Ухвала суду № 123404562, 29.11.2024, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/1142/24

Провадження № 1-кп/708/97/24

УХВАЛА

29 листопада 2024 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 115 КК України та

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Чигиринському районному суді Черкаської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12024250310001644 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_3 подав суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.

В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою має визначений строк дії до 02.12.2024 включно, відповідно наявні підстави для розгляду питання про продовження такого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Додатково зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідно може переховуватися від суду, наявні ризики можливого впливу на потерпілу та ризик вчинення повторних кримінальних правопорушень. Жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам, оскільки ОСОБА_4 не одружений, не має сім`ї та місця роботи, а також не має зареєстрованого місця проживання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання та продовження застосованого запобіжного заходу заперечували. В обґрунтування наявних заперечень зазначили, що наразі обвинувачений має незадовільний стан здоров`я, зокрема ряд хронічних захворювань, тому він жодних протиправних дій вчиняти не зможе. Двоє свідків по даному провадженню вже допитані, інша за наявною у сторони захисту інформацією відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Тому на думку захисника достатнім може бути застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання.

Обвинувачений додатково підтвердив, що останнє його місце проживання це батьківська хата, він є одинокою людиною та не має близьких і рідних. До моменту затримання отримував дохід за рахунок тимчасових заробітків. Зараз йому надають допомогу сусіди, які зможуть допомагати у випадку перебування за місцем проживання. Медичну допомогу у СІЗО йому надають, але вона не є достатньою.

Заслухавши думку учасників, дослідивши доводи клопотання, суд дійшов таких висновків.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ст. 331 КПК України).

Відповідно до статті 199 КПК України клопотання про продовження запобіжного заходу підлягає розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали, оскільки в силу статті 203 ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.

Тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: впливати на свідків, які не допитані під час судового розгляду; враховує відсутність належних гарантій та підтверджень соціальних зв`язків, які б переважали наявні ризики ухилення обвинуваченого від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, регламентовані статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Аналізуючи доводи учасників, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, який є одиноким, не має місця реєстрації, раніше не судимий, суд дійшов висновку, що ризики, визначені статтею 177 КПК України, зокрема можливість позапроцесуального впливу на потерпілу та свідка, можливість переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати і станом на сьогоднішній день. Відповідно наявні ризики дають суду підстави для продовження застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу. У свою чергу докази щодо незадовільного стану здоров`я та перебування свідка у місцях позбавлення волі у суду відсутні.

Приймаючи рішення про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого суд враховує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, при оцінці необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд ураховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України встановлено наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (без оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною у вчиненні злочину чи її виправдання), а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: чинити тиск на потерпілу, переховуватися від суду, вчинити інший злочин, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про необхідність продовження запобіжного заходу.

За таких обставин суд констатує, що мета і підстави продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою і надалі є актуальними.

Аналізуючи дані про особу обвинуваченого суд дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам (зокрема домашній арешт, застава або особисте зобов`язання) дієво запобігти існуючим ризикам, які зазначені у клопотанні прокурора та доведені в суді на даній стадії судового розгляду кримінального провадження. Зокрема за встановлених судом обставин застосування до обвинуваченого домашнього арешту виключається через відсутність у нього власних засобів до існування та відсутності близьких і рідних осіб, які б погодились утримувати його протягом визначеного судом періоду часу. У свою чергу твердження про можливість отримання необхідних продуктів харчування, медикаментів та предметів першої необхідності від сусіда суд оцінює критично, оскільки таке твердження ОСОБА_4 має характер припущення та не має на своє підтвердження жодного доказу.

Таким чином, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених підстав, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим під час судового розгляду ризикам.

Будь-які інші обставини, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі розгляду кримінального провадження не встановлені.

Зі змісту п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України вбачається, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, ураховуючи характер пред`явленого обвинувачення щодо можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, мету та підстави прийняття судом рішення про продовження запобіжного заходу, враховані при цьому обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-186, 199, 331, 350, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Розсошенці Чигиринського району Черкаської області, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 27.01.2025 включно, з утриманням у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_7