Ухвала суду № 123421360, 12.11.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27247/24 6/760/939/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Майстренко О.М., за участі секретаря судового засідання Духоти Ж.А., приватного виконавця Варави Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, про примусове проникнення до житла, стягувач: ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ», боржник: ОСОБА_1 ,

встановив:

У жовтні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Варава Р.С. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до квартири ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали подання передано на розгляд судді Майстренку О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року подання призначено до розгляду.

Подання обґрунтовано тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа у справі №760/3103/15-ц, виданого 09.11.2023 Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу за кредитним договором в розмірі 4 654 763,52 грн., а також виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму сплаченого судового збору у розмірі

1650,33 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» його правонаступником,

ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ».

28 лютого 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 та виконавче провадження № НОМЕР_3. Копії постанов направлено сторонам рекомендованим листом.

Вказав, що згідно відповіді Пенсійного фонду України боржник не працює. Останнє місце роботи боржника Київський національний університет технології та дизайну, а саме 01.02.2023.

28.02.2024 приватним виконавцем накладено арешт на кошти боржника. Згідно відповідей банківських установ - кошти на рахунках боржника відсутні.

Згідно відповіді МВС від 28.02.2024 за боржником відсутні зареєстровані транспортні засоби.

ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу належить квартира АДРЕСА_2 , яку 08 листопада 2006 року за договором іпотеки, останній передав АТ «УкрСиббанк» в забезпечення своїх вимог за договором про надання споживчого кредиту №11073564000 від 08.11.2006 та договором про надання споживчого кредиту №11073582000 від 08.11.2006.

Згідно відповіді Відділу з питань реєстрації Солом`янської РДА за адресою АДРЕСА_1 відсутні зареєстровані особи.

Вказав, що на адресу боржника неодноразово направлялись вимоги щодо надання доступу до квартири боржника.

Станом на 25.10.2024 боржник вимоги не виконав, на контакт з приватним виконавцем не йде, на вимоги не реагує, пояснень щодо невиконання вимог виконавчого документу не надає ні в письмовому вигляду ні в усному, при цьому маючи контактний номер телефону приватного виконавця та будучи обізнаним у примусових діях, що здійснюються відносно нього.

Також вказав, що ним неодноразово здійснювались виходи за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису нерухомого майна, проте доступу до квартири ніхто не надав, про що було складено відповідні акти від 29.02.2024, 16.07.2024, 16.09.2024.

Приватний виконавець в судовому засіданні підтримав подане подання та просив його задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України стягував та боржник в судове засідання не викликались.

Статтею 30 Конституції України, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла або іншого володіння, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою, третьою вказаної статі Закону визначено обов`язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання приватного виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Судом установлено, що Згідно договору іпотеки №29638 від 08.11.2006, посвідченого 08.11.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №3797з, ОСОБА_1 передав АТ «УкрСиббанк» в забезпечення своїх вимог за договором про надання споживчого кредиту №11073564000 від 08.11.2006 та договором про надання споживчого кредиту №11073582000 від 08.11.2006 чотирикімнатну квартиру, загальною площею 91,70 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору відступлення прав НСР №225395, посвідченого 26.10.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В., зареєстровано в реєстрі за №1511, АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ» право вимоги за договором іпотеки за договором Іпотеки №29638 від 08.11.2006, посвідченого 08.11.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрованого в реєстрі за №3797з.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2023 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» його правонаступником, ТОВ «ФК «УКРФІНСТАНДАРТ».

Також судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа у справі №760/3103/15-ц, виданого 09.11.2023 Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення суму боргу за кредитним договором в розмірі 4 654 763,52 грн., а також виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення сплаченого судового збору у розмірі 1650,33 грн. Постановою про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у зведене виконавче провадження НОМЕР_4.

Боржником за даним рішенням суду є фізична особа - ОСОБА_1 .

Як вбачається з долучених до матеріалів подання документів, станом на дату формування даного подання, залишок боргу складає 4 654 763,52 грн. та судового збору у розмірі 1650,33 грн.

Також до подання долучено докази направлення боржнику ОСОБА_1 повідомлення про відкриття виконавчого провадження та, що боржник достеменно знає про наявність виконавчих проваджень та копій постанов про відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та постанову про їх об`єднання у зведене виконавче провадження НОМЕР_4.

28 лютого 2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 та здійснено відповідні запити щодо майна боржника.

У відповідь на запит приватного виконавця, Пенсійним фондом України повідомлено, що ОСОБА_1 01.02.2023 отримав заробітну плату за місцем роботи - Київський національний університет технологій та дизайну.

Міністерством внутрішніх справ України на запит приватного виконавця Варави Р.С. надано відповідь, згідно якої у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби.

Державною фіскальною службою України на запит приватного виконавця Варави Р.С. надано відповідь, згідно якої юридичну особу або фізичну особу - підприємця знято з обліку у контролюючих органах.

29 лютого 2024 року приватним виконавцем Варавою Р.С. здійснено виклик ОСОБА_1 до приватного виконавця з приводу сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про його сплату.

Також до подання долучено акти приватного виконавця від 29.02.2024 та 17.07.2024, в яких зазначено, що приватним виконавцем здійснено виходи за адресою: АДРЕСА_1 , проте двері квартири ніхто не відчинив, доступ до квартири отримати не вдалось. Боржнику залишено вимогу з`явитись до приватного виконавця.

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані за вказаною адресою відсутні.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37339/19.

Так, посилаючись на те, що виконавцем вжито повний обсяг заходів під час проведення виконавчих дій щодо проведення перевірки, опису та арешту майна боржника, всі можливості щодо здійснення виконавчих дій в площині Закону України «Про виконавче провадження» вичерпано і боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій, приватним виконавцем надано до подання які досліджено судом.

Разом із тим, долучені до подання докази не підтверджують, що боржником ОСОБА_1 здійснювались перешкоди у входженні приватним виконавцем Варавою Р.С. до належної боржнику квартири, з огляду на відсутність в матеріалах справи повідомлення приватним виконавцем боржника про намір проведення відповідних виконавчих дій у місці, дату та час, вказані в актах приватного виконавця від 29.02.2024 та 16.07.2024.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження.

Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Разом із тим, з актів приватного виконавця від 29.02.2024 та 16.07.2024 вбачається, що приватним виконавцем для проведення виконавчих дій у вигляді проникнення до володіння боржника ОСОБА_1 , а саме квартири за адресою АДРЕСА_3 , щоразу не було залучено жодного понятого, відтак, виконавчі дії проводились без дотримання ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, у боржника в даному виконавчому провадженні ОСОБА_1 не виникло обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», в установленому законом порядку допускати приватного виконавця до зазначеної квартири для проведення виконавчих дій, оскільки установлений законом порядок проникнення до житла (іншого володіння боржника) самим приватним виконавцем дотриманий не був.

Суд вбачає, що ініціатором подання не використано всіх прав, наданих приватним виконавцям законодавством України при примусовому виконанні судових рішень, які були б спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. не надано суду належних доказів перешкоджання боржником у здійсненні виконавчих дій, у зв`язку з чим подання є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для надання дозволу приватному виконавцю примусового проникнення до житла боржника.

Керуючись ст. 439, ч. 6 ст. 268 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, про примусове проникнення до житла - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Майстренко