Рішення № 123431776, 28.11.2024, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1037/24

Провадження № 2/630/392/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нерубацької А.О.,

співпозивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/1037/24 (провадження № 2/630/392/22) за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до відповідачів Люботинської міської ради Харківської області і ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині за кожних з них на земельну ділянку площею 0,0975 га, кадастровий № 6311290005:04:005:0055, за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявленого позову, з урахуванням усунених недоліків, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказали, що вони набули у рівних частках право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2008 року. Вони, як співвласники житлового будинку, прагнули отримати кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, та оформити на неї право власності. Але з`ясувалось, що на земельну ділянку площею 0,0975 га, на якій розташований житловий будинок, вже оформлено право власності на ім`я попереднього власника житлового будинку ОСОБА_3 . Це викликало перешкоди для позивачів у реалізації прав на отримання у власність земельної ділянки, на якій розмішено житловий будинок, яким вони володіють та в якому вони проживають. Так оскільки право власності на житловий будинок позивачі набули на підставі договору купівлі-продажу, то, на їх переконання, у відповідності до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до них перейшло й право власності на земельну ділянку, на якій розміщено житловий будинок.

Ухвалою від 28 жовтня 2028 року було відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам був встановлений строк у 15-днів від моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження в справі на поданні відзиву.

Протягом встановленого судом строку відповідачами відзиви не подані.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін суд заслуховує усні пояснення сторін та досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заява по суті справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Вона пояснила, що у 2008 році придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , і від тоді проживають в ньому. На той час подвір`я житлового будинку не було огороджено та про межі ділянки свого подвір`я вони дізналися від сусідів. Усі минулі роки вона, ОСОБА_1 , сплачувала податок на землю за вказаною адресою. А у 2024 році вона з чоловіком вирішили оформити кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований їх житловий будинок. Але в процесі оформлення кадастрової земельної документації з`ясувалось, що земельна ділянка під житловим будинком вже зареєстрована на праві власності на ім`я попереднього власника житлового будинку ОСОБА_3 . Тому за порадою адвоката вона з чоловіком вирішили звернутися до суду з даним позовом, бо впевнені, що набули право власності на спірну земельну ділянку внаслідок придбання житлового будинку.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, але подав заяву про підтримання позовних вимог та про проведення розгляду справи за його відсутності.

Відповідач Люботинська міська рада Харківської області до суду подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі її представника за наявними у справі документами та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки відсутні відомості про його зареєстроване місце проживання. Одночасно з цим, за останньою відомою адресою місця проживання відповідача ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 , суд надсилав копії ухвали про відкриття провадження в справі і позовної заяви з доданими до неї документами та судовою повісткою про виклик. Але поштовий конверт на ім`я ОСОБА_3 повернуто без вручення з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання. Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідачу у належний спосіб були вручені судові повістки та копії матеріалів позовної заяви.

В судовому засіданні, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Спірною є земельна ділянка з кадастровим номером 6311290005:04:005:0055, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9949576552024 від 30 вересня 2024 року належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯД № 036712 від 03 липня 2007 року, який, в свою чергу, був виданий на підставі рішення Люботинської міської ради Харківської області № 230 від 25 травня 2007 року.

У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9949576552024 від 30 вересня 2024 року та в інформаційній довідці з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 30 вересня 2024 року вказаного, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311290005:04:005:0055, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За ч.ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на 03 липня 2007 року дату набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Норма ст. 51 Кодексу визначала, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Частина перша статті 52 Кодексу передбачає, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель (ч. 3 ст. 52 Кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які приймають участь у справі. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у позові стверджували, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6311290005:04:005:0055, площею 0,0975 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до них внаслідок набуття ними права власності в рівних частках на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2008 року.

З представленого позивачами договору купівлі-продажу від 19 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХРНО Клопотовим С.Д. за реєстр. № 3419, вбачається, що він був укладений між ОСОБА_4 , як продавцем, з одному боку, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як покупцями, з іншого боку. За цим договором ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а ті відповідно прийняли у рівних частках, по 1/2 частці кожний, житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 38,50 кв.м, житловою площею 16,00 кв.м, з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площа якої не зазначена.

У договору купівлі-продажу від 19 липня 2008 року також вказано, що житловий будинок на день укладення договору належить продавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Анохіною В.М. за реєстр. № 2774.

Позивачами разом із позовом також була подана копія технічного паспорту, виготовленого Люботинським БТІ станом на 09 червня 2008 року, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . На титульному листі технічного паспорту, в графі «Власник» послідовно вказані прізвища ОСОБА_3 , далі ОСОБА_4 , та відповідно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . З огляду на дату виготовлення технічного паспорту, та того, що першим власником вказано прізвище ОСОБА_3 , а також дату набуття ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, суд дійшов висновку, що мало місце відчуження права власності на житловий будинок за вищевказаною адресою від первісного власника, яким був саме ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_4 , що таке відчуження відбулось 14 липня 2008 року.

Досліджуючи зміст технічного паспорту, виготовленого Люботинським БТІ станом на 09 червня 2008 року, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , суд також звертає увагу на відсутність будь-яких даних щодо площі земельної ділянки, яка була закріплена за житловим будинком чи перебувала у користуванні власника житлового будинку, та відсутність посилання на відповідне рішення органу місцевого самоврядування з цього питання, про яке зазвичай позначається на останньому аркуші технічного паспорту. Також з технічного паспорту неможливо з`ясувати площу земельної ділянки, яка перебуває безпосередньо під збудованими на ній житловим будинком і надвірними будівлями.

Положеннями ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, в редакціях, які були чинними станом на 01 серпня 2008 року, було передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, зазначені норми законодавства, чинні на час набуття позивачами права власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2008 року, визначали такі суттєві складові виникнення права власності чи користування земельної ділянкою під час набуття права власності на житловий будинок, як її правовий статус (право власності чи право користування) та площу.

Однак з представленого позивачами договору купівлі-продажу від 19 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХРНО Клопотовим С.Д. за реєстр. № 3419, не можливо з`ясувати, яким саме правом на земельну ділянку на момент укладення договору володіла продавець ОСОБА_4 власності чи користування, та в якому саме розмірі. Та найголовніше, залишається незрозумілим, чи набула ОСОБА_4 будь-якого права на земельну ділянку під житловим будинком в момент придбання 14 липня 2008 року житлового будинку у попереднього власника, яким був ОСОБА_3 , та був у такому договорі зазначений розмір земельної ділянки, на якій розмішувався відчужуваний житловий будинок.

У відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України, в редакції, яка була чинною на момент укладення вказаного вище договору, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право власності на земельну ділянку посвідчувалось державними актами.

Але, як вже було вказано вище, право власності на земельну ділянку на земельну ділянку з кадастровим номером 6311290005:04:005:0055, площею 0,0975 га, ще й досі зареєстроване на ім`я ОСОБА_3 .

З цього суд робить висновок, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311290005:04:005:0055, яка хоча й розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але не являється тією земельною ділянкою, на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями, який був придбаний позивачами у спільну часткову власність. До такого висновку суд схиляється ще й з огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, визначеного в момент передання органом місцевого самоврядування земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , що виключає можливість розміщення житлового будинку на таких землях.

З іншого боку, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 вказала на ту обставину, що вона багато років сплачує податок за земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок, в якому вона проживає з чоловіком і дітьми. На підтвердження своїх доводів позивач ОСОБА_1 подала роздруківку з особистого електронного кабінету платника податків, де навпроти позначення «земельна ділянка» вказані адреса: АДРЕСА_2 , та площа 0,08 га. Але суд не бере до уваги такий документ, оскільки зазначена в ньому площа земельної ділянки не співпадає з площею спірної земельної ділянки, та з його змісту неможливо з`ясувати, чи має така земельна ділянка відповідне цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення

Таким чином, досліджені судом докази в їх сукупності не підтверджують беззаперечно того, що житловий будинок, який був придбаний позивачами, розміщувався на земельній ділянці, яка перебувала у власності відповідача ОСОБА_3 , і що такою земельною ділянкою була саме спірна земельна ділянка.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки він не підтверджений належними і допустимими доказами.

Керуючись ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 265, 274, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Люботинська міська рада Харківської області, код ЄДРПОУ 04058717, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, вул. Слобожанська, 26;

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації невідома, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

02 грудня 2024 року.