Вирок № 123427717, 29.11.2024, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5843/24

Провадження № 1-кп/346/706/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42024092780000143 від 24.04.2024 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Надвірна Івано-Франківської області, українця, громадянина України, розлученого, з базовою середньою освітою, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця стрілецького відділення стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-03.11.2022 Коломийським міськрайонний судом Івано-Франківської області за ч.5 ст.407, 69 КК України до одного року тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, звільненого умовно-достроково 04.10.2023 на строк 3 місяці 7 днів,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призивом під час мобілізації до лав Збройних Сил України на посаді старшого стрільця стрілецького відділення стрілецької роти стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший солдат в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9,11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст.ст.1,4 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України, п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року, який діє і понині, 13.10.2023 о 08 години 30 хвилин після умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання у дисциплінарному батальйоні не з`явився вчасно на військову службу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно перебував поза її розташуванням, знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 19.02.2024 року до моменту доставки до місця служби ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Він же, 16.07.2024 о 08 годині 30 хвилин діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, оголошеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2024 року, який діє і понині, після виписки із лікувального закладу не з`явився вчасно на військову службу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно перебував поза її розташуванням, знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 03.10.2024 року до моменту доставки його до органу досудового розслідування працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез?явлення вчасно на службу військовослужбовця (крім строкової служби) без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та дав суду показання по суті пред`явленого обвинувачення, які відповідають фактичним обставинам справи і не суперечать їм.

Зазначив, що був засуджений 03.11.2022 Коломийським міськрайонний судом Івано-Франківської області за ч.5 ст.407 КК України до одного року тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, звільнений умовно-достроково в жовтні 2023 року, мав би повернутися до місця служби 13.10.2023, але він цього не зробив, а поїхав додому, де знаходився до 19.02.2024 до прибуття за місцем його проживання працівників Військової служби правопорядку, які доставили його у військову частину, де він продовжив службу. Потім він перебував на лікуванні в Прикарпатському обласному клінічному центрі психічного здоров`я, у зв`язку з розладами психіки через зловживання алкоголем і після виписки 16.07.2024 мав би поїхати до військової частини для продовження служби, але поїхав додому, де займався власними справами до прибуття 03.10.2024 за місцем його проживання працівників Військової служби правопорядку, які доставили його до правоохоронного органу. В цей період добровільно на облік не ставав, до військової частини не звертався. Свою вину визнав повністю та розкаявся. Свій вчинок пояснив втомою від війни, оскільки воює з 2014 року, втомився вбивати та бачити смерті товаришів, отримував поранення, вважає себе не повністю здоровим. Додав, що завжди був примірним солдатом, але останнім часом щось дало збій. Просив врахувати це і суворо його не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні не досліджувались інші зібрані у кримінальному провадженні докази, оскільки, за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України суд визнає вчинення злочину повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із такого.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, обставини та мотиви, за яких вчинено злочин, кількість епізодів злочинної діяльності.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за ч.5 ст.407 КК України, був умовно-достроково звільнений від відбування покарання, але не став на шлях виправлення та знову вчинив аналогічний злочин, характеризується за місцем служби негативно, разом з цим має нагороди та відзнаки, є учасником бойових дій, суд враховує його вік та стан здоров`я, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, але неодноразово проходив лікування, як через отриманні бойові поранення, так і через зловживання алкоголем, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, визнання ним своєї вини, думку прокурора щодо призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та 4 місці та думку сторони захисту щодо призначення мінімального строку покарання, передбаченого ч.5 ст.407 КК України і вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.4 ст.81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За правилами ч.1 ст.72 КК при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповіда є один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Зважаючи на те, що дане кримінальні правопорушення ОСОБА_4 вчинив 13.10.2023 року, після постановлення вироку Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.11.2022 яким він засуджений за ч.5 ст.407, 69 КК України до одного року тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, але до повного відбуття покарання, оскільки був звільнений умовно-достроково ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04.10.2023 на строк 3 місяці 7 днів, тобто в період умовно-дострокового строку, суд вважає, що остаточне покарання йому слід призначати за правилами, передбаченими ст.71 КК України, приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком з урахуванням вимог ст.72 КК України.

Щодо запобіжного заходу.

Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.12.2024 року. В судовому засіданні прокурор просив залишити обраний запобіжний захід до набрання вироком законної сили без змін.

Суд вважає, з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.11.2022, з урахуванням вимог ст..72 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 04.10.2024 року.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк тримання під вартою з 04.10.2024 року до набрання вироком законної сили із розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копії вироку вручити сторонам під розписку.

Суддя: ОСОБА_1