикові кийки застосовуються для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об`єкт, що перебуває під охороною, затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського, припинення групового порушення громадського порядку чи масових заворушень.

Відповідно до ст. ст. 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Будучи зобов`язаним дотримуватися та виконувати положення вищевказаних нормативних документів, ОСОБА_8 всупереч вимог ст. ст. 19, 27, 28, 29, 64 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 6, 7, 8, 29, 30, 43 Закону України «Про Національну поліцію», вчинив перевищення влади, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, і супроводжувалися насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за наступних обставин.

Так, 08 серпня 2020 року приблизно о 01 год. 50 хв., більш точний час не встановлено, ОСОБА_8 , перебував на службі у кімнаті поліції, яка знаходиться на першому поверсі, зліва від центрального входу з привокзальної площі, надану для потреб Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області на бездоговірних засадах, у приміщенні залізничного вокзалу імені Тараса Шевченка філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», розташованого по АДРЕСА_3 , разом із особою, матеріали щодо якої перебувають у окремому провадженні, та невстановленою особою.

У цей час, ОСОБА_7 , з метою подання заяви про викрадення належних йому окулярів та мобільного телефону, прибув до указаної кімнати та постукав у двері.

При цьому, ОСОБА_7 ніяких протиправних дій, у тому числі дій, направлених на посягання на життя і здоров`я громадян, заподіяння шкоди їхнім законним правам і свободам, суспільним інтересам чи інтересам держави, порушення громадського порядку чи публічної безпеки, тобто кримінальних правопорушень або проступків, не вчиняв, та у їх вчиненні не підозрювався.

Одразу за цим, з кімнати поліції до ОСОБА_7 вийшли ОСОБА_8 , особа, матеріали щодо якої перебувають у окремому провадженні, та невстановлена особа.

ОСОБА_7 повідомив їх про факт викрадення у нього указаних вище речей, на що ОСОБА_8 , не маючи на це законних підстав, почав висловлюватися на адресу ОСОБА_7 нецензурною лайкою, звинувачувати його у завідомо неправдивому повідомленні про вчинення злочину.

Не погоджуючись із такою поведінкою ОСОБА_8 , ОСОБА_7 критично висловився на адресу ОСОБА_8 як на особу, яка користуючись своїм званням та належністю до працівників правоохоронних органів, неналежно виконує свої службові обов`язки та покриває злочинність.

У цей час, у ОСОБА_8 , з мотивів раптово виниклої особистої неприязні до ОСОБА_7 та образи на нього, виник злочинний умисел, спрямований на безпідставне застосування щодо ОСОБА_12 насильства заходів фізичного впливу та болісних дій у виді ударів кулаками обох рук з метою самоствердження та підтримки свого авторитету в очах ОСОБА_13 та невстановленої особи.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у приміщенні залізничного вокзалу імені Тараса Шевченка філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця», розташованого по вул. Я. Водяного, 7 в м. Сміла Черкаської області біля входу до кімнати поліції, ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, порушуючи вимоги ст. ст. 29, 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», достовірно знаючи про відсутність правових підстав для здійснення заходів, що обмежують права та свободи потерпілого, явно перевищуючи владу, безпідставно, без заздалегідь вголос зробленого попередження застосував до потерпілого, який жодним чином опору працівникам поліції не чинив та будь-яких незаконних дій не вчиняв, поліцейські заходи примусу, які у даному випадку явно не були необхідними, пропорційними та ефективними, а саме: наніс ОСОБА_7 , який перебував у положенні стоячи, не менше ніж по 5 ударів кулаками обох рук в область ребер зліва та справа, не менше ніж по 5 ударів в область нирок зліва та справа та не менше 5 ударів в область печінки, ігноруючи прохання ОСОБА_7 надати йому можливість справити природні потреби, чим завдав потерпілому сильного фізичного болю та страждань.

За цим, потерпілий ОСОБА_7 вказав ОСОБА_8 на незаконність його дій та неминучу відповідальність за них.

На це ОСОБА_8 відреагував агресивно та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, порушуючи вимоги ст. ст. 29, 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», достовірно знаючи про відсутність правових підстав для здійснення заходів, що обмежують права та свободи потерпілого, перевищуючи владу, безпідставно, без заздалегідь вголос зробленого попередження застосував до потерпілого, який жодним чином опору працівникам поліції не чинив та будь-яких незаконних дій не вчиняв, поліцейські заходи примусу, які у даному випадку явно не були необхідними, пропорційними та ефективними, а саме: штовхнув потерпілого рукою в потилицю до стіни кімнати поліції, після чого обома руками взяв його ззаду за голову та здійснив не менше 3 ударів лівою частиною голови потерпілого о стіну, чим завдав потерпілому сильного фізичного болю та страждань.

Після цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , завів ОСОБА_7 до кімнати поліції, де потерпілий сів на лавці праворуч від входу, біля свідка ОСОБА_14 , попрямував до столу, розміщеного навпроти входу до кімнати та сів за нього, поклавши на стіл праворуч від себе спеціальний засіб гумовий кийок.

У подальшому, ОСОБА_8 почав з`ясовувати у ОСОБА_14 та ОСОБА_7 підстави їх перебування у приміщенні залізничного вокзалу.

У ході розмови з ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , 08.08.2020 приблизно о 02 год., ОСОБА_8 , почувши від останнього вислів нецензурного та критичного характеру щодо даремності дій ОСОБА_8 , порушуючи вимоги ст. ст. 29, 42, 43, 45 Закону України «Про національну поліцію», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, достовірно знаючи про відсутність правових підстав для застосування спеціального засобу гумового кийка, перевищуючи владу, безпідставно, без заздалегідь вголос зробленого попередження, з метою самоствердження, підтримки свого авторитету в очах особи, матеріали щодо якої перебувають у окремому провадженні, та залякування ОСОБА_14 і ОСОБА_7 застосував спеціальний засіб гумовий кийок, а саме, вдарив ним один раз по столу.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, у ході розмови з ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , почувши від останнього неодноразові прохання надати йому можливість справити природні потреби та на наявність у нього особистого адвоката і залучення його для представництва інтересів ОСОБА_7 у правовідносинах з поліцією, ОСОБА_8 перебуваючи у приміщенні указаної вище кімнати, підвівся з-за столу, підійшов до ОСОБА_7 , який перебував у положенні сидячи на вказаній вище лавці та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, порушуючи вимоги ст. ст. 29, 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», достовірно знаючи про відсутність правових підстав для здійснення заходів, що обмежують права та свободи потерпілого, явно перевищуючи владу, безпідставно, без заздалегідь вголос зробленого попередження застосував до потерпілого, який жодним чином опору працівникам поліції не чинив та будь-яких незаконних дій не вчиняв, поліцейські заходи примусу, які у даному випадку явно не були необхідними, пропорційними та ефективними, а саме: наніс ОСОБА_7 1 удар кулаком лівої руки в живіт та 2 удари кулаком правої руки в ліву частину тулуба, ігноруючи прохання ОСОБА_7 надати йому можливість справити природні потреби, чим завдав потерпілому сильного фізичного болю та страждань, запитав у потерпілого чи потрібен йому тепер адвокат та, отримавши від нього негативну відповідь, відійшов від потерпілого та підійшов до особи, матеріали щодо якої перебувають у окремому провадженні, та почав з ним спілкуватися.

Почувши чергові прохання ОСОБА_7 надати йому можливість справити природні потреби, ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, знову підійшов до ОСОБА_7 , який перебував у положенні сидячи на вказаній вище лавці та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, порушуючи вимоги ст. ст. 29, 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», достовірно знаючи про відсутність правових підстав для здійснення заходів, що обмежують права та свободи потерпілого, явно перевищуючи владу, безпідставно, без заздалегідь вголос зробленого попередження застосував до потерпілого, який жодним чином опору працівникам поліції не чинив та будь-яких незаконних дій не вчиняв, поліцейські заходи примусу, які у даному випадку явно не були необхідними, пропорційними та ефективними, а саме: почергово наніс потерпілому 1 удар кулаком правої руки в лівий бік тулуба, 1 удар долонею правої руки по потилиці, 2 удари кулаком лівої руки в правий бік тулуба, після чого до указаної кімнати зайшла невстановлена особа, і ОСОБА_8 припинив свої протиправні дії та у подальшому ОСОБА_7 відпустив.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ч.2 ст.365 КК України, як перевищення влади, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, і супроводжувалися насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаювався, висловлював жаль з приводу вчиненого. Надав суду показання, повністю підтвердивши обставини вчинення кримінального правопорушення, які зазначені у зміненому обвинувальному акті від 01.11.2024. Вказав, що дійсно, 08 серпня 2020 року близько 02 год. 00 хв. він, проходячи службу на посаді поліцейського СРПП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, у складі добового наряду, спільно з поліцейським ОСОБА_13 , на службовому автомобілі прибули для відпрацювання на з/д станцію ім. Шевченка у м. Сміла. У приміщенні вокзалу він побачив двох осіб, які розпивали спиртне. Він запросив їх до кімнати поліції, яка знаходиться у приміщенні вокзалу. Із потерпілим ОСОБА_7 у нього виникла дискусія, під час якої він (обвинувачений) повів себе некоректно, «завівся», бо був стомлений, не стримався та заподіяв потерпілому тілесні ушкодження. Підтвердив, що фактичні події у кімнаті поліції відповідають тим, які зафіксовані на відеозаписах, що надані стороною обвинувачення та були переглянуті в судовому засіданні. Наразі він добровільно відшкодував потерпілому всю заподіяну шкоду, розкаюється у вчиненому, шкодує.

Разом із визнанням обвинуваченим ОСОБА_8 своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого діяння підтверджується наступними дослідженими судом показаннями, доказами, документами, процесуальними рішеннями та іншими матеріалами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який повідомив суд, що дійсно у кімнаті поліції на залізничному вокзалі станції ім. Шевченка обвинувачений ОСОБА_8 , який був у форменому одязі працівника поліції у присутності інших не відомих осіб заподіяв йому тілесні ушкодження, бив кулаками та кийком, не відпускав до вбиральні. Дати події не пригадав. 28.06.2024 у судовому засіданні потерпілий повідомив про повне відшкодування йому моральної та матеріальної шкоди та відсутність претензій до обвинуваченого, про що надав суду письмову заяву;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , який повідомив, що у ніч з 07 на 08 серпня 2020 року він та потерпілий, з яким він раніше не був знайомий, знаходилися у барі на станції ім. Шевченка у м. Сміла, вживали спиртне, за різними столиками. Пізніше він потрапив до кімнати поліції, що на станції. Як він туди потрапив не пам`ятає, бо був у стані сильного сп`яніння. Поліцейські оглянули вміст його наплічника та відпустили. Там же, в кімнаті, знаходився і потерпілий. Пам`ятає, що той просився до вбиральні. У його присутності (свідка) потерпілого не били;

- фотокопією витягу з наказу від 09.12.2016 №242 о/с т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області, згідно з даними якого старшого сержанта поліції ОСОБА_8 призначено на посаду поліцейського сектору СРПП №1 Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області з 09.12.2016 (т.2 а.п.31);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.11.2020, згідно з даними якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав особу, зображену на фотознімку №2, як особу, що в ніч з 07 на 08 серпня 2020 року наносив йому удари в приміщенні ст. Шевченка у м. Сміла. Згідно з даними довідки до цього протоколу на фотознімку №2 зображений ОСОБА_8 (т.2 а.п.32-35);

- фотокопією постанови поліцейського СРПП ОСОБА_13 від 08.08.2020 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП (т.2 а.п.37);

- фотокопією книги нарядів Смілянського відділу поліції, згідно з даними якої з 07.08.2020 на 08.08.2020 ОСОБА_8 та ОСОБА_13 перебували в добовому наряді (т.2 а.п.39-42);

- протоколом про результати проведення НСРД обстеження публічно недоступного місця кімнати з метою встановлення технічних засобів аудіо, відео контролю особи від 07.10.2020, згідно з даними якого було проведено таємне проникнення з використанням технічних засобів з метою встановлення технічних засобів аудіо, - відео контролю приміщення поліції на ст. Шевченка у м. Сміла. Під час проведення вказаної НСРД отримано інформацію, яка вказує на причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення (т.2 а.п.47-48);

- протоколом про результати проведення НСРД аудіо-, відеоконтроль особи від 07.10.2020, згідно з даними якого на підставі ухвали слідчого судді Ктївського апеляційного суду від 23.07.2020 проведено аудіо-, відеоконтроль особи відносно поліцейського ОСОБА_8 . Під час цієї НСРД отримано інформацію, яка свідчить про причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину. Додатком до цього протоколу є жорсткий диск ємністю 1 Tb інв. №122т (т.2 а.п.49-50);

- протокол огляду речей і документів від 12.11.2020, згідно з даними якого слідчим оглянуто жорсткий диск ємністю 1 Tb інв. №122т, який є додатком до протоколу НСРД від 07.10.2020, та інформації, розміщеній в його внутрішній пам`яті. Відеозображення з внутрішньої пам`яті цього жорсткого диска починаючи з 01:48:21 по 02:16:48 08 серпня 2020 року були безпосередньо досліджені судом в судовому засіданні, з участю сторін. Зміст вказаних відеозображень відповідає обставинам вчиненого кримінального правопорушення, які зазначені у зміненому обвинувальному акті та визнані судом доведеними. Обвинувачений не заперечував, що на вказаних відео зафіксована подія інкримінованого йому злочину, обставин вчинення якого він не заперечує (т.2 а.п.55-98).

Також судом досліджена надана стороною обвинувачення копія ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 23.07.2020 про надання дозволу на проведення вищевказаних НСРД (т.2 а.п.108-111) та ухвала слідчого судді Київського апеляційного суду від 23.12.2020 про надання дозволу на використання результатів НСРД у кримінальному провадженні від 15.12.2020 під №62020100000002563 (т.2 а.п.46).

Крім того судом досліджені прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення, зокрема витяги з ЄРДР, постанова про виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування від 15.12.2020, процесуальні рішення щодо повноважень слідчих та прокурорів, рапорти та інші документи, пов`язані з рухом справи під час досудового розслідування.

Заяв про визнання наданих стороною обвинувачення доказів недопустимими або очевидно недопустимими від сторони захисту не надходило. Власних доказів сторона захисту не надавала.

Також під час судового розгляду цього кримінального провадження судом досліджувалися докази сторони обвинувачення в частині попередньо висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, у кримінальному провадженні від 13.09.2021 під №62021100030000067 згідно з обвинувальним актом від 29.09.2021 (судовий номер справи 703/3284/24).

Ухвалою суду від 04.11.2021 кримінальне провадження від 13.09.2021 під №62021100030000067 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (справа №703/3284/21) об`єднане у одне провадження з кримінальним провадженням від 15.12.2020 під №62020100000002563 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (справа №703/25/21). Об`єднаній справі присвоєний загальний номер 703/25/21.

Прокурором у відповідності до ст.338 КПК України змінено раніше висунуте ОСОБА_8 обвинувачення шляхом зменшення його обсягу, виключено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_15 . Відповідний обвинувальний акт від 01 листопада 2024 року зі зміненим обсягом обвинувачення, який у відповідності до ст.341 КПК України погоджений заступником керівника Черкаської обласної прокуратури, долучений до матеріалів справи 04.11.2024, вручений стороні захисту та потерпілому ОСОБА_15 . Останньому судом роз`яснено його право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, однак від здійснення цього права ОСОБА_15 відмовився, про що зробив заяву в судовому засіданні, яку також виклав у письмовій формі.

У зв`язку зі зменшенням обсягу обвинувачення досліджені судом докази за епізодом обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відображенню у змісті цього вироку не підлягають, оскільки не стосуються остаточно сформульованого обвинувачення.

Клопотань про дослідження судом інших доказів від сторін не надходило.

Суд, безпосередньо, всебічно, ретельно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих сторонами доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, урахувавши позицію обвинуваченого щодо визнання вини у вчиненні інкримінованого злочину, дійшов висновку, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення поза розумним сумнівом було повністю доведено винуватість ОСОБА_8 в межах пред`явленого йому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, яке викладене у обвинувальному акті від 01.11.2024, а саме умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, і супроводжувалися насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , при визначенні останньому покарання суд бере до уваги:

- характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як тяжкий злочин;

- обставини вчинення кримінального правопорушення;

- відношення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, розкаявся у вчиненому, виявляє щирий жаль з приводу вчиненого, добровільно та у повному обсязі відшкодував потерпілому шкоду, завдану кримінальним правопорушенням;

- особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проходження служби та за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, на час вчинення кримінального правопорушення мав на утриманні неповнолітню дитину 2004 р.н., на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно з даними досудової доповіді, складеної уповноваженим органом з питань пробації, ризик вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінено як середній, його виправлення без позбавлення волі або обмеження волі можливе.

Як обставини, що пом`якшують покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд не вбачає підстав для застосування при призначенні ОСОБА_8 покарання положень ст.69 КК України. Разом із цим, враховуючи визнані судом пом`якшуючими обставини, що передбачені пунктами 1 та 2 частини першої ст.66 КК України, та визнання обвинуваченим своєї вини, відповідно до ст.69-1 КК України строк покарання, яке має бути призначене ОСОБА_8 , не може перевищувати двох третин максимального строку виду покарання, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

За таких обставин суд призначає ОСОБА_8 основне покарання у межах санкції ч.2 ст.365 КК України, з урахуванням ст.69-1 КК України, у виді позбавлення волі, а також передбачене санкцією додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, і вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Разом із цим суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання із встановленням іспитового строку, відповідно до ст.75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Також, зважаючи на вчинення обвинуваченим тяжкого злочину та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, керуючись ст.77 КК України, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_8 додаткове покарання, передбачене ст.54 КК України, у виді позбавлення спеціального звання «старший сержант поліції».

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час судового провадження не застосовувався, підстав для його застосування до набрання вироком законної сили судом не встановлено.

Цивільного позову не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України

Керуючись ст. 100, 369-371, 374 КПК України, ст. 12, 50, 54, 65, 66, 67, 69-1, 75, 76, 77, ч.2 ст.365 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавити спеціального звання «старший сержант поліції».

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_8 у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Надані сторонами документи та електронний носій (жорсткий диск ємністю 1 Tb інв. №122т) - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку у день його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1