Рішення № 123385891, 11.11.2024, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/17450/24

Провадження № 2/686/5035/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О.В

при секретарі Колісник Л.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Хмельницької міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності. Просить визначити, що частки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,111 га., що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є рівними та становлять ? частки земельної ділянки кожна.

На обґрунтування свого позову вона вказала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про одруження 2002 року січня місяця 29 числа зроблено актовий запис № 1. Прізвище після одруження ОСОБА_4 .

Постійно проживали та вели спільне господарство разом з чоловіком в житловому будинку садибного типу з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, відповідно договору купівлі - продажу від 10 грудня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 купили в рівних частках кожен, житловий будинок АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці, договір посвідчено приватним нотаріусом Паляницею Л.С.

11 липня 2023 року її чоловік ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

За її заявою, після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_3 , який до дня смерті постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу за №67/2023 від 01 грудня 2023 року, номер у спадковому реєстрі 71661280.

12 червня 2024 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Грица Л.М. їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частки у праві власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 .

Будинок був придбаний ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку посвідченого 10 грудня 1999 року приватним нотаріусом Паляницею Л.С. Хмельницького міського нотаріального округу.

Однак, нотаріус свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у праві власності на земельну ділянку, площею 0,111 га., кадастровий номер 6810100000:28:001:0605, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , не має можливості видати у зв`язку з тим, що реєстрація права власності на земельну ділянку відбулась на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , на підставі спільної сумісної власності, без визначення часток.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо вказаної земельної ділянки позивачу відмовлено у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності, тоді як нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки спадкодавця у спільному майні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про слухання справи за його відсутності. Направив до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, відповідно до роз`яснень, викладених у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це правооспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Визначення судом частки співвласника у справі спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Вказаний висновок викладено у постанові КЦС ВС від 16.09.2020 року у справі №464/1663/18 .

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що

10 грудня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 купили в рівних частках кожен, житловий будинок номер АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці, що підтверджується договором АВЕ №876049, посвідченим приватним нотаріусом Паляницею Л.С.

29 січня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюбу, актовий запис №1, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 2262929, від 14.05.2013 року: приватна спільна власність на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6810100000:28:001:0605, зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Підстави виникнення права власності свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_2 , видане 14.05.2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

12 червня 2024 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на ? частку у праві власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями за №39 спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна, ОСОБА_3 .

Відповідно до листа приватного нотаріуса Грици Л.М. №82/02-14 від 14.06.2024 року - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку із тим, що дана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності, без визначення часток.

Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

У частині п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі №522/3974/20 вказано, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого вона звернулася до суду».

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога в частині визначення, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,111 га., що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить ? частки земельної ділянки кожна задоволенню не підлягає, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення, що частка ОСОБА_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,111 га., що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить ? частки земельної ділянки, суд враховує, що відповідно до ст.. 368 ЦК України - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу

Статтею 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частиною 1 статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Враховуючи, що ОСОБА_2 належить ? частина житлового будинку номер АДРЕСА_1 , який розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:28:001:0605, суд вважає, що слід визначити, що частка ОСОБА_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:28:001:0605, загальною площею 0,111 га., що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 становить ? частки земельної ділянки

Керуючись ст..ст. 86, 120 ЗК України, ст..ст. 15,16, 370, 392, 1226, 1268ЦК України, ст..ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263 265, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визначити, що частка ОСОБА_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810100000:28:001:0605, загальною площею 0,111 га., що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 становить ? частки земельної ділянки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня виготовлення повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: Хмельницька міська рада, 29005, м. хмельницький вул.. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 33332218.

Повний текст рішення складено 21.11.2024 року.

Суддя: