Вирок № 123412393, 02.12.2024, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/568/24

Провадження №1-кп/181/95/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. селище Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041480000085 від 14.04.2024 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопідгородне, Межівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працюючого в ТОВ СК «Дніпровський» свинарем, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту: обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами і доповненнями станом на 04.04.2024) - є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і незаброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших формувань, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 28.06.2023) - громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ; від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ; від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ; від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ; від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ; від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX; від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України № 3057-IX від 02.05.2023; від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023; від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України № 3429-IX від 08.11.2023; від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України № 3564-ІХ від 06.02.2024 продовжено до 13 травня 2024 року.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів1,17,20 частини Першої статті 106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб на території Дніпропетровської області. У подальшому відповідно до вказаного Указів Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року; № 342/2022 від 17 травня 2022 року; № 574/2022 від 12 серпня 2022 року; № 758/2022 від 07 листопада 2022 року; № 59/2023 від 06 лютого 2023 року; № 255/2023 від 01 травня 2023 року; № 452/2023 від 26 липня 2023 року; №735/2023 від 06 листопада 2023 року; №50/2024 від 05 лютого 2024 року проведення загальної мобілізації продовжено до 13 травня 2024 року. Крім того вказаним указом визначено, що призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної Гвардії України, Служби Безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених з мобілізаційними планами.

Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців необхідно організувати та забезпечити в установленому порядку: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

З метою якісної підготовки та організаційного проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, громадянин України ОСОБА_3 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

11.04.2024 військовозобов`язаний ОСОБА_3 для проходження медичного огляду з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , розташованого по АДРЕСА_1 , де пройшов медичний огляд та рішенням військово-лікарської комісії його було визнано придатним за станом здоров`я для проходження військової служби на підставі графи І Розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визначеного Додатком 1 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.

11 квітня 2024 року ОСОБА_3 , відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 роз`яснено про його подальший призов до Збройних Сил України на військову службу під час мобілізації, на особливий період, до військової команди, яка направляється із вказаного відділу до військової частини НОМЕР_2 , та вручено повістку про необхідність явки 13 квітня 2024 року до вказаного відділу, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яку він отримав особисто.

В подальшому ОСОБА_3 у вказаний у повістці день, тобто 13 квітня 2024 року о 07 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 без поважних на те причин не прибув та жодних обставин неприбуття не повідомив, чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України, тобто не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служби під час мобілізації, на особливий період.

Після цього, 19 квітня 2024 року військовозобов`язаному ОСОБА_3 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , повторно роз`яснено про його подальший призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме до військової команди, яка направляється із вказаного відділу до військової частини НОМЕР_2 та запропоновано отримати відповідну повістку за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Однак, ОСОБА_3 19 квітня 2024 року відмовився отримувати вказану повістку і з`являтися до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку з тим, що служити не бажає, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

19 квітня 2024 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 складено відповідний комісійний акт № 76.

В подальшому ОСОБА_3 у вказаний у повістці день, тобто 19 квітня 2024 року о 07 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 без поважних на те причин повторно не прибув та жодних обставин неприбуття не повідомив, чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тобто порушив порядок комплектування Збройних Сил України та не виконав загального обов`язку щодо відбування військової служб під час мобілізації на особливий період.

Тобто, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , діючи умисно, не маючи на підставі ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважних причин неприбуття, звільнення чи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, переслідуючи мету ухилення від її проходження, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи належним чином ознайомлений про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, від проходження військової служби відмовляється чим ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, в подальшому у визначений в повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. В скоєному кається.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву в добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст. 349 КПК України та відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України за кваліфікуючими ознаками - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, вік обвинуваченого, його репутацію, обставини вчинення діяння, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває,а також - обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому суд не враховує як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , щире каяття, оскільки повне визнання вини ще не свідчить про щире каяття. Каяття включає в себе щирий жаль щодо вчиненого злочину та осуд своєї поведінки. Обвинувачений не шкодує про вчинене, не бажає виправити ситуацію, що склалася. В період воєнного стану, під час військової агресії ворога, усвідомлюючи особливу важливість перебування в складі Збройних Сил України, відкрито відмовився виконати передбачений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи сукупність зазначених обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити у межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення та той факт, що на території України уведений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим суд не призначає покарання із застосуванням ст.75 КК України, оскільки це не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

На переконання суду, погашення судимості та задовільна характеристика не є обставинами, які пом`якшують покарання, а лише характеризують особу, тому враховуються судом при призначенні мінімального покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті.

Крім того, судом досліджені інші відомості про особу обвинуваченого, зокрема, довідка про неперебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра, характеристика за місцем роботи, одружений, при цьому, ні сама характеристика особи, ні погашення судимості в даному випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним злочину.

Суд констатує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.

Речові докази, цивільний позов, судові витрати - відсутні.

Керуючись ст.50, 65, 336 КК України, ст.349 ч.3, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 (три) роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 для виконання даного вироку.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1