Рішення № 123378451, 28.11.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/175/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 Справа № 908/2391/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 303 628,75 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електроний суд надійшла позовна заява (вх. № 2628/08-07/24 від 05.09.2024) Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1 про стягнення 303 628,75 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 18.01.2022, з яких 291 038,84 грн заборгованості за кредитом та 12 589,91 грн заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов Кредитного договору в частині своєчасного повернення отриманих грошових коштів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.09.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2391/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 176 ГПК України, 10.09.2024 Господарським судом Запорізької області надіслано ухвалу про витребування у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньопереміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 .

19.09.2024 від Міністерства соціальної політики України надійшов лист, відповідно до якого зазначено, що станом на 12.09.2024 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб наявна інформація, що запитувана особа ОСОБА_1 з 05.03.2024 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою господарського суду від 23.09.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч. ч.1, 2 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 30.09.2024 включно.

25.09.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшла заява про виконання вимог суду, до якої додані докази на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2391/24. Присвоєно справі номер провадження 19/175/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачам строк для подання до суду: відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

07.10.2024 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу представника.

Відзив від відповідача чи його представника до суду не надійшов, однак 11.11.2024 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на два роки, в зв`язку з тим, що виконати рішення суду одночасно і в повному обсязі є фінансового неможливим для відповідача та матиме негативні наслідки для його родини.

18.11.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву представника відповідача про розстрочку виконання рішення, відповідно до яких зазначено, що відповідачем у даній справі не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б неможливість або утруднення виконання рішення суду у даній справі, також відповідачем не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність відстрочення його виконання на строк, про який він просить у клопотанні, а також ним не надано доказів, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому.

27.11.2024 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що відповідач маючи такий невеликий розмір доходів, очевидно, що відповідач у разі задоволення позовних вимог не зможе оплатити одразу 303 628,75 грн, що у 30 разів перевищує його місячний дохід. Відповідач звертаючись до суду з проханням розстрочити виконання рішення суду підтверджує свій намір виконати рішення суду та просить лише розстрочити його виконання для надання можливості його дійсно виконати.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2391/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 28.11.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Фізичною особою-підприємцем Семено Сергієм Сергійовичем (Клієнт) була підписана Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ від 18.01.2022, шляхом накладення Клієнтом власного електронного підпису, що підтверджується доданим до позовної заяви протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

За змістом вказаної Заяви, підписанням цієї Заяви на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України Клієнт приєднується до розділу 1.1. Загальні положення та підрозділу 3.2.2 Умови та правила надання послуги КУБ Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови), що розміщені на сайті АТ КБ Приватбанк pb.ua. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.

У розділі 1 Заяви визначені, зокрема, наступні істотні умови кредитного договору:

1.1 Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни.

1.2 Розмір кредиту: 400 000(чотириста тисяч) грн.

1.3 Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

1.4 У період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

1.5 Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.

1.6 Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом.

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Заяви) є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.п. 1.11, 1.12 Заяви, підписанням Заяви Клієнт підтверджує, що Банком надано йому інформацію, передбачену частиною другою ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Примірник цієї Заяви направляється в особистий акант Клієнта у системі Приват24 для бізнесу.

У пункті 2 Заяви зазначено, що Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом 1.1 Загальні положення, а також підрозділом 3.2.2 Умови та Правила надання кредиту Кредит КУБ Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку за адресою https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви.

За змістом п.п. 3.2.2.1 підрозділу 3.2.2 Умов, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий Кредит КУБ (далі Послуга) для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

У п. 3.2.2.3.1 вказаних Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві.

У відповідності до пунктів 3.2.2.5.2 та 3.2.2.5.3 Умов, Клієнт зобов`язується оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.2.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.2.3.1., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.2.9 Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.2.1., 3.2.2.2., 3.2.2.3., 3.2.2.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.2.

За змістом п.п. 3.2.2.3.2 Умов, за користування послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 3.2.2.3.1.4 Умов, Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

На підтвердження надання ФОП Семено С.С. кредитних коштів у розмірі 400 000,00 грн позивачем надано копію виписку по рахунку відповідача за період з 18.01.2022 по 02.09.2024.

Позивач посилався на те, що відповідач, в порушення умов Договору, не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив проценти у вигляді щомісячної комісії, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Згідно зі ст. 8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії електронних документів, які засвідчені у порядку, встановленому законом.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

З урахуванням вказаних норм права та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ від18.01.2022 разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають Кредитний договір, який укладений між АТ КБ Приватбанк та ФОП Семено С.С. в письмовій формі. Сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для даного виду договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.12.2022 внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Семено Сергія Сергійовича.

Частиною 9 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Правовий аналіз статті 526 ЦК України дає підстави для висновку, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, які полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів та інших юридичних фактів (стаття 11 ЦК України). Зобов`язанням є правовідношення (частина перша статті 509 ЦК України), а змістом правовідношення - права й обов`язки його сторін.

Із аналізу вищенаведених приписів законодавства, ст.ст. 598-609 ЦК України слідує, що однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з державного реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 320/9471/15-ц (провадження № 61-18132св18).

Також у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі №338/180/17 зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на час звернення позивача з позовом до суду у даній справі втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності, позивач обґрунтовано зазначив у позовній заяві його відповідачем (як фізичну особу), за яким залишаються обов`язки за договорами, укладеними під час здійснення ним підприємницької діяльності.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором, а саме: надання відповідачу кредитних коштів в загальному розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку відповідача.

У Додатку № 1 до Заяви приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ б/н від 18.01.2022 Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом визначено порядок та строки погашення кредиту (щомісячно, до дати зазначеної у п. 1.6 Заяви) протягом 12 місяців у розмірі 33 333,34 грн кожного місяця та щомісячної сплати процентів: протягом перших 6 місяців користування кредитом у розмірі 6 400,00 грн кожного місяця, протягом 7-12 місяців користування кредитом у розмірі 5 600,00 грн кожного місяця.

Враховуючи умови п.п. 1.3, 1.6. Заяви та дату видачі кредиту 18.01.2022), відповідач повинен був здійснити остаточне погашення кредиту та сплату процентів до 18.01.2023 включно.

Судом встановлено, що матеріали справи містять виписки по рахункам відповідача за період з 18.01.2022 по 02.09.2024 та розрахунок заборгованості за Кредитним договором, відповідно до яких залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом складає 291 038,84 грн, прострочена сума заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії складає 12 589,91 грн.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за Кредитним договором, відповідні платежі на погашення тіла кредиту та за відсотками у вигляді щомісячної комісії в обумовлені строки, які визначені у Графіку погашення (додатку № 1 до Заяви) належним чином не здійснював.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача 291 038,84 грн заборгованості за кредитом та 12 589,91 грн заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення на два роки рівними частини, суд задовольнив частково, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свою заяву відповідач вказав на те, що виконати рішення суду одночасно і в повному обсязі є фінансового неможливим для відповідача та матиме негативні наслідки для його родини. Кредитний договір було укладено відповідачем 18.01.2022 під час здійснення ним підприємницької діяльності, з метою вкладення позичених коштів у бізнес. Оформлюючи кредит, відповідач розраховував повернути позичені кошти після отримання запланованого доходу. Проте, через збройну агресію Російської Федерації проти України, 24.02.2022 відповідач був вимушений покинути свій дім, бізнес та вивезти родину до м. Запоріжжя. Переїхавши до м. Запоріжжя, відповідач вимушений винаймати житло для себе та родини. Все майно родини відповідача залишилось на непідконтрольній Україні території. На утриманні відповідача перебувають двоє дітей та батько, який в силу свого віку не працює. Наразі відповідач працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Українські інвестиційні технології» на посаді менеджер (управитель) з постачання. Заробітна плата відповідача є єдиним джерелом доходу у родині та становить у середньому 10 000,00 грн. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. засвідчено форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, та зазначено, що дані обставини до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності. Через окупацію м. Дніпрорудне, відповідач був позбавлений можливості продовжувати господарську діяльність, втратив джерело свого заробітку та не міг повернути позивачу кредитні кошти. Саме лише відкриття виконавчого провадження без можливості реального виконання рішення одразу не відновить порушені права позивача та натомість має за собою ризик привести до позбавлення відповідача та його родини до засобів існування. Відповідач зазначив, що ненадання розстрочки може спричинити негативні наслідки для останнього та ускладнити виконання рішення, водночас надання розстрочки виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін та сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як передбачено статтею 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).

Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 239 ГПК України, суд який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Згідно ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, при вирішенні заяви сторони про розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаної заяви можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16.

Відповідач вважає, що на даний час у нього існують всі обставини непереборної сили, які не залежать від нього, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також, які не дають можливості виконати судове рішення, обґрунтовуючи наступним.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача було 71630, Запорізька обл., Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Зелена, буд. 4/7

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, з 09.03.2022 вся територія Василівської територіальної громади є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, відповідач прибув на підконтрольну територію України.

Відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.12.2022 внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Семено Сергія Сергійовича.

Відповідно до довідки від 14.10.2024 № 8 ТОВ «Українськи інвестиційні технології», ОСОБА_2 з 03.11.2023 працює на даному підприємстві та займає посаду Менеджер (управитель) з постачання. Нарахований дохід за період з 03.11.2023 по 30.09.2024 склав 143 269,48 грн.

Відповідач посилається на скрутне фінансове становище та воєнний стан на території України, утримання неповнолітніх дітей та батька, вказує, що не ухиляється від виконання судового рішення та зазначає про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням одним разовим платежем, у зв`язку з чим просить розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на два роки.

Згідно з частиною 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання щодо заяви про розстрочення виконання рішення у цій справі суд враховує, зокрема: військову агресію РФ проти України, оскільки несвоєчасне виконання договірних зобов`язань сталось у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Дніпрорудного Василівського району Запорізької області, де відповідач здійснював свою господарську діяльність та де знаходиться майно відповідача; обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду разовим платежем; відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що розстрочення виконання рішення суду призведе до негативних наслідків для стягувача тощо.

Отже, враховуючи зазначене, а також те, що інтерес позивача полягає у отриманні належних йому сум, а інтерес відповідача полягає у погашенні наявної заборгованості в умовах наявних можливостей, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення в цій справі на 6 місяців не порушить баланс інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності наслідків для боржників з інтересом кредитора отримати грошові кошти у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, заява відповідача про розстрочку виконання рішення підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача (відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі позову в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8).

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 239, 248, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 291 038 (двісті дев`яносто одну тисячу тридцять вісім) грн 84 коп. заборгованості за кредитом та 12 589 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 91 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2391/24 в частині стягнення 303 628,75 грн на шість місяців, наступним чином:

- у розмірі 50 604 (п`ятдесят тисяч шістсот чотири) грн 79 коп. до 28.12.2024;

- у розмірі 50 604 (п`ятдесят тисяч шістсот чотири) грн 79 коп. до 28.01.2025;

- у розмірі 50 604 (п`ятдесят тисяч шістсот чотири) грн 79 коп. до 28.02.2025;

- у розмірі 50 604 (п`ятдесят тисяч шістсот чотири) грн 79 коп. до 28.03.2025;

- у розмірі 50 604 (п`ятдесят тисяч шістсот чотири) грн 79 коп. до 28.04.2025;

- у розмірі 50 604 (п`ятдесят тисяч шістсот чотири) грн 80 коп. до 28.05.2025.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 3 643 (три тисячі шістсот сорок три) грн 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 28.11.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.