Рішення № 123415097, 26.09.2024, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/295/24

Провадження №2/472/166/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді-Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання -Чорної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у селищі Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк» або Банк) подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовувало наступним.

17 жовтня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено кредитний договір у вигляді Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом в заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 13 березня 2024 року утворилася загальна заборгованість за кредитним договором в розмірі 39735 грн. 27 коп., з яких: заборгованість за тілом кредита в розмірі 31917,78 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 7817,49 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 39735 грн. 27 коп. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 27.05.2024 року, 27.06.2024 року та 26.09.2024 року не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд можеухвалити заочнерішення напідставі наявниху справідоказів заодночасного існуваннятаких умов: відповідачналежним чиномповідомлений продату,час імісце судовогозасідання; відповідачне з`явивсяв судовезасідання безповажних причинабо безповідомлення причин; відповідач неподав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій указано, що він разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між банком та позичальником договір про надання банківських послуг.

Згідно з умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. З 04.06.2023 року по 20.09.2023 року кредитний ліміт становив 30000 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 26).

З моменту отримання первісної картки відповідач користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, останнє погашення коштів було здійснено 16.07.2023 року в розмірі 200 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 13 березня 2024 року складає 39735 грн. 27 коп., з яких: заборгованість за тілом кредита в розмірі 31917 грн. 78 коп., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 7817,49 грн.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У підписаній сторонами заяві позичальника від 17 жовтня 2019 року не зазначено, яка процентна ставка, а також умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), були узгоджені між позивачем та відповідачем, оскільки вказана заява містить декілька варіантів умов кредитування, які мав обрати споживач.

У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України,за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цихумов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Анкета - заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17 жовтня 2019 року не містить будь-яких відомостей про розмір кредиту (кредитної лінії), процентної ставки, а також не зазначено про види відповідальності (штрафи, пеня) за порушення умов кредитування, які обрав споживач - відповідач ОСОБА_1 , і в самій анкеті-заяві такі умови кредитування не зазначені.

Отже, ціна кредитного договору в письмовій формі сторонами не узгоджувалась.

Позивачем також не надано до суду будь-яких документів, де б містилися узгоджені умови кредитування з підписом відповідача.

При цьому, посилання АТ "ПриватБанк" на підписання відповідачем документу, який в додатках до позову іменується як Паспорт споживчого кредиту від 17.10.2019 року (а.с. 16-19), який, зокрема, містить умови щодо сплати відсотків за користування кредитом, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у цивільний справі №393/126/20 (постанова від 23 травня 2022 року) ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказана позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 22 листопада 2023 року, справа № 619/1384/21, та від 16 липня 2024 року, справа № 686/9664/21.

Також варто зазначити, що в цьому паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , містяться певні варінти умов кредитування, які застосовуються за тих чи інших обставин, тобто в цьому документі викладені не умови кредитування, які були узгоджені конкретно з ОСОБА_1 , а загальні правила та умови надання банківських послуг/кредиту.

Таким чином, надання позивачем паспорту споживчого кредиту (заяви-приєднання до умов та правил надання банківських послуг), підписаного позичальником ОСОБА_1 17 жовтня 2019 року, не має правового значення для вирішення цих позовних вимог, оскільки в ньому визначено умови використаннярізних типівкредитних карток.

До того ж, у цьому паспорті зазначено, що умови Договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, у зв`язку з чим цей паспорт не можна вважати складовою Кредитного договору від 17 жовтня 2019 року.

Тому, з врахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII "Про захист прав споживачів"(в редакції, чинній на момент укладенння договору), про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Те саме стосується і заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг (а.с. 30-37). Вказана заява хоча і підписана відповідачем ОСОБА_1 , однак вона також містить деякі варіанти умов кредитування, які має обрати споживач при укладенні договору про споживчий кредит, про що свідчить сам зміст заяви, в якій зазначено, що наведені в заяві обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених в цій заяві.

Тобто, паспорт споживчого кредиту (а.с. 16-19) та заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг (а.с. 30-37) містять узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передують укладенню основного кредитного договору з позичальником і самі по собі не можуть вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було, а надана позивачем анкета-заява про приєднання до банківських послуг від 17 жовтня 2019 року не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 17 жовтня 2019 року, посилається також на підписану відповідачем заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана 17 жовтня 2019 року (а.с. 30-37).

Разом з тим, надана позивачем заява, підписана ОСОБА_1 17 жовтня 2019 року, не містить інформації, що така заява підписана в межах укладеного 17 жовтня 2019 року з АТ КБ "Приват Банк" договору у формі анкети-заяви.

Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір застосованої банком процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем 17 жовтня 2019 року (момент укладення договору у формі анкети-заяви).

Вказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7817,49 грн., через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по її сплаті позивачу у анкеті-заяві від 17 жовтня 2019 року та відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, та відсутність узгоджених з відповідачем умов кредитування.

Відповідно до ч.2 ст.13, ч.7 ст.81 ЦПК Українизбирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно дост. 229 ЦПК Українисуд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

З досліджених в судовому засіданні доказів: розрахунку заборгованості, довідки про видачу відповідачеві кредитної картки, довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, анкети - заяви та заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, паспорту споживчого кредиту, виписки по рахунку відповідача за договором №б/н вбачається, що з відповідачем ОСОБА_1 не було погоджено процентну ставку за користування кредитними коштами.

Станом на 26 вересня 2024 року позивачем будь-яких додаткових (нових) доказів не було надано, а тому суд, надавши оцінку та аналіз наданих позивачем доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 31917,78 грн. заборгованості за кредитом.

Також безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17 жовтня 2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України,за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, але вчасно їх не повернув.

Станом на 13 березня 2024 рік заборгованість за тілом кредиту становить 31917,78 грн.

Отже, враховуючи те, що є доведеним факт отримання відповідачем у вказаний період 31917,78 грн. кредиту, який відповідач ОСОБА_1 в добровільному порядку не повертає, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту. Тому, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише заборгованість за тілом кредиту 31917,78 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1945,82 грн. судового збору (31917,78 (сума задоволена судом) х 2422,40 (сума судового збору за позовну заяву): 39735,27 (загальна сума позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 282, 284ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерноготовариства комерційнийбанк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця смт Веселинове Миколаївської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 17.10.2019 року станом на 13.03.2024 року, яка складається із тіла кредиту в розмірі 31 917 (тридцять одна тисяча дев`ятсот сімнадцять) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок, та стягнути судовий збір в розмірі 1 945 (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 7 817,49 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко