Рішення № 123386879, 14.11.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1758/24

(2/199/1556/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2024 року Амур-Нижньодніпровськийрайонний судм.Дніпропетровська вскладі:головуючого суддіРуденко В.В.,при секретаріМацак А.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіДніпрі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки у власності, припинення права спільної часткової власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виділення в натурі частки у власності, припинення права спільної часткової власності, зазначивши, що йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-340, що видане Четвертою дніпровською державною нотаріальною конторою 26.04.2019р. належить 52/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з житлового будинку літ.Б-1, з житловими прибудовами літ.Б1-І, прибудовами літ.б-1, літ.б1-l, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.; сарая (тимч.) літ.В; гаражів (тимч.) літ. Г,Д; душу літ. К,; вбиральні літ. Л; навісів літ. О, П, У; споруд №1-3, 5, 6, 12, 14, 15, 17, І.

У відповідності до наявної технічної документації, частка 52/100 частин домоволодіння оцінюється у 162337 грн.

Інша частина домоволодіння належить відповідачу. Відповідач зареєстрував цю частину домоволодіння за собою в цілому 15.01.2024 року. Також відповідач отримав окрему адресу, замість адреси АДРЕСА_1 , змінив на АДРЕСА_2 .

Позивач та відповідач користуються окремими житловими будинками та господарськими спорудами, які знаходяться на території домоволодіння, між ними склався фактичний порядок користування домоволодінням, кожен з співвласників огородив свою частину домоволодіння.

На цейчас передпозивачем посталопитання приватизаціїземельної ділянки,на якійрозташована належна ОСОБА_1 частина домоволодіння,однак,через те,що позивачмає 52/100частин домоволодінняу своїйвласності,які невиділені внатурі тане становлятьокремий об`єктнерухомого майна,зробити цене єможливим.У зв`язкуз чимпросив судвиділити внатурі 52/100частин управі спільноїчасткової власностіна домоволодінняза адресою: АДРЕСА_1 ,які належать ОСОБА_1 вокремий об`єктнерухомого майна,який складаєтьсязжитлового будинку літ.Б-1, з житловими прибудовами літ.Б1-І, прибудовами літ.б-1, літ.б1-l, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.; сарая (тимч.) літ.В; гаражів (тимч.) літ. Г,Д; душу літ. К,; вбиральні літ. Л; навісів літ. О, П, У; споруд №1-3, 5, 6, 12, 14, 15, 17, І. Припинити право спільної часткової власності позивача на 52/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ним право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ.Б-1, з житловими прибудовами літ.Б1-І, прибудовами літ.б-1, літ.б1-l, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.; сарая (тимч.) літ.В; гаражів (тимч.) літ. Г,Д; душу літ. К,; вбиральні літ. Л; навісів літ. О, П, У; споруд №1-3, 5, 6, 12, 14, 15, 17, І.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2024 року відкрито провадження по даній справі.

Позивач та його представник надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-340, що видане Четвертою дніпровською державною нотаріальною конторою 26.04.2019р. належить 52/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з житлового будинку літ.Б-1, з житловими прибудовами літ.Б1-І, прибудовами літ.б-1, літ.б1-l, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.; сарая (тимч.) літ.В; гаражів (тимч.) літ. Г,Д; душу літ. К,; вбиральні літ. Л; навісів літ. О, П, У; споруд №1-3, 5, 6, 12, 14, 15, 17, І.

Інша частина вказаного домоволодіння належала відповідачу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер витягу 5004311008623 від 13.02.2024 року.

Так, нормами чинного законодавства України визначено, що правовий режим спільної власності визначається нормами Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною власністю здійснюється за згодою всіх її власників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Згідно із ч.1 ст.317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ст.ст.358, 364 ЦК України кожен із співвласників спільної власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній власності.

При цьому, відповідно до ч. 3ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

У постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6- 48цс13 зазначено, що «частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні».

З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20).

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року в справі № 295/451/16-ц.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян за жилий будинок" №7від 04.10.1991р., при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом. Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Отже, судом встановлено, що існує технічна можливість виділення позивачу самостійного і відособленого об`єкту нерухомості, на виділ яких позивач має право відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані на нормах закону та можуть бути задоволені у повному обсязі, оскільки це єдиний спосіб виправити невизначеність, що утворилася в результаті процедури поділу нерухомого майна.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст.355, 358, 364, 367 ЦК України, ст.ст.11-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки у власності, припинення права спільної часткової власності,- задовольнити.

Виділити в натурі 52/100 частин у праві спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в окремий об`єкт нерухомого майна, який складається з житлового будинку літ.Б-1, з житловими прибудовами літ.Б1-І, прибудовами літ.б-1, літ.б1-l, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.; сарая (тимч.) літ.В; гаражів (тимч.) літ. Г,Д; душу літ. К,; вбиральні літ. Л; навісів літ. О, П, У; споруд №1-3, 5, 6, 12, 14, 15, 17, І.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 52/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ.Б-1, з житловими прибудовами літ.Б1-І, прибудовами літ.б-1, літ.б1-l, загальною площею 65,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м.; сарая (тимч.) літ.В; гаражів (тимч.) літ. Г,Д; душу літ. К,; вбиральні літ. Л; навісів літ. О, П, У; споруд №1-3, 5, 6, 12, 14, 15, 17, І.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня виготовлення повного рішення апеляційної скарги.

Суддя Руденко В.В.