Рішення № 123401683, 03.10.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3867/24

2/296/2108/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"03" жовтня 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі судових засідань Годлюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача у квітні 2024р. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16.04.2018р. в сумі 74142,58 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 16.04.2018р. року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної лінії, відповідно до умов якого АТ «Альфа Банк» відкрив позичальнику кредитну лінію у розмірі 200000,00 грн. з процентною ставкою 35,99 % річних, тип процентної ставки фіксований.

АТ «Альфа банк» виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти. В свою чергу, позичальник умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 20.12.2021р. становить 74142,58 грн.,

Між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 20.12.2021р. укладено договір факторингу №4, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 16.04.2018р., укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

У позовній заяві представник позивача просив провести розгляд справи за його відсутності.

В судові засідання відповідач не з`явився. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Рекомендовані повідомлення, направлені на його адресу, повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.04.2018р. між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії з наступними умовами: ліміт кредитної лінії 200000,00 грн.; процента ставка (фіксована) 35,99 % річних.

Згідно договору факторингу №4 від 20.12.2021 року АТ «Альфа-Банк» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором від 16.04.2018р. укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 7-11).

Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 16.04.2018р., укладеного між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021р. заборгованість ОСОБА_1 становить 74142,58 гривень (а.с. 25).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, однак виконував свої зобов`язання за кредитним договором неналежним чином, що підтверджується випискою порахунку (а.с. 17-24).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України, визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 74142,58 грн. Відтак, позовні вимоги слід задовольнити.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, що підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (Див. рішення «Лавентс проти Латвії» («Affaire Lavents c. Lettonie»), заява №58442/00 § 154).

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та адвокатом Макєєвим В.М. було укладено Договір про надання правничої допомоги № 05-10/23 від 05.10.2023р. (а.с. 26-27).

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 07.03.2024р. загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становить 7100,00 грн, оплата яких підтверджена копією платіжної інструкції № 1141 від 07.03.2024р. ( а.с. 28).

За змістом частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Письмового або усного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у зв`язку з їх неспівмірністю від ОСОБА_1 або його представника на надходило.

За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь позивача 7100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Разом з тим, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 16.04.2018р. у розмірі 74142,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В. П. Маслак