Рішення № 123441158, 29.11.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року справа №320/41992/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у червні 2023 року звернувся засобами поштового зв`язку до Київського окружного адміністративного суду з позовом (у зв`язку з надмірним навантаженням зареєстрований 11.11.2023, автоматизований розподіл здійснено 13.11.2023) до Головного управління ДПС у м. Києві.

Просив суд: повернути (стягнути) на користь позивача з Державного бюджету України безпідставно стягнуту суму у розмірі 5713, 91 грн.; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника та даних інтегрованої картки платника податків позивача, з урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця; зобов`язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків позивача, з урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023 головуючим визначено суддю ОСОБА_2.

Провадження у справі судом не відкривалось.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Справу прийнято до провадження та у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою суду від 01.04.2024 позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 10.04.2024 продовжено на десять днів строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 06.05.2024 судом відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, подано уточнену позовну заяву, у відповідності до прохальної частини якої позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення безпідставно стягнутої суми єдиного соціального внеску;

- зобов`язати відповідача сформувати та подати подання до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, на повернення (стягнення) на користь позивача з Державного бюджету України надмірно стягнутої суми Єдиного соціального внеску у розмірі 5713, 91 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприведення у відповідність облікових даних інтегрованої картки платника податків позивача, з урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця;

- зобов`язати відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органів доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків позивача, із урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що податковим органом протиправно направлено на виконання до органів державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу з єдиного внеску, яка вже була скасована ДФС України за наслідками розгляду скарги. Звертав увагу, що незважаючи на подання заяви про повернення безпідставно стягнутої суми - податковий орган її не повернув, так само не склав і не направив подання на повернення відповідних коштів. Також наголошував, що контролюючий орган безпідставно визначив його фізичною особою-підприємцем та платником єдиного внеску, незважаючи на те, що, по-перше, рішенням ДФС України зобов`язано привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника - ОСОБА_1 з урахуванням того, що останній не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; по-друге, підкреслював, що оскільки не був зареєстрований у названому реєстрі як фізична особа-підприємець, то не є платником єдиного соціального внеску.

У зв`язку із цим, просив задовольнити позов.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 06.05.2024, у подальшому отримав примірник позовної заяви з додатками (а.с.71-72); так само не подав витребовуваних названою ухвалою письмових пояснень щодо спірних відносин.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16.05.2019 ГУ ДФС у м. Києві складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-229675-17 щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5211,36 грн. стосовно ОСОБА_1 (а.с.8).

Позивач оскаржив таку вимогу до ДФС України (а.с.9-10).

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 01.07.2019 №29817/6/99-99-11-05-02-25 вимога №Ф-229675-17 від 16.05.2019 - скасована, вказано вважати відповідну вимогу відкликаною з дня прийняття рішення, скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано ГУ ДФС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника з урахуванням того, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У цьому ж рішенні констатовано, що вимога сформована з порушеннями абзацу 3 частини першої статті 4, підпунктів 1, 4, 5 та 5-1, частини першої статті 4, абзацу другого частини четвертої статті 5 Закону №2464 (а.с.11).

09.02.2022, на підставі направленої відповідачем до органів ДВС на виконання вимоги №Ф-229675-17 від 16.05.2019, старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №68567801 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 5211,36 грн. (а.с.18)

26.05.2022 направлено до АТ КБ Приватбанк платіжну вимогу №68567801 від 26.05.2022 на суму 6101,49 грн. із призначенням платежу «згідно ВП №68567801 з примусового виконання ВД №Ф-229675-17У від 16.05.2019 ГУ ДПС у м. Києві» (а.с.19).

На підтвердження списання коштів у сумі 5713,91 грн. з рахунку позивача на виконання відповідної вимоги надано дублікат квитанції (а.с.22).

14.07.2022 ГУ ДПС у м. Києві направило до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) листа, у якому у зв`язку із скасуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 01.07.2019 вимоги №Ф-229675-17 від 16.05.2019, на підставі пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», просили закінчити виконавче провадження за названою вимогою (а.с.20).

31.08.2022 ОСОБА_1 подав до Дніпровського ВДВС заяву із проханням повернути кошти у сумі 5 713, 91 грн. (а.с.21). Докази надання відповіді на таку заяву - відсутні.

19.05.2023 старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №ВП 68567801 на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.23).

17.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення у відповідність інтегрованої картки платника (а.с.13).

У відповіді про розгляд заяви щодо сплати єдиного внеску від 16.11.2022 ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.09.2023, з 23.09.2003 перебуває на обліку в органах ПФУ, станом на 28.09.2022 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має діючий стан, інформація щодо припинення підприємницької діяльності в електронній базі даних суб`єктів підприємницької діяльності відсутня. Зазначено, що приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , за наявності на те законних підстав, можливе лише після внесення змін в облікові дані платника. Констатовано, що на момент надання відповіді відсутні законні підстави для приведення інтегрованої картки платника у відповідність.

Як вбачається з відповіді Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.09.2022, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), згідно відомостей з електронної бази даних суб`єктів підприємницької діяльності, що велась до 1 липня 2024 року (до моменту запровадження Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.09.2003 (а.с.17).

Як видно з листа ГУ ПФУ в м. Києві від 06.10.2022, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Пенсійному фонді України з 23.09.2023 (а.с.17зв.).

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.05.2019 та станом на 06.10.2022 відносно ОСОБА_1 - записів не знайдено (а.с.14, 14 зв.).

Отже, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у 2003 році, тобто до 01.07.2004.

18.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із заявою про повернення безпідставно стягнутої суми у розмірі 5713,91 грн. шляхом направлення заяви через електронний кабінет платника податків, така заява зареєстрована 19.04.2024 за номером 38392 (а.с.56, 59). У такій заяві описав причини повернення, визначив реквізити для повернення, додав платіжну вимогу, на підставі якої було списано кошти, копію дублікату квитанції та рішення про скасування вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску. Докази реагування податковим органом на таку заяву - відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

Суд вважає за доцільне викласти спочатку нормативне регулювання щодо приведення у відповідність облікових даних і відомостей інтегрованої картки, потім стосовно формування і направлення подання (висновку) про повернення коштів, а потім зробити висновки по кожному із цих двох частин предмету позову у випадку, який розглядається.

Стосовно вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача про неприведення у відповідність облікових даних і інтегрованої картки із урахуванням відсутності статусу фізичної особи-підприємця (і констатацією податковим органом обов`язку зі сплати єдиного внеску).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються визначаються Законом № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон №2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За нормами пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII, зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених упунктах 4(крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування),5та5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Згідно з абзацами першим, п`ятим-сьомим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

У відповідності до пункту 4 розділу 1 такого Порядку взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

За змістом пунктів 1, 2, 3, 4 Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону № 755 («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), здійснюється контролюючим органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755, у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом.

Відомості з реєстраційної картки, надані державним реєстратором, контролюючим органом вносяться до реєстру страхувальників.

Датою взяття на облік як платника єдиного внеску є дата внесення контролюючим органом запису щодо такого платника до реєстру страхувальників.

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755.

За правилами пункту 1 розділу 3 Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

У пункті 7 наказу Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, яким затверджено названий вище Порядок, також було доручено Державній фіскальній службі України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим наказом провести інвентаризацію реєстру страхувальників, у ході якої встановити: платників єдиного внеску, які втратили статус страхувальника; платників єдиного внеску, стосовно яких у реєстрі наявні два або більше записів під одним податковим номером; платників єдиного внеску, які обліковуються не за номерами з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; за результатами проведеної інвентаризації забезпечити однозначну ідентифікацію та єдиний облік страхувальників або виключити осіб, які втратили статус страхувальників чи не ідентифіковані, за умови відсутності заборгованості.

01.07.2004 набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (Закон №755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (норми Закону наводяться нижче у першопочатковій редакції).

За положеннями частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

У відповідності до пункту 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

03.03.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» № 2390-VI (Закон № 2390-VI), яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Зокрема, пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» такого Закону було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Крім того, пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

25.04.2014 набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР. Також цим Законом виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.

Суд враховує правовий висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, де звернуто увагу і зазначено таке:

«З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон № 2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Також у пояснювальній записці до проекту Закону № 1155-VII указано, що реалізація Закону № 2390-VI на практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке:

1) за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561 089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74 886 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України; 492 808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177 376 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб`єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону № 755-IV;

2) прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб`єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.

Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості. Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VIIвнесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі -Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15. Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід».

Велика Палата Верховного Суду у названій справі дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Щодо повернення надмірно сплаченої суми єдиного внеску.

За визначенням у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Як закріплено у підпункті 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

За змістом пункту 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За нормами пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

У відповідності до пункту 43.6 цієї ж статті повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.

За нормами пункту 5 такого Порядку повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341 (Порядок №60).

За приписами пункту 1 розділу ІІ Порядку №60 платник податків має право на повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені з єдиного рахунка, відкритого на ім`я ДПС у Казначействі.

Заява подається платником податків до територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника виключно в електронній формі через сервіс «Електронний кабінет», що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

У разі повернення з єдиного рахунка помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені платник податків у заяві зазначає суму, дату сплати і реквізити з платіжної інструкції, за якими кошти перераховано на єдиний рахунок, та поточний рахунок платника податку в установі банку, на який необхідно повернути такі кошти.

Повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №60).

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №60 встановлено, що сформовані електронні висновки про повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДПС у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДПС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання.

Отже, обов`язковими умовами, сукупне дотримання яких платником податків є необхідним для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, є:

- відсутність у такого платника податків податкового боргу (пункт 43.2 статті 43 ПК України);

- подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати (пункт 43.3 статті 43 ПК України);

- відповідність поданої заяви положенням пункту 43.4 статті 43 ПК України (який містить вимогу про зазначення платником напряму перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг).

За результатом з`ясованих у справі обставин і аналізу наведених норм права, суд приходить до наступних висновків.

Стосовно приведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів та інтегрованої картки платника.

Визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

Строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у 2003 році, тобто до 01.07.2004 (до набрання чинності Законом №755-IV).

Також з`ясовано, що позивач не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону, доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

У відповідності до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 не був зареєстрований в статусі фізичної особи-підприємця.

Враховуючи, що статус фізичної особи - підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у названій вище постанові.

Відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

За наведеного, суд погоджується із доводами позивача у тому, що оскільки він не був зареєстрованим державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець, тому він не може вважатися фізичною особою-підприємцем у взаємовідносинах із податковим органом, відображатися останнім у своїх інформаційних системах і інтегрованій картці як ФОП, а також як платник єдиного внеску як фізична особа-підприємець.

Також суд зазначає, що податковий орган безпідставно взяв на облік ОСОБА_1 як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця.

Більше того, суд наголошує, що ДФС України у рішенні від 01.07.2019 визнали свою помилку та зобов`язали відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку ОСОБА_1 з урахуванням того, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак відповідач не виконав такого рішення ДФС України, не привів дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку позивача у відповідності із рішенням ДФС України та фактом того, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем.

За наведеного, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно повернення надмірно/помилково стягнутої суми єдиного внеску.

Суд наголошує, що у випадку, який розглядається, податкова вимога, на підставі якої було відкрито виконавче провадження і стягнуто кошти, була скасованою ДФС України ще до направлення відповідачем такої вимоги до органу ДВС. Однак відповідні кошти все одно були стягнуті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направив у межах 1095-денного строку від дня виникнення переплати заяву про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів тощо, зміст якої відповідає вимогам до такої заяви, закріпленим у статті 43 Податкового кодексу.

Стосовно відсутності податкового боргу у позивача, по-перше, податковий орган за весь час розгляду справи не надав суду доказів існування такого боргу, не заперечував проти задоволення позовної заяви. Крім того, і по-друге, як з`ясовано судом, констатовані ДПС заборгованості стосовно єдиного внеску раніше донараховувалися саме у зв`язку із протиправним неприведенням картки позивача у відповідність із відсутністю у нього статусу фізичної особи-підприємця (при цьому ще у липні 2019 року відповідача було зобов`язано здійснити приведення у відповідність та скасовано нараховану суму недоїмки з єдиного внеску).

За таких обставин, враховуючи подання позивачем заяви про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів у належний строк і відповідного змісту, протиправне неврахування податковим органом відсутності у позивача статусу фізичної особи-підприємця і неприведення його облікових даних у відповідність із цим, невиконання обов`язку контролюючим органом по доведенню правомірності бездіяльності у цій частині вимог, зважаючи на ігнорування рішення вищестоячого органу від 01.07.2019, враховуючи поведінку ГУ ДПС у м. Києві у межах спірних відносин, суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача і задовольнити вимоги і у частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у м. Києві щодо неповернення безпідставно стягнутої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язати відповідача сформувати і подати висновок до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, на повернення (стягнення) відповідної суми коштів.

Разом із тим, визначаючи суму, яка підлягає поверненню, при тому, що позивач вказує її у 5713,91 грн., суд зважає на розмір суми єдиного внеску, зазначений у вимозі, поданій на виконання до органу ДВС, який становить 5 211, 36 грн., тому вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення безпідставно стягнутої суми єдиного соціального внеску саме у такому розмірі, а також зобов`язати ДПС сформувати та подати висновок до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, на повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно стягнутої суми єдиного соціального внеску у розмірі 5 211, 36 грн.

Тобто у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що дії (бездіяльність) податкового органу у випадку, який розглядається, не відповідають перерахованим вище вимогам, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково (судом зазначено лише інший розмір суми, стосовно якої необхідно скласти висновок про повернення коштів).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

За змістом частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Як видно із квитанції від 12.06.2023, позивачем сплачено судовий збір у сумі 2147,20 грн.

Зважаючи на обсяг задоволених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2147,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Також позивач просив стягнути з ГУ ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Як закріплено у частині третій статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За правилами пункту 1 частини третьої статті цієї ж статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини шостої цієї ж статті у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України видно, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги у цьому випадку подано договір від 24.04.2023 №432 про надання правничої допомоги між Адвокатським об`єднанням «Дарницька колегія адвокатів міста» Києва в особі Голови Об`єднання Перепьолкіної Ю.В. та ОСОБА_1 ; додаток до договору із обрахунком виду, часу і розміру винагороди, а також банківську виписку про оплату у розмірі 4 000 грн. за названим договором.

Як видно із додатку №1 до договору «Винагорода за надання правничої допомоги» позивачу надано правничу допомогу у вигляді написання адміністративного позову, орієнтовний час допомоги - 8 годин, розмір винагороди - 4 000 грн.

Відповідач клопотання про зменшення розміру відшкодування правничої допомоги не подавав.

Виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової є співмірним до обсягу наданої допомоги із врахуванням складності справи і підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у заявленому розмірі, тобто у сумі 4 000 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неприведення у відповідність облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів та інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органів доходів і зборів та дані інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), із урахуванням відсутності у нього статусу фізичної особи-підприємця.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо неповернення безпідставно стягнутої суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 211, 36 (п`ять тисяч двісті одинадцять гривень тридцять шість копійок) грн. ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві сформувати та подати висновок до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету на повернення (стягнення) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України надмірно стягнутої суми єдиного соціального внеску у розмірі 5 211, 36 (п`ять тисяч двісті одинадцять гривень тридцять шість копійок) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у розмірі 2 147, 20 (дві тисячі сорок сім гривень двадцять копійок) грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. (чотири тисячі гривень 0 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.