Рішення № 123378727, 27.11.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024Справа № 910/9740/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ"

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

про стягнення 253 552, 28 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі-відповідач-1) та Державного підприємства "Сетам" (далі-відповідач-2), в якому просить суд:

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача заборгованість у розмірі 253 552, 28 грн, з яких: 208 287, 97 грн - безпідставно набутих грошових коштів, 33 410, 70 грн - інфляційних втрат та 11 853, 61 грн - 3 % річних;

- стягнути з Державного підприємства "Сетам" на користь позивача заборгованість у розмірі 13 344, 86 грн, з яких: 10 962, 53 грн - безпідставно набутих грошових коштів, 1 758, 46 грн - інфляційних втрат та 623, 87 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні відповідача-1 перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №362/6097/14-ц від 03.07.2015 р., в межах виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника та 09.02.2021 ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації лоту №463793 - земельної ділянки в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, переможцем яких визнано ТОВ "КАН-СТАЙЛ". Проте, в подальшому вказані торги визнано недійсними в судовому порядку. В свою чергу, позивач відповідно до договору відступлення права вимоги № 14/В від 23.04.2024 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "КАН-СТАЙЛ" набув право вимоги до відповідачів щодо стягнення безпідставно набутих відповідачами грошових коштів у розмірі 219 250, 50 грн, з яких 208 287,97 грн - за придбане на торгах майно та 10 962, 53 грн - гарантійний внесок за участь у вказаних вище торгах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.08.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу, строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

21.10.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Сетам" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 повідомляє, що відповідно до платіжної інструкції № 6033 від 21.05.2024 ДП "Сетам" було повернуто позивачу суму гарантійного внеску у розмірі 10 962, 53 грн, сплачену ТОВ "КАН-СТАЙЛ" за участь в електронних торгах за лотом № 463793 (земельна ділянка площею 0,35 га, кадастровий номер 3221087501:01:001:0004, що розташована за адресою: Київська обл., Бородянський район, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6).

22.10.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" про відмову від позову в частині позовних вимог до Державного підприємства «Сетам», в якому просить суд прийняти заяву позивача про відмову від позову в частині позовних вимог до Державного підприємства «Сетам» у розмірі 13 344, 86 грн та закрити провадження у справі № 910/9740/24 в частині стягнення заборгованості з Державного підприємства «Сетам» у розмірі 13 344, 86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" про відмову від частини позовних вимог до Державного підприємства "Сетам". Провадження у справі № 910/9740/24 в частині позовних вимог до Державного підприємства "Сетам" про стягнення 13 344, 86 грн.- закрито.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що 18.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року №3200-ІХ на підставі якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) - ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Тож, судом було надіслано ухвалу від 02.09.2024 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача-1.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 02.09.2024 отримана відповідачем-1 04.09.2024, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа, відповідно до якої документ (ухвала суду від 02.09.2024) доставлено в електронний кабінет відповідача-1 - 03.09.2024 о 18:25 год.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.09.2024 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №362/6097/14-ц від 03.07.2015, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованості за кредитним договором № 014/4006/81/47880 від 23.10.2006.

28.09.2020 державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника, а саме - земельну ділянку з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, загальною площею 0,3500 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

09.02.2021 Державним підприємством «Сетам» було проведено електронні торги з реалізації лоту №463793 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 - земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів № 525185 від 09.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «КАН-СТАЙЛ» визнано переможцем електронних торгів.

В свою чергу, ТОВ «КАН-СТАЙЛ» як переможцем вказаного аукціону сплачено 208 287, 97 грн за придбане на торгах майно на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) та 10 962,53 грн гарантійного внеску за участь у вказаних вище торгах на користь ДП «Сетам», що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 525185 від 09.02.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 910/4100/21.

Проте, у березні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістик» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» про:

- визнання недійсними результатів проведених 09.02.2021 електронних торгів з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, місцезнаходження: Київська обл., Бородянський р-н., с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6, загальною площею 0,3500 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби (реєстраційний номер лота: 463793), через систему електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ), результати якого оформлені протоколом №525185 від 09.02.2021 (лоту №463793);

- визнання недійсним протоколу Державного підприємства «Сетам» №525185 проведення електронних торгів від 09.02.2021 по лоту №463793;

- визнання недійсним Акту головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про проведені електронні торги від 11.02.2021;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, місцезнаходження: Київська обл., Бородянський р-н., с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6, загальною площею 0,3500 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, і зняття арешту з цієї земельної ділянки.

ТОВ «Кан-Стайл» у межах справи № 910/4100/21 подало зустрічну позовну заяву до ТОВ Термінал «Автологістика» про застосування наслідків нікчемного правочину.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2021 у справі № 910/4100/21 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду 13.09.2022 у справі № 910/4100/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» задоволено частково

Рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2021 у справі №910/4100/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» про визнання недійсними результатів проведених 09.02.2021 електронних торгів з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, місцезнаходження: Київська область, Бородянський район, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6, загальною площею 0,3500 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби (реєстраційний номер лота: 463793), через систему електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ), результати якого оформлені протоколом №525185 від 09.02.2021 (лоту №463793), визнання недійсного протоколу Державного підприємства «Сетам» №525185 проведення електронних торгів від 09.02.2021 по лоту №463793, визнання недійсним Акту головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про проведені електронні торги від 11.02.2021.

В цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» задоволено. Визнано недійсними результати проведених 09.02.2021 електронних торгів з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, місцезнаходження: Київська область, Бородянський район, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6, загальною площею 0,3500 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби (реєстраційний номер лота: 463793), через систему електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ), результати якого оформлені протоколом №525185 від 09.02.2021 (лоту №463793).

Визнано недійсним протокол Державного підприємства «Сетам» №525185 проведення електронних торгів від 09.02.2021 по лоту №463793.

Визнано недійсним Акт головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про проведені електронні торги від 11.02.2021.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2021 у справі №910/4100/21 залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» 5107 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Стайл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал «Автологістика» 10215 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду 13.09.2022 у справі № 910/4100/21, яка набрала законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Як зазначає позивач, визнання Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/4100/21 недійсними електронних торгів, проведених 09.02.2021 з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004 (реєстраційний номер лота № 463793) призвело до припинення правової підстави, на підставі якої ТОВ «КАН-СТАЙЛ» перерахувало 208 287, 97 грн Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) та, відповідно, у відповідача виник обов`язок з повернення суми таких коштів як безпідставно набутих.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАН-СТАЙЛ» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАМ» (далі - новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 14/В, умовами якого передбачено, що кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває всі права вимоги за зобов`язаннями, визначеними в п.1.2 цього Договору, а новий кредитор приймає такі вимоги та сплачує винагороду на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору, кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), Державного підприємства «СЕТАМ» щодо повернення 219 250, 50 грн, сплачених за придбання майна на аукціоні, який визнано недійсним відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 р. у справі № 910/4100/21, в тому числі стягнення всіх платежів відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно п.1.3 договору, до нового кредитора переходить право вимоги кредитора згідно п.п.1.1, 1.2 договору (далі - право вимоги) в обсязі і на умовах, що існують на момент відступлення цього права вимоги або можуть виникнути в майбутньому.

За відступлені права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує кредитору грошову суму в розмірі 1 000, 00 грн, без ПДВ, шляхом безготівкового перерахування зазначеної суми на рахунок п/р № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 1.5. договору, права вимоги, вказані в п.п. 1.1, 1.2 договору, переходять до нового кредитора з моменту підписання даного договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами всіх зобов`язань за договором (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тож, в розумінні вимог ст. 514 Цивільного кодексу України до позивача перейшли усі права, які мав первісний кредитор до боржника на момент вчинення договору про відступлення права вимоги № 14/В від 23.04.2024 - вимога сплати боргу у розмірі 219 250, 50 грн разом з субсидіарними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення № 1005/24-2 від 10.05.2024 про відступлення права вимоги, в якому повідомив про укладення договору про відступлення права вимоги № 14/В від 23.04.2024 та просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 208 287, 97 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком від 10.05.2024 та накладкою АТ «Укрпошта» № 0417600349838.

Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 910/4100/21 визнано недійсними результати проведених 09.02.2021 електронних торгів з реалізації земельної ділянки, переможцем яких було визнано ТОВ «КАН-СТАЙЛ», а тому відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 208 287, 97 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 208 287, 97 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 410, 70 грн - інфляційних втрат за період з 14.09.2022 по 06.08.2024 та 11 853, 61 грн - 3 % річних за період з 14.09.2022 по 06.08.2024.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Як встановлено судом, ТОВ «КАН-СТАЙЛ» було обрано переможцем електронних торгів проведених 09.02.2021 з реалізації лоту №463793 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 - земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, місцезнаходження: Київська область, Бородянський район, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6, загальною площею 0,3500 га та сплачено 208 287, 97 грн за придбане на торгах майно на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду 13.09.2022 у справі № 910/4100/21 визнано недійсними результати проведених 09.02.2021 електронних торгів з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, місцезнаходження: Київська область, Бородянський район, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 6, загальною площею 0,3500 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби (реєстраційний номер лота: 463793), через систему електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ), результати якого оформлені протоколом №525185 від 09.02.2021 (лоту №463793).

Визнано недійсним протокол Державного підприємства «Сетам» №525185 проведення електронних торгів від 09.02.2021 по лоту №463793.

Визнано недійсним Акт головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про проведені електронні торги від 11.02.2021.

Під час вирішення спору у даній справі суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 760/16866/22, в якій зазначено наступне.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18 (провадження № 61-19213св19), вказано, що: «суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у даному випадку продавцем арештованого майна виступає орган державної виконавчої служби, який цього не заперечував, й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє виконавчу службу статусу продавця у спірних правовідносинах, дотримання передбачених законодавством умов і порядку проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності цього правочину та у разі визнання прилюдних торгів недійсними сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції, а тому з виконавчої служби на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти, сплачені нею за придбане майно».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 (провадження № 61-6515св20) та у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 552/5052/20 (провадження № 61-3585св21), зазначено, що: «у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти. За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція та відшкодування збитків (додатковий наслідок). Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, при реалізації на електронних торгах земельної ділянки, на яку було накладено арешт в межах виконавчого провадження № № НОМЕР_2 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виступало від свого імені як продавець і за постановою суду такі електронні торги визнані недійсними, відтак сплачена ТОВ «КАН-СТАЙЛ» сума коштів у розмірі 208 287, 97 грн підлягає стягненню на його користь саме з виконавчої служби (в межах заявлених нею вимог до вказаного відповідача).

З огляду на викладене, оскільки за встановленими в цій справі обставинами державна виконавча служба виступала від свого імені як продавець, то саме на неї покладається обов`язок повернути ТОВ «КАН-СТАЙЛ» оплачену загальну вартість придбаного на прилюдних торгах майна в сумі 208 287, 970 грн, незалежно від того, як ці кошти в подальшому були розподілені.

Разом з тим, як встановлено судом, 23.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАН-СТАЙЛ» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНКАМ» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 14/В, відповідно до якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), Державного підприємства «СЕТАМ» щодо повернення 219 250, 50 грн, сплачених за придбання майна на аукціоні, який визнано недійсним відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 р. у справі № 910/4100/21, в тому числі стягнення всіх платежів відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, до позивача перейшли усі права, які мав первісний кредитор до боржника на момент вчинення договору про відступлення права вимоги № 14/В від 23.04.2024, зокрема вимога сплати відповідачем боргу у розмірі 208 287, 97 грн разом з субсидіарними вимогами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідач отримав грошові кошти у розмірі 208 287,97 грн як продавець майна на електронних торгах, визнаних в подальшому недійсними постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 910/4100/21, відповідно відпала правова підстава збереження за відповідачем коштів, сплачених переможцем електронних торгів, які відповідач в добровільному порядку не повернув, відтак суд на підставі вищезазначених приписів законодавства дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 208 287, 97 грн є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 33 410, 70 грн - інфляційних втрат за період з 14.09.2022 по 06.08.2024 та 11 853, 61 грн - 3 % річних за період з 14.09.2022 по 06.08.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 760/16866/22 дійшов наступних правових висновків щодо нарахуванням 3 % річних та інфляційних втрат на безпідставно отримані коштів (стаття 1212 ЦК України), а саме:

- наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми»;

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України);

- у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18));

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) вказано, що « 86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійсним оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним».

Тож, з моменту винесення Північним апеляційним господарським судом постанови 13.09.2022 у справі № 910/4100/21, якою визнано недійсними результати проведених 09.02.2021 електронних торгів з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером: 3221087501:01:001:0004, у відповідача виник обов`язок з повернення грошових коштів у розмірі 208 287, 97 грн.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення позивачу коштів у розмірі 208 287, 97, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 33 410, 70 грн - інфляційних втрат за період з 14.09.2022 по 06.08.2024 та 11 853, 61 грн - 3 % річних за період з 14.09.2022 по 06.08.2024.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 253 552, 28 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за заявлені позовні вимоги до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 253 552, 28 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі територіального підрозділу - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (провулок Музейний, буд. 2-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 43315602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНКАМ" (Набережно-Рибальська дорога, буд. 3, приміщення 139, м. Київ, 04176, ідентифікаційний код - 44628749) 208 287 (двісті вісім тисяч двісті вісімдесят сім) грн 97 коп. - безпідставно набутих грошових коштів, 33 410 (тридцять три тисячі чотириста десять) грн 70 коп. - інфляційних втрат, 11 853 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн 61 коп. - 3 % річних та 3 803 (три тисячі вісімсот три) грн 28 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков