Рішення № 123439811, 02.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2024 року Справа № 280/8841/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з пенсії, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електроний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з пенсії, зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) щодо невиплати нарахованої пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) за період з 01.12.2019 до 30.04.2024;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 в розмірі 374 898,68 грн.;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 228 148,31 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) судові витрати.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/8972/23 зобов`язано відповідача провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.06.2021 № 33/28-464, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області», з урахуванням виплачених сум, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії. На адвокатський запит представника позивача щодо виконання вказаного судового рішення відповідач повідомив, що рішення виконано у березні поточного року в межах покладених зобов`язань, виплатою пенсії в розмірі, визначеному на виконання зазначеного рішення суду, ОСОБА_1 буде забезпечений починаючи з травня 2024 року. Сума заборгованості за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 включена Головним управлінням до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024. Окрім того, позивач вважає, що також має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024. У зв`язку із викладеним позивач звернувся з даним позовом до суду. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

18 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти вимог, викладених в позовній заяві, заперечує в повному обсязі та зазначає, що на виконання рішення суду по справі № 280/8972/23 відповідачем здійснено перерахунок пенсії та донараховано 374 898,68 грн. пенсійних виплат та 228 148,31 грн. компенсації. Таким чином рішення суду виконано відповідно до чинного законодавства та в межах покладених зобов`язань. Виплата донарахованої суми за рішенням суду, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Відповідачем наголошуєтеся на тому, що позивачем вибрано неналежний спосіб захисту порушених його прав, адже, зобов`язання виконати судове рішення, яке набрало законної сили, шляхом ухвалення іншого рішення є неправомірним. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

24 жовтня 2024 року на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог в адміністративній справі. Позивач просить суд: прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 в розмірі 310 689,00 грн.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 88 979,54 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Також, 24.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Після того, як представник позивача ознайомився з текстом відзиву на його позовну заяву, він зміг ясно визначити предмет доказування у справі та надав відповідь на відзив, детально розкриваючи предмет доказування для кожного епізоду. До відзиву ГУ ПФУ в Запорізькій області також надав розрахунок на доплату пенсії, за пенсійною справою №0803005097/9, згідно з яким сума доплати становить 310689,00 грн. Позивач погоджується з вищезазначеним розрахунком, в частині суми доплати. Проте в розрахунках відповідача за період з 01.12.2019 по 30.04.2024 не враховано інфляційні витрати. Доводи відповідача про неможливість виплати позивачу вищевказаних коштів у зв`язку з їх неперерахуванням з держбюджету позивач вважає необґрунтованими, оскільки право на визначену законом виплату недоотриманої пенсії підлягає реалізації, незважаючи на те, чи передбачені на це кошти в бюджеті. Також, позивач вважає посилаючись відповідача на постанову Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №440/1810/19 таким, що не стосується даної справи, адже позовною вимогою в справі № 280/8841/24 є не зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/8972/23, а стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач наполягає на задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог в адміністративній справі.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Артоуз О.О. з 14 жовтня по 29 листопада 2024 року у навчальній відпустці розгляд справи здійснюється у перший робочий день після виходу судді із відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 280/8972/23 (набрало законної сили 01.04.2024) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.12.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.06.2021 № 33/28-464, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 01.06.2021 № 33/28-464, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області», з урахуванням виплачених сум, із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії; присуджено на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.04.2024 № 0800-0201-8/36609 представнику позивача повідомлено про те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/8972/23 виконано у березні поточного року в межах покладених зобов`язань. Виплатою пенсії в розмірі, визначеному на виконання зазначеного рішення суду, ОСОБА_1 буде забезпечений починаючи з травня 2024 року. Сума заборгованості за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 включена Головним управлінням до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як зазначено у ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з діями відповідача вчиненими у ході виконання Запорізького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 280/8972/23, а саме невиплати заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та невірний розрахунок пенсії - відповідачем за період з 01.12.2019 по 30.04.2024 не враховано інфляційні витрати.

При цьому, правовідносини між сторонами щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.12.2019 вже вирішені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 280/8972/23 (набрало законної сили 01.04.2024) та перейшли до стадії виконання судового рішення в частині виплати нарахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 30.04.2024 (дата виконання судового рішення).

У ст. 14 КАС України зазначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абз. 1 пп. 3.2 п. 3, п.4 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Відповідно до ч. 1ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із ч. 1ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм законодавства вказує, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Вищезазначені правові нормиКАС Українимають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченомуКАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси то він повинен був звернутись до суду в порядку ст.382, 383 КАС України, а не пред`являти новий позов.

Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 в справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 в справі № 440/1810/19, від 25.02.2021 в справі № 640/13599/20, від 30.03.2021 в справі № 580/3376/20, від 27.04.2021 в справі № 460/418/20, від 17.01.2023 в справі № 520/5864/22.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду, відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства Українимають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а.

Також потрібно враховувати те, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

У зв`язку з вказаним, суд доходить висновку про те, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 280/8972/23, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд відхиляє посилання представника позивача на те, що позовною вимогою в справі № 280/8841/24 є не зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконати рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/8972/23, а стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024, що свідчить про інший предмет спору, оскільки розглядаючи справу суд має надати оцінку, перш за все, суті спірних правовідносин.

Аналіз предмету позову у справах №280/8841/24 та №280/8972/23, свідчить, що в даному випадку позовні вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 228 148,31 грн. за своєю суттю є однаковими (стосуються виплати перерахованої пенсії з 01.12.2019) та покликані вирішити один і той же спір.

Таким чином, між сторонами у справі № 280/8841/24 не виникло нового спору, а заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення у справі № 280/8972/23, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядкустатті 383 КАС Україниподати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Наявність спеціальних правових норм КАС України(ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Суд зауважує, що право на судовий захист не є абсолютним. Для звернення до суду повинен дотримуватись певний порядок. Якщо особа цього порядку не дотримується, зокрема щодо процедури звернення до суду в порядку того чи іншого провадження, то не можна вести мову про порушення права на судовий захист.

Окрім того, суд зазначає, що контроль за виконанням судового рішення в справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Тобто, позивач має можливість для забезпечення належного виконання судового рішення скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року N 2050-III(даліЗакон №2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати,у тому числі звинивласникаабоуповноваженогоним органу (особи).

Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьомуЗаконіслід розуміти грошові доходи громадян,які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізаціїЗакону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

Пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Системний аналіз означених норм дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 200/11292/19-а, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі № 200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справі № 200/14129/19-а, від 07.06.2023 у справі № 200/299/21-а.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вказує на те, що виплата заборгованості з пенсії за період з 01.12.2019 до 30.04.2024 не відбулась, тому заявлені позовні вимоги позивача щодо компенсації є передчасними.

При цьому суд звертає увагу, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права звернутись до суду в порядку ст.382, 383 КАС України із заявою про вжиття відповідних заходів судового контрою за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі № 280/8972/23.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з пенсії, зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 грудня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз