Рішення № 123441052, 29.11.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року м. Київ № 320/48626/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 ;

стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі №640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року в розмірі 339 091,20 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 640/804/20 наказом Генерального прокурора від 28 червня 2023 року № 786ц наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2038ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 22 грудня 2019 року.

Зважаючи на те, що рішення суду від 05 вересня 2022 року у справі №640/804/20 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання, а відповідач фактично поновив позивачку на посаді 28 червня 2023 року, відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 640/804/20 виконано із затримкою упродовж періоду з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року.

Загальна кількість робочих днів у період з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року становить 210 робочих днів (у вересні 2022 року - 19, у жовтні 2022 року - 21, у листопаді 2022 року - 22, у грудні 2022 року - 21, у січні 2023 року - 22, у лютому 2023 року - 20, у березні 2023 року - 23, у квітні 2023 року - 20, у травні 2023 року - 23, у червні 2023 року - 19).

За таких обставин, відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 640/804/20 у сумі 339 091 (триста тридцять дев`ять тисяч дев`яносто одна) гривня 20 коп (1 614,72 грн. х 210 р.д.). Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/48626/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» від 05 березня 2024 року у справі №320/48626/23 доставлено до електронного кабінету Офісу Генерального прокурора 07 березня 2024 року.

01 квітня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позов.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 640/804/20, наказом Генерального прокурора від 28.06.2023 № 786ц поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оператнвно-розшукової діяльності Службою безпеки України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 22.12.2019.

З огляду на викладене, Офісом Генеральною прокурора не порушено вимог етапі 236 КЗпП України, а відтак відсутні підстави для виплати ОСОБА_2 середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на роботі. З урахуванням викладеного, доводи позивача про затримку виконання судового рішення не гуртуються на фактичних обставинах. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

03 травня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що добровільне виконання рішення суду відповідачем є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Так, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Працівник, який поновлюється на роботі на підставі рішення суду, не зобов`язаний подавати заяву на підставі статей 21, 24 КЗпП України. Твердження відповідача про неподання позивачем заяви на підставі статей 21, 24 КЗпП України, яка б свідчила про бажання позивача на волевиявлення бути поновленою на роботі, є безпідставним, оскільки ці правові норми визначають правила поведінки особи у правовідносинах щодо укладання трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду.

Посилання відповідача на невжиття позивачем заходів щодо своєчасного виконання судового рішення про поновлення на посаді, є безпідставними, позаяк обов`язок виконання рішення суду законом покладено саме на відповідача та не перебуває у залежності від поведінки позивача.

Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок відповідача самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення позивача на посаді. Просить суд задовольнити позов.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року № 2038ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 21 грудня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року по справі №640/804/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 2 про визнання протиправним та скасування наказу від 21 грудня 2019 року № 2038ц, поновлення на роботі - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії № 2 від 13 грудня 2019 року № 30 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21 грудня 2019 року № 2038ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 з 22 грудня 2019 року на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1 096 394 (один мільйон дев`яносто шість тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 88 копійок. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою Генеральної прокуратури України. Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 34 716,48 (тридцять чотири тисячі сімсот шістнадцять) гривень 48 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року по справі №640/804/20 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року без змін.

Наказом Генерального прокурора від 28 червня 2023 року № 786ц наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2038ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 22 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Білак М.В. зупинено виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №640/804/20 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у справі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року по справі №640/804/20 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в справі №640/804/20 без змін.

Оскільки рішення суду від 05 вересня 2022 року у справі №640/804/20 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 виконано із затримкою упродовж періоду з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року, позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, у зв`язку із чим відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Кодексу законів про працю України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд зауважує, що Верховний Суд уже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.

Так, зокрема у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19 відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Ця правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5260/19, від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22 та від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21 тощо.

Окрім того, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, який, урахувавши раніше висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю.

Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Відтак, існування зазначеного судового рішення породжувало у відповідача обов`язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який мав бути здійснений шляхом видання відповідного наказу негайно після його проголошення.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання судового рішення наказом Генерального прокурора від 28 червня 2023 року № 786ц поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України з 22 грудня 2019 року.

Враховуючи наведені вище правові положення, а також беручи до уваги те, що рішення Окружного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року по справі №640/04/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді фактично виконано відповідачем 27 червня 2023 року, суд дійшов висновку про затримку з боку відповідача виконання цього рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки, а саме з 06 вересня 2022 року (наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі) по 27 червня 2023 року (день, що передував виданню наказу про поновлення на посаді).

Ураховуючи вищезазначене, в межах спірних правовідносин необхідним є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 06 вересня 2022 року (включно) по 27 червня 2023 року (включно), в межах якого були 210 робочих дня.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата для виплати вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з наданою позивачем довідкою Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2019 року №18-1388зп середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 614,72 грн.

Отже середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 339 091,20грн (1 614,72 грн х 210 роб. день).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.121994, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі № 640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 .

3. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2022 року у справі №640/804/20 про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 06 вересня 2022 року по 27 червня 2023 року в розмірі 339 091,20 коп.

4. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.