Рішення № 123379104, 28.11.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 917/1501/24

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (ідентифікаційний код 00135390, юридична адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5)

до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 )

про стягнення 98 246,21 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРНАФТА» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 98 246,21 грн. збитків.

Суд ухвалою від 26.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

11.10.2024 відповідач надав суду відзив, у якому просив позовну заяву залишити без задоволення.

18.10.24 від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.10.24 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1501/24.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (надалі Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Сергієнком Володимиром Івановичем (надалі Відповідач) у спрощений спосіб було укладено договір поставки продуктів харчування.

Відповідач зробив пропозицію про укладання договору поставки, надавши Позивачу рахунки-фактури (13 шт): № ФП-0000298 від 01.03.2022, № ФП-0000320 від 07.03.22, № ФП-0000321 від 09.03.2022, № ФП-0000325 від 14.03.2022, № ФП-0000327 від 15.03.2022, № ФП-0000332 від 21.03.2022, № ФП-0000333 від 21.03.2022, № ФП-0000336 від 22.03.2022, № ФП- 0000340 від 29.03.2022, № ФП-0000341 від 29.03.2022, № ФП-0000344 від 05.04.2022, № ФП-0000350 від 14.04.2022, № ФП-0000356 від 27.04.2022 із визначенням у них основних умов щодо найменування товару, кількості, вартості такого товару, а також умов оплати.

Позивач прийняв пропозицію Відповідача та оплатив рахунки, що підтверджується платіжними інструкціями (13 шт.):

Платіжна інструкція № 4165-П22 від 02.03.2022р. на суму 124 865,00 грн в тому числі ПДВ 20 810,83 грн, аванс згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000298 від 01.03.2022,

Платіжна інструкція № 4486-П22 від 08.03.2022р. на суму 92 400,02 грн в тому числі ПДВ 15 400,00 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000320 від 07.03.22,

Платіжна інструкція № 4690-П22 від 10.03.2022р. на суму 6 510,00 грн в тому числі ПДВ 1085,00 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000321 від 09.03.2022,

Платіжна інструкція № 4937-П22 від 14.03.2022р. на суму 162 174,00 грн в тому числі ПДВ 27 029,00 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000325 від 14.03.2022,

Платіжна інструкція № 5017-П22 від 16.03.2022р. на суму 113 610,01 грн в тому числі ПДВ 18 935,00 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000327 від 15.03.2022,

Платіжна інструкція № 5328-П22 від 23.03.2022р. на суму 13 426,00 грн в тому числі ПДВ 2 237,67 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000332 від 21.03.2022,

Платіжна інструкція № 5330-П22 від 23.03.2022р. на суму 37 400,05 грн в тому числі ПДВ 6 233,34 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000333 від 21.03.2022,

Платіжна інструкція № 5339-П22 від 23.03.2022р. на суму 9 750,00 грн в тому числі ПДВ 1625,00 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000336 від 22.03.2022,

Платіжна інструкція № 5679-П22 від 01.04.2022р. на суму 442,00 грн в тому числі ПДВ 73,67 грн, оплата 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000340 від 29.03.2022,

Платіжна інструкція № 5680-П22 від 01.04.2022р. на суму 3 420,00 грн в тому числі ПДВ 570,00 грн, оплата 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000341 від 29.03.2022,

Платіжна інструкція № 6199-П22 від 08.04.2022р. на суму 3 930,00 грн в тому числі ПДВ 655,00 грн, аванс 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000344 від 06.04.2022,

Платіжна інструкція № 6636-П22 від 18.04.2022р. на суму 12449,99 грн в тому числі ПДВ 2075,00 грн, оплата 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000350 від 14.04.2022,

Платіжна інструкція № 7089-П22 від 02.05.2022р. на суму 9 782,20 грн в тому числі ПДВ 1630,37 грн, оплата 100% згідно з рахунком-фактурою № ФП-0000356 від 27.04.2022.

Відповідач здійснив поставку товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними: № ФП-0000634 від 03.03.2022, ФП-0000635 від 07.03.2022р., ФП-0000660 від 09.03.2022р., ФП-0000686 від 11.03.2022р., ФП-0000730 від 15.03.2022р., ФП-0000765 від 23.03.2022, ФП-0000769 від 24.03.2022, ФП-0000764 від 23.03.2022р., ФП-0000770 від 24.03.2022р., ФП-0000729 від 15.03.2022р., ФП-0000793 від 30.03.2022р., ФП-0000794 від 30.03.2022р., ФП-0000585 від 07.04.2022р., ФП-0000877 від 15.04.2022р., ФП-0000916 від 27.04.2022р.

За результатами зазначених господарських операцій Відповідачем (який був зареєстрованим платником податку на додану вартість) складено та направлено на реєстрацію наступні податкові накладні з податку на додану вартість (13 шт.):

N 549 від 02.03.2022 на суму 124 865 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 20 810,83 грн (перша подія - отримання попередня оплата);

№ 550 від 08.03.2022 на суму 92 400 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 15 400,00 грн. (перша подія попередня оплата);

№ 987 від 10.03.2022 на суму 6 510,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1085,00 грн. (перша подія - попередня оплата);

№ 988 від 15.03.2022 на суму 113 610,01 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 18 935,00 грн. (перша подія - попередня оплата);

№ 989 від 23.03.2022 на суму 37 400,02 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6 233,34 грн. (перша подія - попередня оплата);

№ 990 від 23.03.2022 на суму 12 754,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2 125,67 грн. (перша подія попередня оплата);

№ 991 від 30.03.2022 на суму 442,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 73,67 грн. (перша подія постачання товару);

№ 992 від 30.03.2022 на суму 3 420,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 570,00 грн. (перша подія постачання товару);

№ 993 від 15.03.2022 на суму 162 163,99 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 27 027,33 грн. (перша подія попередня оплата);

№ 995 від 24.03.2022 на суму 9 750,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1625,00 грн. (перша подія попередня оплата);

№ 1124 від 07.04.2022 на суму 3 930,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 655,00 грн. (перша подія постачання товару);

№ 1125 від 15.04.2022 на суму 12 450 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2 075,00 грн. (перша подія постачання товару);

№ 1126 від 27.04.2022 на суму 9 782,20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1630,37 грн. (перша подія постачання товару).

Всього сума податку на додану вартість становить 98 246,21 грн.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України для податкових накладних № 549 від 02.03.2022, № 550 від 08.03.2022, № 987 від 10.03.2022, № 988 від 15.03.2022, № 993 від 15.03.2022 у ФОП Сергієнка В.І. виник обов`язок для реєстрації не пізніше 31.03.2022 (включно). Для податкових накладних № 989 від 23.03.2022, № 990 від 23.03.2022, № 991 від 30.03.2022, № 992 від 30.03.2022, № 995 від 24.03.2022 у ФОП Сергієнка В.І. виник обов`язок для реєстрації не пізніше 15.04.2022 (включно). Для податкової накладної № 1124 від 07.04.2022 у ФОП Сергієнка В.І. виник обов`язок для реєстрації не пізніше 15.04.2022 (включно).

Вказані податкові накладні були подані Відповідачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2022р., що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.12.2022р. (13 шт.).

Проте, реєстрація поданих Відповідачем податкових накладних з податку на додану вартість була зупинена 09.12.2022р. При цьому, у всіх квитанціях однаково вказано, що податкові накладні складені та подані платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З посиланням на норми Податкового кодексу України позивач вказує, що для податкових накладних, реєстрація яких зупинена та дата складання яких припадає на період дії воєнного стану, відлік строку для подання пояснень починається з 01.08.2023 року.

При цьому, Позивач мав можливість використати податковий кредит для зменшення податкового зобов`язання протягом 365 днів з дати складання податкових накладних. Таким чином, право на податковий кредит існувало у період з 01.08.2023р. по 30.07.2024р.

Позивач звернувся до Відповідача листом від 14.06.2024р. № 01/01/20-429, у якому просив повідомити про причини зупинення реєстрації вказаних податкових накладних, а також про вжиті заходи для розблокування податкових накладних.

За твердженням позивача, інформації стосовно адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, а також чи подавались додаткові пояснення та документи на вимогу контролюючого органу для реєстрації податкової накладної Відповідачем не надано.

Позивач звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області з запитом щодо дій по розблокуванню податкових накладних ФОП Сергієнко В.І. (від 02.08.2024р. № 01/01/13/05/09/02-02/01/6726), проте відповіді від податкового органу на дату звернення до суду не отримано.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних N 2749669, сформованого на запит Позивача, станом на 06.08.2024р. податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Позивач вказує, що на дату звернення до суду з позовом право на відображення податкового кредиту за податковими накладними, складеними Відповідачем у період березень-квітень 2022р., втрачено (строк сплив 31.07.2024), він позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 98 246,21 грн.

З огляду на викладене, як зазначає позивач, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 98 246,21 грн, що і є причиною виникнення спору.

Відповідач у відзиві вказує, що:

- 31.10.2022 самостійно відмовився від особливостей оподаткування визначених п. 9 розділу 8 Розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, у зв`язку з чим, був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні не зареєстровані до 15.07.2022 до 31.12.2022, що і зробив, подав податкові накладні № 549 від 02.03.2022, № 550 від 08.03.2022, № 987 від 10.03.2022, № 988 від 15.03.2022, № 993 від 15.03.2022, № 989 від 23.03.2022, № 990 від 23.03.2022, № 991 від 30.03.2022, № 992 від 30.03.2022, № 995 від 24.03.2022, № 1124 від 07.04.2022, № 1125 від 15.04.2022, № 1126 від 27.04.2022 на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2022.

- 01.02.2022 ФОП Сергієнко В.І. був віднесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, що підтверджується рішенням № 9324 від 01.02.2022. Таким чином, відповідно до квитанцій до вказаних податкових накладних зазначено: «ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА.

- з моменту включення ФОП Сергієнка В.І. до реєстру ризикових суб`єктів господарювання (01.02.2022), останнім вживалися заходи про підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема,

подано повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 1 від 03.02.2022 з додатками в кількості 63 шт. За результатами розгляду вказаного повідомлення та копій документів комісією регіонального рівні прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 16320 від 11.02.2022.

повторно подано повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 1 від 14.02.2022. За результатами розгляду вказаного повідомлення та копій документів комісією регіонального рівні прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 30778 від 23.02.2022.

подано повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 1 від 26.05.2022. За результатами розгляду вказаного повідомлення та копій документів комісією регіонального рівні прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 148536 від 01.06.2022.

подано повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 1 від 16.06.2022. За результатами розгляду вказаного повідомлення та копій документів комісією регіонального рівні прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 154810 від 23.06.2022.

подано повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку № 1 від 04.07.2022. За результатами розгляду вказаного повідомлення та копій документів комісією регіонального рівні прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості № 165885 від 12.07.2022.

- 23.01.2023 ФОП Сергієнко В.І. власним рішенням припинив господарську діяльність.

Таким чином, відповідач робить висновок, що виконав свій обов`язок ПАТ «Укрнафта» щодо реєстрації податкових накладних та подав на реєстрацію податкові накладні № 549 від 02.03.2022, № 550 від 08.03.2022, № 987 від 10.03.2022, № 988 від 15.03.2022, № 993 від 15.03.2022, № 989 від 23.03.2022, № 990 від 23.03.2022, № 991 від 30.03.2022, № 992 від 30.03.2022, № 995 від 24.03.2022, № 1124 від 07.04.2022, № 1125 від 15.04.2022, № 1126 від 27.04.2022.

Враховуючи вказане, відповідач вважає, що позовна заява ПАТ «Укрнафта» про стягнення збитків у розмірі 98246,21 грн. у зв`язку з порушенням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних є протиправною і не підлягає задоволенню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач зазначає, що відповідачем, у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями з позивачем, у зв`язку з чим позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на вказану вище загальну суму ПДВ, що є його збитками.

Предметом доказування у цій справі є: обставини, пов`язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

При цьому доведеність протиправних дій відповідача у цій справі, з урахуванням підстав позову, потребує доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що вбачається з усталеної судової практики у подібній категорії справ (п. 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19).

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Відповідач, у свою чергу, має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.22018 у справі № 918/219/17).

Положеннями статті 173 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 73, частина 1 статті 74, частина 1 статті 76, частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затверджені форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі - Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкові накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України і пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 II України (пункт 3 Наказу № 1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.

Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307, усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення, викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до абзацу 1 пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абзацу 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

З огляду на вказані положення норм матеріального права Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 викладено наступний правий висновок, який в силу вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються господарським судом при розгляді даної справи.

Так, Верховний Суд зазначив, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов договорів був поставлений позивачу товар, у тому числі ПДВ. Всього сума податку на додану вартість становить 98 246,21 грн.

У свою чергу, на виконання своїх зобов`язань за договором позивач повністю оплатив поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, за результатами здійсненої відповідачем поставки товарів позивачу та оформлення відповідної видаткової накладної відповідно до вищевказаних положень Податкового кодексу України відповідач був зобов`язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкову(і) накладну(і) датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).

Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

Посилання відповідача на те, що він виконав свій обов`язок ПАТ «Укрнафта» щодо реєстрації податкових накладних та подав на реєстрацію податкові накладні № 549 від 02.03.2022, № 550 від 08.03.2022, № 987 від 10.03.2022, № 988 від 15.03.2022, № 993 від 15.03.2022, № 989 від 23.03.2022, № 990 від 23.03.2022, № 991 від 30.03.2022, № 992 від 30.03.2022, № 995 від 24.03.2022, № 1124 від 07.04.2022, № 1125 від 15.04.2022, № 1126 від 27.04.2022 спростовується наступним.

Так, як зазначає у відзиві відповідач він зобов`язаний зареєструвати податкові накладні не зареєстровані до 15.07.2022 до 31.12.2022, що і зробив, подав податкові накладні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2022. Проте, 01.02.2022 він був віднесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, що підтверджується рішенням № 9324 від 01.02.2022.

Відповідно до квитанцій до вказаних податкових накладних зазначено: «ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. РЕЄСТРАЦІЯ ЗУПИНЕНА. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК (відповідний номер ПН, зазначених вище) в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами статті 198 Податкового кодексу України передбачене право у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 ст. 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла у період виникнення правовідносин) на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, що діяла у період виникнення правовідносин) для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.08.2023, виключено норму пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України, та доповнено підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» положенням щодо встановлення терміну дії зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а саме до 01.08.2023.

Таким чином на період з 24.02.22 до 01.08.2023р. перебіг строків, визначених Податковим кодексом України, призупинявся. Починаючи з 01.08.2023р., перебіг строків, визначених Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, поновлено.

Відповідач вказує, що з моменту включення ФОП Сергієнка В.І. до реєстру ризикових суб`єктів господарювання (01.02.2022), ним вживалися заходи про підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема, подавали повідомлення про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, проте, за результатами розгляду вказаних повідомлень та копій документів комісією регіонального рівні приймалися рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості.

Суд враховує, що відповідач після 09.12.2022 не вчиняв жодних дій, направлених на розблокування податкових накладних. Згідно відповіді ГУ ДПС у Полтавській області від 12.09.2024р. відповідно до інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, податкові накладні (про які йдеться в позові) мають статус «реєстрацію зупинено», комісією ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не приймалися рішення про їх реєстрацію/відмову в реєстрації.

Відповідно, відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав, податкові накладні (про які йдеться в позові) не є підставою для формування податкового кредиту

Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження складення та реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо поставки (оплати) товару на вищевказану загальну суму ПДВ матеріали справи не містять.

Право на податковий кредит у позивача існувало у період з 01.08.2023р. по 30.07.2024р. Отже, на дату звернення до суду з позовом право на відображення податкового кредиту за податковими накладними, складеними Відповідачем у період березень-квітень 2022р., втрачено.

З наведеного вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вищевказану загальну суму ПДВ, тобто позивач поніс збитки.

Виходячи з вищевикладеного обов`язок продавця (виконавця робіт, послуг) зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У пункті 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив таке: "Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму... З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.". Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22, а саме:

"п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства. У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації). Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.".

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним відповідачем порушенням вимог законодавства та взятих на себе господарських зобов`язань щодо своєчасного складення та реєстрації податкової накладної та відсутністю у позивача можливості включити суму ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшити податкове зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Тобто, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З урахуванням встановлених вище обставин справи суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для стягнення збитків у розмірі 98 246,21 грн.

Судові витрати.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» (ідентифікаційний код 00135390, юридична адреса: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5) збитки у сумі 98 246,21 грн., а також 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Киричук О.А.