Рішення № 123374111, 27.11.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

27.11.2024 р. справа №520/28017/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування постанов Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафів від 13.09.2024 р. №ПНС/ХК/12771/РН/139-ПНС/ХК/14464/П139/ПТ/ПС/1 та №ПНС/ХК/12771/РН/139-ПНС/ХК/14464/П139/ПТ/ПС/2.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що виконав усі вимоги рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, що доводиться остаточним скасуванням цих рішень самим субєктом владних повноважень, а тому стверджував про безпідставне притягнення до міри юридичної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що під час здійснення заходу ринкового нагляду були виявлені порушення вимог чинного законодавства, які частково були усунуті субєктом господарювання, а частково залишились неусунутими, що призвело до виникнення підстав для зміни раніше застосованих обмежувальних (корегувальних) заходів та накладення штрафу на невиконання попередньо застосованих обмежувальних (корегувальних) заходів. Наголошував, що змінені обмежувальні (корегувальні) заходи були виконані субєктом господарювання у спосіб повернення товару постачальнику, що є додатковим неспростовним непідтвердженням неусунення порушень згідно з первісно застосованими обмежувальними (корегувальними) заходами.

Позов було отримано судом 07.10.2024р.

Рішення про відкриття провадження у справі було прийнято судом 08.10.2024р.

Відзив на позов було отримано судом 23.10.2024р.

Відповідь на відзив була отримана судом 02.11.2024р.

Заперечення на відповідь на відзив були отримані судом 06.11.2024р.

Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи сторони не подавали.

Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тому суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

26.07.2024р. субєктом владних повноважень Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці відносно заявника було видано наказ від 26.07.2024 №361/ПНС-ЗК про призначення заходу державного нагляду (контролю), на реалізацію якого було складено направлення на проведення перевірки від 29.07.2024 № ПНС/1/10923-24 та проведено перевірку характеристик продукції, а саме інструменти ручні пневматичні, гідравлічні або з умонтованим електричним чи неелектричним двигуном, підіймальні машини, підіймальне обладнання, ланцюги, канати та текстильні стрічки, конвеєри, що розповсюджуються у магазині «TOPTUL Store» за адресою м. Харків, вул.Клочківська, 99а.

Предметом перевірки стала продукція: 1) підіймач для двигуна, торгівельної марки «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS (далі за текстом Товар №1); підіймач для трансмісії, торгівельної марки «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005 (далі за текстом Товар №2); пневмогайковерт, торгівельної марки «TOPTUK», модель KAAA1660, серійний номер 26061067 (далі за текстом Товар №3).

30.07.2024р. заявнику було надано письмову вимогу субєкта владних повноважень від 30.07.2024 №ПНС/ХК/19/В/139 з приводу надання документів і матеріалів необхідних для здійснення ринкового нагляду із терміном виконання до 01.08.2024р.

Так, за викладеним у позові твердженням 30.07.2024р. заявник отримав від субєкта владних повноважень вимогу про надання документів до продукції: підіймач для двигуна, торгівельної марки «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS (далі за текстом Товар №1); підіймач для трансмісії, торгівельної марки «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005 (далі за текстом Товар №2); пневмогайковерт, торгівельної марки «TOPTUK», модель KAAA1660, серійний номер 26061067 (далі за текстом Товар №3), а саме: декларацію про відповідність; інструкцію з експлуатації, збереження, очищення, обслуговування; документи про походження та обіг товару; висновки експертизи, протоколи випробувань, сертифікати відповідності; установчі документи, довідка ЄДРПОУ, довідка про реєстрацію у якості платника податків, документ про повноваження уповноваженої особи під час здійснення заходів з ринкового нагляду.

За викладеним у позові твердженням 31.07.2024р. (у дійсності 01.08.2024р.) заявник подав до субєкта владних повноважень: декларацію від 08.02.2024р. відповідності вимогам Технічного регламенту безпеки машин (затверджений постановою КМУ від 30.01.2013р. №62; далі за текстом - Технічний регламент №62) товару стійки трансмісійні, зокрема, відносно моделі TEL05005; декларації від 08.02.2024р. відповідності вимогам Технічного регламенту №62 лебідок, стендів для вивішування, кранів підкатних гідравлічних складних, зокрема моделі Т31002; декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту №62 пневмогайковерта моделі КААА1660; інструкції з користування пмевмогайковертом моделі КААА1660; інструкції з експлуатації крана гідравлічного підкатного моделі Т31002; інструкції з експлуатації стійки трансмісійної моделі TEL05005; документів про походження та обіг перелічених вище товарів; витяг з реєстру платників єдиного податку; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Результати проведеного субєктом владних повноважень заходу державного нагляду (контролю) були оформлені актом перевірки характеристик продукції від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139 (далі за текстом Акт №139), де викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що продукція у вигляді Товару за №№1-3 не відповідає встановленим вимогам, зокрема, Технічному регламенту безпеки машин (затверджений постановою КМУ від 30.01.2013р. №62; далі за текстом Технічний регламент №62), а саме:

Щодо продукції «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS: абз.2 п.1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; абз.4 п.1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62 та пункт 24 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; Додаток 3 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; абзац 7 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункту 1.7.1. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункту 4.3.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункту а) пункту 1.7.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункту в) пункту 1.7.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункту і) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01,2013 №62; підпункт б) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; підпункт м) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт а) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт б) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт г) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункт 3 частини А Додатку 2 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; пункт 9 частини А Додатку 2 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; пункту 12 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; ч.7 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Щодо продукції «Підіймач для трансмісії торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005: абзац 2 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; абзац 4 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункт 24 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; Додаток 3 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт а) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; абзац 7 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункт 1.7.1. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт а) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт і) пункту 1.7.4,2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт б) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; підпункт м) 1.7.4,2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт а) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт б) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт г) пункту 4.4.2 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункт 3 частини А Додатку 2 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; пункт 9 частини А Додатку 2 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; пункт 12 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; ч.7 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Щодо продукції пневмогайковерт торговельної марки «TOPTUK», модель KAAA1660, серійний №22061067: абзац 2 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; абзац 4 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункт 24 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; Додаток 3 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт а) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; абзац 7 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункт 1.7.1 Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; абзац 3 пункту 1.7.3. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт а) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт І) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; підпункт м) пункту 1.7.4.2. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; пункт 2.2.1.1. Додатку 1 до Технічного регламенту безпеки машин затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт б) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; пункт 3 частини А Додатку 2 Технічного регламенту безпеки машин затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; пункт 9 частини А Додатку 2 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; підпункт в) пункту частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; пункт 12 Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 №62; ч.7 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

На реалізацію ст.33 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 №2735-VI (далі за тестом - Закон №2735) субєктом владних повноважень були прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024р. за №№ ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1 (приведення продукції у відповідність до встановлених вимог відносно Товару №1), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/2 (тимчасова заборона надання продукції на ринку відносно Товару №1), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/3 усунення формальної невідповідності відносно Товару №1), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4 (приведення продукції у відповідність до встановлених вимог відносно Товару №2), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/5 (тимчасова заборона надання продукції на ринку відносно Товару №2), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/6 (усунення формальної невідповідності відносно Товару №2), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/7 (приведення продукції у відповідність до встановлених вимог відносно товару №3), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/8 (тимчасова заборона надання продукції на ринку відносно Товару №3), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/9 усунення формальної невідповідності відносно Товару №3) у вигляді обмеження надання продукції на ринку, для усунення формальної невідповідності та приведення продукції у відповідність до встановлених вимог з тимчасовою забороною надання продукції на ринку із терміном виконання - до 19.08.2024р.

Доказів оскарження заявником цих рішень субєкта владних повноважень матеріали справи не містять.

16.08.2024р. заявник у порядку ст.34 Закону №2735-VI надав субєкту владних повноважень 3 повідомлення про виконання вимог перелічених вище рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

При цьому, як слідує з наданих заявником до матеріалів справи копій фотосвітлин під видимим, розбірливим, незмивним маркуванням заявником розуміє наклеювання на товар аркушу паперу білого кольору з текстом українською мовою.

На підставі ст.34 Закону №2735-VI та пункту 7 Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (затверджений постановою КМУ від 05.10.2011р. №1017; далі за текстом - Порядок №1017) у звязку із недостатністю поданої заявником інформації для підтвердження факту результативності виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів суб`єктом владних повноважень було видано наказ від 27.08.2024 № 445/ПНС-ЗК з приводу призначення заходу державного ринкового нагляду, складено направлення на проведення перевірки від 28.08.2024 №ПНС/1/12440-24, 28.08.2024р. складено вимогу №ПНС/ХК/24/В/139 про надання документів, необхідних для перевірки стану виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024р. за №№ ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1 (приведення продукції у відповідність до встановлених вимог відносно Товару №1), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/2 (тимчасова заборона надання продукції на ринку відносно Товару №1), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/3 усунення формальної невідповідності відносно Товару №1), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4 (приведення продукції у відповідність до встановлених вимог відносно Товару №2), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/5 (тимчасова заборона надання продукції на ринку відносно Товару №2), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/6 (усунення формальної невідповідності відносно Товару №2), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/7 (приведення продукції у відповідність до встановлених вимог відносно товару №3), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/8 (тимчасова заборона надання продукції на ринку відносно Товару №3), ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/9 усунення формальної невідповідності відносно Товару №3) із терміном виконання до 30.08.2024р.

30.08.2024 заявником до субєкта владних повноважень було подано 3 повідомлення про виконання вимог перелічених вище рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, подібного до датованих 16.08.2024р. повідомлень змісту.

При цьому, будь-яких додаткових доказів нанесення на Товари №1-3 видимого, розбірливого, незмивного маркування українською мовою (окрім раніше наданих 16.08.2024р. доказів наклеювання аркушів паперу) заявником 30.08.2024р. до субєкта владних повноважень подано не було.

Результати проведеного заходу державного нагляду (контролю) викладені в акті від 02.09.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139-ПНС/ХК/14464/П139 (далі за текстом - Акт №П139).

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1 є частковим, але не може бути визнаний результативним, бо: 1) На машині «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS» інформація чи застереження складена не українською мовою; 2) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS», не містить інформацію змісту журналу нагляду за машиною; 3) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS», не містить звіт про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником.

При цьому, субєктом владних повноважень було складено сценарний план ймовірності виникнення ризику від продукції Товар №1 та Товар №2.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/2 є частковим, не може бути визнаний результативним, бо продукція - «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS» не приведена у відповідність до встановлених вимог.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/3 є повним, результативним.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4 є частковим, не може бути визнаним результативним, бо: 1) На машині «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005» інформація чи застереження складена не українською мовою; 2) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005», не містить інформацію змісту журналу нагляду за машиною; 3) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005», не містить звіт про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/5 є частковим, не може бути визнаний результативним, бо продукція - «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005» не приведена у відповідність до встановлених вимог.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/6 є повним, результативним.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/7 є повним, результативним.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/8 є повним, результативним.

У тексті Акту №П139 викладені власні судження субєкта владних повноважень про те, що ступінь виконання рішення від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/9 є повним, результативним.

Отже, у межах спірних правовідносин залишились існувати претензії субєкта владних повноважень до стану виконання заявником рішень: від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1, від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/2, від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4, від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/5.

Так, за судженнями субєкта владних повноважень: 1) на машині «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS» та машині «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005», інформація чи застереження складена не українською мовою; 2) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS» та до машини «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005», не містить інформацію змісту журналу нагляду за машиною, а також не містить звіт про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником у зазначених вище машин (хоча відповідно п.п. 4.4 Додатку 1 «Суттєві вимоги щодо безпеки та охорони здоров`я, які повинні бути виконані під час розроблення та вироблення машин» Технічного регламенту №62, кожна вантажопідіймальна машина повинна супроводжуватися інструкціями, що містять таку інформацію: а) технічні характеристики машини, зокрема: - максимальне робоче навантаження та у разі потреби копія таблиці навантажень, як зазначено в абзаці третьому пункту 4.3.3 цього додатка; - реакції (зусилля), які виникають в опорах або анкерних кріпленнях, і у разі необхідності характеристики траєкторій переміщення; - характеристики та засоби встановлення баласту (у разі потреби); б) зміст журналу нагляду, якщо його не поставляють разом з машиною; в) рекомендації щодо експлуатації, у тому числі рекомендації оператору щодо компенсації недостатнього безпосереднього спостереження за вантажем; г) звіт про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником, або на їх замовлення (у разі потреби); ґ) необхідні настанови щодо проведення заходів, зазначених у пункті 4.1.3 цього додатка, перед введенням в експлуатацію машини, якщо вона не складена у виробника до стану, в якому вона повинна використовуватися).

За твердженням субєкта владних повноважень відповідно до п.3 Розділу II Правил охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання (затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 19.01.2018 №62) роботодавцю необхідно вживати необхідних заходів для забезпечення виконання робіт обладнанням відповідно до вимог безпеки, зазначених у розділі VII цих Правил, у нормативно-правових актах з охорони та гігієни праці та в експлуатаційних документах на конкретне обладнання, виробник якого надає разом з обладнанням (настанова з експлуатації; журнал нагляду чи його зміст, наведений у настанові з експлуатації, а також за потреби інструкцію з технічного обслуговування; інструкцію з монтажу, пуску, регулювання та обкатки тощо).

За твердженням субєкта владних повноважень за змістом ст.ст.1, 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» нехарчова продукція вважається безпечною, якщо вона не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, зокрема, за умови відповідності такої продукції національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами, технічним регламентам, очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання, у тому числі з урахуванням особливостей використання такої продукції певними категоріями осіб, а тому нехарчова продукція, щодо якої відсутня повна та вичерпна інформація щодо безпечності її використання, застереження щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення, а також інформація про інші важливі попередження щодо способу та особливостей її використання, не може вважатися безпечною, оскільки може становити загрозу для життя та здоров`я особи при недотриманні відповідних умов і застережень щодо її використання.

Субєкт владних повноважень наголошує на застосовності до спірних правовідносин правового висновку постанови Верховного Суду від 07.09.2022 по справі №440/539/21, де указано, що розповсюджувач перед наданням продукції на ринок повинен забезпечити перевірку на відповідність продукції встановленим вимогам.

Відповідно до п.33 ст.33 Закону №2735-VI рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб`єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до ст.34 Закону №2735-VI.

02.09.2024р. субєктом владних повноважень було прийнято рішення №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/РС про скасування рішень у зв`язку з повним виконанням, а саме: №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/3 від 02.08.2024р. (усунення формальної невідповідності відносно Товару №1), №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/6 від 02.08.2024р. (усунення формальної невідповідності відносно Товару №2), №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/7 від 02.08.2024р. (приведення продукції у відповідність до встановлених вимог відносно товару №3), №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/8 від 02.08.2024р. (тимчасова заборона надання продукції на ринку відносно Товару №3).

Разом із тим, рішенням субєкта владних повноважень від 02.09.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/РЗ було внесено зміни, згідно з якими часткове виконання вимог рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024р. №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1, №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/2, №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4, №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/5 спричиняє виникнення серйозного рівня загрози, а тому відповідно до п.18 Порядку №1017 та ст.32 Закону №2735-VI змінені обмежувальні (корегувальні) заходи у вигляді обмеження надання продукції на ринку - на вилучення продукції з обігу, шляхом: 1) повернення всіх одиниць відповідної продукції, що перевіряється та перебуває у розпорядженні ФО-П ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) виробнику або постачальнику цієї продукції та припинення будь-якого демонстрування, пропонування такої продукції: 1-1) Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS», 1-2) Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005»; 2) обов`язкового повідомлення споживачів (користувачів) та інших розповсюджувачів такої продукції про причини вилучення продукції з обігу із терміном виконання до 07.10.2024р.

02.09.2024р. субєктом владних повноважень було складено протокол №ПНС/ХК/12771/РН/139- ПНС/ХК/14464/П139/ПТ про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», що полягають у не виконанні рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024 №№ ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1, ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4, визначених ст.29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», крім усунення формальної невідповідності, передбаченої ч.3 ст.29 цього Закону, що за судженнями субєкта владних повноважень утворює склад протиправного діяння за п.2 ч.4 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», про що зазначено в акті перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.09.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139-ПНС/ХК/14464/П139.

02.09.2024 протокол № ПНС/ХК/12771/РН/139-ПНС/ХК/14464/П139/ПТ про виявлені порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» був вручений під підпис заявнику, котрий жодних пояснень, зауважень, застережень, заперечень, незгоди у протоколі не зазначив.

13.09.2024р. субєктом владних повноважень відносно заявника були винесені постанови: 1) ПНС/ХК/12771/РН/139-ПНС/ХК/14464/П139/ПТ/ПС/1 від 13.09.2024р. про накладення штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 34000 грн за порушення вимог п.2 ч.4 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», що полягають у невиконанні рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024 №ПНС/ ХК/12771/РН/139/РО/1 визначених ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», крім усунення формальної невідповідності, передбаченої ч.3 ст. 29 цього Закону, в частині приведення продукції у відповідність до встановлених вимог; 2) ПНС/ХК/12771/РН/139-ПНС/ХК/14464/П139/ПТ/ПС/2 від 13.09.2024р. про накладення штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 34000 грн за порушення вимог п.2 ч.4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», що полягають у невиконанні рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4 визначених ст. 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», крім усунення формальної невідповідності, передбаченої ч.3 ст. 29 цього Закону, в частині приведення продукції у відповідність до встановлених вимог.

За викладеними у позові твердженнями 30.09.2024р. заявником за зворотною накладною №1 від 30.09.2024р. Товар №1 та Товар №2 було повернуто постачальнику ФОП ОСОБА_2 .

09.10.2024р. субєктом владних повноважень було прийнято рішення від 09.10.2024р. №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/РС/2 про повне виконання заявником рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.09.2024р. №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/РЗ.

Стверджуючи про невідповідність закону згаданих вище постанов про накладання штрафу, заявник ініціював даний спір.

Суд відмічає, що спір склався саме з приводу невиконання заявником рішень субєкта владних повноважень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024р. №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1, №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/2, №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4, №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/5, що зумовило прийняття субєктом владних повноважень нового рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.09.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/РЗ, а тому ключовими питаннями, на які належить надати відповідь є: 1) чи входить до предмету доказування у справі про скасування рішень субєкта владних повноважень про накладення штрафу за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів обставини відповідності закону самих рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 2) чи може бути кваліфіковано у якості нанесення видимого, розбірливого, незмивного маркування українською мовою діяння субєкта права з наклеювання аркушів паперу; 3) чи є факт повернення заявником товару постачальнику доказом визнання правомірності неоскаржених видимого, розбірливого, незмивного маркування українською мовою (окрім раніше наданих 16.08.2024р. доказів наклеювання аркушів паперу; 4) чи повною мірою заявником виконані вимоги первісно застосованих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 3 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Правові висновки про пріоритетність життя та здоров`я людини у сфері захисту прав споживачів, що забезпечується, у тому числі належним інформуванням споживачів про якість товару, відповідність товару встановленим вимогам та технічним регламентам сформульовані у постановах Верховного Суду від 14.11.2019 по справі № 817/381/16, від 14.02.2020 по справі № 808/2525/16, від 28.09.2020 по справі № 826/855/16, від 17.02.2021 по справі № 640/19248/19 та від 31.01.2022 по справі № 640/15352/19.

Згідно зі статтями 415 та 416 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована Законом України № 1678-VII від 16.09.2014р.) Україна взяла зобов`язання забезпечувати високий рівень захисту прав споживачів.

Частиною першою статті Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) передбачено, що загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, захист прав споживачів та безпека суспільства і держави.

Відповідно до частини першої статті 9 ГК України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Згідно із частиною третьою статті 10 ГК України у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 19 ГК України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах, зокрема, як споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів споживачів (частина перша статті 20 ГК України).

Частинами першою та другою статті 39 ГК України визначено, що споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг); безпеку товарів (робіт, послуг); необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров`я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів громадяни можуть об`єднуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» безпека продукції - відсутність будь-якого ризику для життя, здоров`я, майна споживача і навколишнього природного середовища при звичайних умовах використання, зберігання, транспортування, виготовлення і утилізації продукції.

У силу вимог ст.4 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» держава зобов`язана забезпечувати, зокрема, дотримання прав споживачів на належну якість продукції та безпеку продукції.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1 Закону України від 02.12.2010р. №2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції» безпечна нехарчова продукція - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням: характеристик продукції, у тому числі її складу, упаковки, вимог щодо встановлення і технічного обслуговування; впливу продукції на іншу продукцію, якщо вона буде використовуватися разом з нею; попереджень, що містяться на етикетці продукції, в інструкції з її використання та знищення, а також в іншій інформації стосовно продукції; застережень щодо споживання чи використання продукції певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, людьми похилого віку тощо).

Відповідно до частин першої та третьої статті 5 цього ж Закону продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації.

У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною першою цієї статті, або за відсутності чи незастосуванні національних стандартів, визначених частиною третьою цієї статті, орган державного ринкового нагляду під час доведення того, що продукція є небезпечною, може враховувати в такій послідовності: 1) національні стандарти інших держав щодо забезпечення безпечності продукції, гармонізовані з відповідними європейськими та міжнародними стандартами; 2) регіональні стандарти щодо забезпечення безпечності продукції відповідно до міжнародних договорів України; 3) стандарти України щодо забезпечення безпечності продукції, крім визначених частиною третьою цієї статті; 4) кодекси усталеної практики із забезпечення безпечності продукції у відповідних галузях; 5) досягнення науки і техніки у сфері безпечності продукції; 6) очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування).

Продукція не може вважатися небезпечною лише з тих підстав, що є можливості досягнення вищого рівня безпечності продукції або що на ринку пропонується інша продукція, яка становить менший ступінь ризику.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що нехарчова продукція вважається безпечною, якщо вона не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, зокрема, за умови відповідності такої продукції національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами, технічним регламентам, очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання, у тому числі з урахуванням особливостей використання такої продукції певними категоріями осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відмічає, що правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції регламентовано приписами Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі за текстом Закон №2735-VI).

Так, за визначенням ст.1 Закону №2735-VI державний ринковий нагляд (далі за текстом - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2735-VI метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону № 2735-ІV ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 11 цього Закону до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.12.2020р. № 2736-VI «Про загальну безпечність нехарчової продукції» розповсюджувачі зобов`язані, зокрема, співпрацювати (в межах своєї діяльності) з виробниками та органами державного ринкового нагляду у здійсненні заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція (п. 3); співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція, що була поставлена або постачається ними (п. 7).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону № 2735-VI метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

З огляду на таку мету, співпраця розповсюджувачів з виробниками, імпортерами та органами державного ринкового нагляду має бути спрямована не лише на усунення ризиків, які становить продукція, шляхом її приведення у відповідність до встановлених вимог (зокрема, технічного регламенту), але й запобігання таким порушення на майбутнє.

Насамперед саме суб`єкти господарювання, зокрема розповсюджувачі, а не органи ринкового контролю, повинні контролювати відповідність продукції, яку вони мають намір розповсюджувати, встановленим вимогам, і, у разі невідповідності, не брати продукцію до розповсюдження та інформувати про це постачальника, імпортера та виробника.

Розповсюджувач, який отримав рішення про усунення формальної невідповідності та приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, повинен інформувати суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання (постачальника, імпортера, виробника) про порушення вимог закону з тим, щоб такі порушення було виправлено та враховано на майбутнє.

Органи ринкового контролю лише контролюють належне виконання обов`язків суб`єктів господарювання щодо забезпечення якості нехарчової продукції.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №520/6006/21: « 60. … суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання є не лише особа, у якої було придбано продукцію, а також виробник продукції, імпортер. При цьому з метою усунення формальної невідповідності, приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, суб`єкт господарювання має право звернутись до будь-якого суб`єкта господарювання в ланцюгу постачання, в тому числі до постачальника та виробника даної продукції, а також вжити всіх можливих заходів для повідомлення цих осіб про виявлену невідповідність встановленим вимогам. Законом не обмежено розповсюджувачів, котрими, всупереч вимогам чинного законодавства, було надано на ринку продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, у виборі способів співпраці із суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання з метою усунення формальної невідповідності. Однак необхідність ефективної співпраці між собою з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, визначено як обов`язок з метою досягнення встановлених законом цілей.

Аналогічні за суттю висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.09.2022р. по справі №440/539/21.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 16.09.2024р. у справі №160/7457/21: встановлена законом вимога «співпрацювати» з усіма суб`єктами у ланцюгу постачання та з органами державного ринкового нагляду, хоч і не містить конкретних дій, які повинен вчиняти розповсюджувач у межах співпраці, покладає на нього обов`язок вчиняти дії, які необхідні, зважаючи на конкретні обставини, для приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. При цьому вибір переліку таких дій закон залишає за суб`єктами господарювання. Саме вони, співпрацюючи між собою, мають визначитися ким, за чий рахунок та в який спосіб має бути приведено продукцію у відповідність із встановленими вимогами, оскільки ці питання належать до суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання (п.73); Залишаючи обрання конкретних способів приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами на розсуд суб`єктів господарювання, закон захищає їх від надмірного втручання органу ринкового нагляду у господарську діяльність. Водночас, якщо така співпраця є неефективною або суб`єкти господарювання її уникають, орган ринкового нагляду має бути про це проінформований і може вживати відповідних заходів відповідно до закону, зокрема, вносити зміни до своїх рішень (п.74).

Частиною першою статті 22 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за рахунок суб`єкта господарювання, внаслідок дій чи бездіяльності якого продукція стала такою, що не відповідає встановленим вимогам.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Органами ринкового нагляду у випадках, передбачених Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», можуть також застосовуватися обмеження введення в обіг або розповсюдження продукції.

Згідно приписів статті 31 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» заборона надання продукції на ринку (введення в обіг або розповсюдження продукції) застосовується органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Заборона надання продукції на ринку не поширюється на дії, пов`язані з поверненням такої продукції її розповсюджувачу або виробнику в межах вжиття заходів щодо вилучення відповідної продукції з обігу, її відкликання чи передачі цієї продукції з метою знищення або приведення в інший спосіб до стану, що виключає її використання.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті: 1) за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону; 2) за результатами моніторингу результативності запровадженої заборони надання продукції на ринку, здійсненого відповідно до частини десятої статті 34 цього Закону; 3) на підставі повідомлень про продукцію, що становить ризик, наданих суб`єктами господарювання відповідно до вимог відповідних технічних регламентів; 4) на підставі повідомлень про продукцію, що не відповідає загальній вимозі щодо безпечності продукції, наданих суб`єктами господарювання відповідно до Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути змінені чи скасовані відповідними органами ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлень суб`єктів господарювання про виконання ними рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або за результатами перевірок стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень, проведених відповідно до статті 34 цього Закону. Зазначені рішення також можуть бути змінені за результатами розгляду органами ринкового нагляду клопотань, пояснень, заперечень та інформації, наданих суб`єктами господарювання відповідно до частин десятої і п`ятнадцятої цієї статті.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, внесення змін до таких рішень чи їх скасування приймаються керівниками органів ринкового нагляду або їх заступниками відповідно до їх повноважень, визначених законами України.

Будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, затверджує методику вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у якій мають бути визначені чіткі та зрозумілі критерії оцінки ризику, умови та обставини, за яких органи ринкового нагляду обирають відповідні обмежувальні (корегувальні) заходи, яких необхідно вжити.

У рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються: 1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення; 2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи; 3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій; 4) строк виконання рішення; 5) способи, порядок і строки оскарження суб`єктом господарювання цього рішення; 6) строк повідомлення відповідним суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.

Обмежувальні (корегувальні) заходи залежно від обставин можуть застосовуватися до всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій.

При прийнятті рішення про вилучення продукції з обігу або її відкликання розглядається питання про залучення розповсюджувачів, споживачів (користувачів) цієї продукції до участі у виконанні відповідних заходів.

Строк виконання рішення має бути обґрунтованим і визначатися з урахуванням характеру ризику та/або невідповідності встановленим вимогам, обсягу продукції, що підлягає приведенню у відповідність із встановленими вимогами, вилученню з обігу чи відкликанню, та реальних можливостей суб`єкта господарювання належним чином виконати це рішення. Строк виконання рішення може бути змінено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням суб`єкта господарювання. Таке клопотання може бути подано у будь-який час виконання рішення, але до закінчення строку виконання такого рішення.

До прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб`єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб`єкта господарювання.

До своїх пояснень, заперечень та/або інформації суб`єкт господарювання може додавати документи чи їх копії, що обґрунтовують його позицію та підтверджують наведені ним дані.

Пояснення, заперечення та інформація до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, надані (надіслані) суб`єктом господарювання, підлягають обов`язковому розгляду органом ринкового нагляду та зберігаються в органі ринкового нагляду.

У разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб`єкту господарювання проекту такого рішення. У такому разі суб`єкт господарювання, якого стосується рішення, має право надати (надіслати) свої пояснення, заперечення та/або інформацію до такого рішення в будь-який час після його прийняття, але до закінчення визначеного строку виконання такого рішення. Орган ринкового нагляду має негайно розглянути одержані пояснення, заперечення та інформацію суб`єкта господарювання та за результатами такого розгляду оцінити адекватність і пропорційність прийнятого ним рішення.

Надання, несвоєчасне надання чи ненадання пояснень, заперечень та/або інформації до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не позбавляє суб`єкта господарювання, якого стосується рішення, права оскаржити таке рішення.

Зміни до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вносяться у порядку прийняття рішення, встановленому цією статтею.

Положення частин одинадцятої - сімнадцятої цієї статті не поширюються на порядок прийняття та внесення змін до рішень про тимчасову заборону надання продукції на ринку, що приймаються на строк, необхідний для проведення експертизи (випробування) зразків такої продукції.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону №2735-VI за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції можуть бути прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (ст.ст.28 - 32 Закону № 2735-VI).

Відповідно до ст. 36 Закону №2735-VI рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України.

Суд бере до уваги, що за за змістом висновків постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 807/983/15 якщо позивач вважав, що рішенням, діями чи бездіяльністю позивача як суб`єкта владних повноважень порушено його права, він вправі був оскаржити такі до суду і в рамках такої справи на підставі належних щодо предмета доказування дослідження доказів, які стосувалися предмету. Відповідач не скористався таким правом, тому встановлення таких обставин у справі щодо іншого предмета доказування не буде відповідати правилу належності доказів, які в силу приписів ст. 73 КАС України повинні містити інформацію безпосередньо щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Застосовуючи такий підхід у вимірі обставин даного спору, суд доходить до переконання про те, що питання дотримання порядку прийняття суб`єктом владних повноважень рішень про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів виходять поза межі предмету доказування у спорі про визнання протиправними постанов про накладання штрафу за неналежне виконання обмежувальних (корегувальних) заходів.

Суд відмічає, що саме такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 16.09.2024р. у справі №160/7457/21

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно з ч.1 ст. 30 вказаного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону № 2735-VI обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Згідно з ч.3 ст. 30 Закону №2735-VI приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

За приписами ч.4 ст.29 Закону №2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію, а згідно з деякими технічними регламентами - також продукція, що виготовляється та/або вводиться в експлуатацію виробником для використання у власних цілях, повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, крім випадків, визначених у статті 12 цього Закону та у відповідних технічних регламентах.

Суд відмічає, що правові та організаційні засади розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур оцінки відповідності, а також здійснення добровільної оцінки відповідності, визначені Законом України від 15.01.2015 №124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» (далі за текстом - Закон № 124-VIII).

Згідно із частиною першою статті 11 Закону № 124-VIII відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 124-VIII у випадках, визначених у технічних регламентах, які передбачають застосування процедур оцінки відповідності, на продукцію та/або на інші об`єкти, що визначені такими технічними регламентами (табличку з технічними даними, пакування, супровідні документи тощо), повинен наноситися знак відповідності технічним регламентам.

Нанесенням знака відповідності технічним регламентам на продукцію вважається також нанесення цього знака на будь-який інший, ніж сама продукція, об`єкт, який визначений у відповідному технічному регламенті.

Знак відповідності технічним регламентам повинен наноситися лише виробником або його уповноваженим представником (частина перша статті 30 Закону №124-VIII).

У спірних правовідносинах застосовним технічним регламентом є Технічний регламент №62.

Згідно з п.1 Технічного регламенту №62 цей Технічний регламент установлює вимоги до машин щодо захисту життя або здоров`я людини, захисту тварин або рослин, а також майна та охорони навколишнього природного середовища, процедури оцінки відповідності машин та вимоги до їх обігу на ринку України та/або введення в експлуатацію. Технічний регламент розроблено на основі Директиви 2006/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2006 р. щодо машин та внесення змін до Директиви 95/16/ЄС.

Відповідно до п.4 Технічного регламенту №62 суттєві вимоги щодо безпеки та охорони здоров`я викладені в додатку 1. Суттєві вимоги щодо безпеки та охорони здоров`я для захисту навколишнього середовища застосовуються лише до машин, зазначених у пункті 2.4 зазначеного додатка.

Як то указано у п.6 технічного регламенту №62, органи виконавчої влади повинні вживати належних заходів для: забезпечення введення в обіг та/або в експлуатацію лише тих машин, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, які на них поширюються, та не спричиняють небезпеку здоров`ю і безпеці людей та у разі потреби свійським тваринам або майну, а у застосовних випадках - навколишньому природному середовищу, за умови належного встановлення, обслуговування та використання за призначенням або в обґрунтовано передбачуваних умовах; забезпечення введення в обіг лише тих частково завершених машин, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, які на них поширюються.

Пунктом 7 Технічного регламенту №62 визначено, що до введення машини в обіг та/або в експлуатацію виробник або його уповноважений представник повинен: забезпечити її відповідність суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров`я, зазначеним у додатку 1; забезпечити наявність технічного файла, вимоги до якого зазначені у додатку 7; надати необхідну інформацію, передбачену цим Технічним регламентом, зокрема інструкції; провести відповідні процедури з метою оцінки відповідності згідно з пунктами 13-15 цього Технічного регламенту; скласти декларацію про відповідність, вимоги до якої зазначені у частині А додатка 2, яка повинна супроводжувати машину; нанести знак відповідності технічним регламентам відповідно до пункту 24 цього Технічного регламенту.

У силу застережень п.24 Технічного регламенту №62 зображення знака відповідності технічним регламентам виконується згідно з формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1184 Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення (Офіційний вісник України, 2016 р., № 6, ст. 299).

Знак відповідності технічним регламентам наноситься на машину у видимий, розбірливий та незмивний спосіб згідно з додатком 3.

Забороняється нанесення на машини маркування, знаків і написів, які можуть ввести в оману треті сторони щодо значення або форми знака відповідності технічним регламентам, або обох.

На машини може бути нанесено будь-яке інше маркування за умови, що воно не погіршить видимість і розбірливість знака відповідності технічним регламентам.

Згідно з п.п.1.7.1 Додатку №1 до Технічного регламенту №62 інформація чи застереження на машинах повинні надаватися переважно у формі символів і піктограм, що легко розуміються. Будь-яка письмова або усна інформація чи застереження повинні бути складені українською мовою.

Згідно з п.п.1.7.3 Додатку №1 до Технічного регламенту №62 усі машини повинні мати видиме, розбірливе та незмивне маркування, яке містить такі мінімальні дані: найменування та місцезнаходження виробника та в разі необхідності його уповноваженого представника; найменування машини; маркування знаком відповідності технічним регламентам згідно з пунктом 24 Технічного регламенту безпеки машин; позначення серії або типу; серійний номер (за наявності); рік вироблення, тобто рік, у якому виробничий процес завершено.

Згідно з п.п.1.7.4 Додатку №1 до Технічного регламенту №62 до кожної машини, що вводиться в обіг та/або експлуатацію, повинні надаватись інструкції, що викладені українською мовою. Інструкції, що супроводжують машини, повинні бути оригіналами інструкцій або перекладами оригіналів інструкцій. При цьому переклад повинен супроводжуватися оригіналом інструкції.

Згідно з п.п.1.7.4.2 Додатку №1 до Технічного регламенту №62 інструкція, що супроводжує машину, повинна містити у разі потреби принаймні таку інформацію, зокрема: а) повне найменування і місцезнаходження виробника або його уповноваженого представника; б) позначення машини таке ж саме, як і нанесене відповідно до пункту 1.7.3 цього додатка на самій машині, крім серійного номера; в) декларацію про відповідність або документ, в якому викладено її зміст, із зазначенням характеристик машини; наявність серійного номера машини і підпису в документі, в якому викладено зміст декларації про відповідність, необов`язкова; і) опис залишкових ризиків, які існують, незважаючи на заходи щодо забезпечення безпеки, передбачені під час проектування, а також захисні та додаткові запобіжні заходи; м) опис дій, які слід виконувати у разі настання нещасних випадків або аварії; в разі ймовірності спрацювання блокувального пристрою - опис дій, які треба застосувати для безпечного розблокування машини.

Згідно з п.п.4.3.3 Додатку №1 до Технічного регламенту №62 на вантажопідіймальній машині повинні бути нанесені у незакодованій формі чіткі та незмивні відомості про їх максимальне робоче навантаження.

Якщо максимальне робоче навантаження залежить від конфігурації машини, кожне робоче положення повинне бути забезпечене таблицею навантажень, у якій зазначене допустиме робоче навантаження для кожної конфігурації, бажано у формі діаграм або таблиць.

Машини, призначені тільки для підйому вантажів, обладнані візком, до якого можливий доступ людей, повинні мати чіткий і незмивний попереджувальний напис про заборону підіймання людей. Таке застереження повинне бути добре видиме на усіх місцях можливого доступу.

Згідно з п.п.4.3.3 Додатку №1 до Технічного регламенту №62 кожна вантажопідіймальна машина повинна супроводжуватися інструкціями, що містять таку інформацію, зокрема: а) технічні характеристики машини, зокрема: максимальне робоче навантаження та у разі потреби копія таблиці навантажень, як зазначено в абзаці третьому пункту 4.3.3 цього додатка; реакції (зусилля), які виникають в опорах або анкерних кріпленнях, і у разі необхідності характеристики траєкторій переміщення; характеристики та засоби встановлення баласту (у разі потреби); б) зміст журналу нагляду, якщо його не поставляють разом з машиною; в) рекомендації щодо експлуатації, у тому числі рекомендації оператору щодо компенсації недостатнього безпосереднього спостереження за вантажем; г) звіт про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником, або на їх замовлення (у разі потреби).

На противагу викладеним у позові доводам заявника, суд доходить до переконання про те, що застосоване законодавцем у приписах Технічного регламенту №62 словосполучення «за потреби» слід тлумачити у контексті ст.ст.3, 8 Конституції України як явну та очевидну відсутність загрози життю та здоров`ю унаслідок беззаперечної та неспростовної безпеки конкретної нехарчової продукції, а видимий, розбірливий та незмивний спосіб як нанесення інформації фарбою на конструктивні елементи відповідного технічного пристрою, а не облаштування паперової наліпки.

Частиною 7 ст.23 Закону №2735-VI визначено, що під час перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції , а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори).

Відповідно до частин 6-7 статті 30 Закону України від 25.04.2019р. №2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Така інформація може дублюватися будь-якою іншою мовою. Інформація про вироби (товари), роботи чи послуги, зазначені у частині шостій цієї статті, доводиться до відома споживача у порядку, у спосіб та в обсязі, що визначені Законом України «Про захист прав споживачів». В інформації про вироби (товари), роботи чи послуги, наданій державною мовою, допускається використання слів, скорочень, абревіатур та позначень англійською мовою та/або з використанням літер латинського та/або грецького алфавітів.

Згідно вимог ч.1 ст.15 Закону України від 02.05.1991р. №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров`я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов`язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, можуть бути встановлені додаткові вимоги до змісту інформації на продукцію. У разі, якщо нормативно- правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту інформації про певні види продукції, положення цієї частини застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України від 02.05.1991р. №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Порядок прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів визначений статтею 33 Закону № 2735-ІV.

Положеннями цієї норми визначено, що обмежувальні (корегувальні) заходи запроваджуються відповідними рішеннями органів ринкового нагляду.

Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті, зокрема, за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень органів доходів і зборів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

У рішенні органу ринкового нагляду про заборону чи обмеження надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу або її відкликання зазначаються: 1) обґрунтування підстав прийняття такого рішення; 2) конкретні обмежувальні (корегувальні) заходи та пов`язані з ними дії, що має виконати суб`єкт господарювання, до якого застосовуються такі заходи; 3) потреба у вжитті відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів щодо всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій; 4) строк виконання рішення; 5) способи, порядок і строки оскарження суб`єктом господарювання цього рішення; 6) строк повідомлення відповідним суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення.

Обмежувальні (корегувальні) заходи залежно від обставин можуть застосовуватися до всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій.

До прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб`єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб`єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжено органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб`єкта господарювання.

Відповідно до п.4 Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2011 № 1017; далі за текстом - Порядок №1017), суб`єкт господарювання, якого стосується рішення, повинен у встановлений у рішенні строк подати органу ринкового нагляду, що прийняв рішення, повідомлення про його виконання за формою згідно з додатком. Повідомлення про виконання рішення подається суб`єктом господарювання незалежно від ступеня або результативності виконання ним рішення. Суб`єкт господарювання може додавати до повідомлення документи або їх копії, які підтверджують факт результативності виконання рішення.

Порядок здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів визначений статтею 34 Закону № 2735-VI, згідно з яким з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: - аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; - проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; - здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Відповідно до ч.6 ст.34 Закону № 2735-VI під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду встановлює ступінь виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та результативність їх виконання.

За правилами ч.8 ст.34 Закону № 2735-VI у разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

Пунктом 2 ч.4 ст.44 Закону №2735-VI визначено, що до суб`єкта господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, визначених статтею 29 цього Закону, крім усунення формальної невідповідності, передбаченої частиною третьою статті 29 цього Закону, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для осіб, які ввели продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважаються такими, що ввели продукцію в обіг, у розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів (крім юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для розповсюджувачів - юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.

Окремо суд зважає, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. по справі №520/6006/21: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом»; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи заявником не було доведено прийнятний рівень безпеки нехарчової продукції у вигляді Товару №1 та Товару №2.

Відповідних доказів ані до субєкта владних повноважень, ані до суду заявником подані не були.

Прийняті субєктом владних повноважень рішення про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів заявником не оскаржувались, а навпаки - були взяті до виконання.

Проте, позначення Товару №1 та Товару №2 суто паперовими наліпками, а не видимим, розбірливим та незмивним маркуванням, а також відсутність усього обсягу згаданих у рішеннях субєкта владних повноважень документів (з урахуванням вірного тлумачення змісту словосполучення «за потреби» як відсутність обовязку виключно у разі явної та очевидної безпечності нехарчової продукції) свідчить про неповне виконання заявником рішень про застосування первісних обмежувальних (корегувальних) заходів.

Тому суд визнає доведеними обставини неповного виконання заявником приписів рішення про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024 № ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/1 за рахунок того, що: 1) На машині «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS» інформація чи застереження складена не українською мовою; 2) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS», не містить інформацію змісту журналу нагляду за машиною; 3) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS», не містить звіт про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником.

Також суд визнає доведеними обставини неповного виконання заявником приписів рішення про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/2 за рахунок того, що продукція «Підіймач для двигуна, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель T31002X-GS» не приведена у відповідність до встановлених вимог.

Суд також визнає доведеними обставини неповного виконання заявником приписів рішення про застосування обмежувальних (корегувальних) заходів 02.08.2024р. №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/4 за рахунок того, що: 1) На машині «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005» інформація чи застереження складена не українською мовою; 2) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005», не містить інформацію змісту журналу нагляду за машиною; 3) Зміст інструкції, наданої до машини «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005», не містить звіт про випробування з деталізацією статичних і динамічних випробувань, проведених виробником або його уповноваженим представником та рішення від 02.08.2024 №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/5 за рахунок того, що продукція «Підіймач для трансмісії, торгівельна марка «Torin Big Red Jacks», модель TEL05005» не приведена у відповідність до встановлених вимог.

У якості беззаперечного доказу невиконання заявником цих вимог субєкта владних повноважень суд кваліфікує ті обставини, що замість оскарження рішення субєкта владних повноважень від 02.09.2024р. №ПНС/ХК/12771/РН/139/РО/РЗ заявник 30.09.2024р. вчинив діяння з повернення Товару №1 та Товару №2 постачальнику, тим самим визнавши неможливість усунення недоліків за первісно прийнятими субєктом владних повноважень рішеннями про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

З огляду на викладене, суд доходить до переконання про те, що у межах спірних правовідносинах субєкт владних повноважень забезпечив дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичної дійсності зясував із достатньою повнотою, зміст належної норми права витлумачив вірно, не оминув увагою юридично значимих факторів, застосував міру юридичної відповідальності у вигляді штрафу мінімального розміру за вчинення приватною особою діяння, у якому міститься склад згаданий у п.2 ч.4 ст.44 Закону №2735-VI склад правопорушення.

Суд зважає, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

У Рішенні від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Європейська Комісія «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь «Верховенство права» (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді зазначено про те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним з поняттям верховенства права.

Виходячи з практики ЄСПЛ за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року, рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» від 22 листопада 1995 року, рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, рішення у справі «Путтер проти Болгарії» від 2 грудня 2010 року).

Суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів порушення субєктом владних повноважень у межах спірних правовідносин процедури реалізації управлінської функції; доводять відсутність дефектів (вад, недоліків) такого змісту, характеру та ступеню, котрі були б обєктивно здатні призвести до викривлення, спотворення чи перекручення справжніх обставин фактичної дійсності; виключають існування фактів свавілля чи дискримінації.

Тому позов належить залишити без задоволення через недоведеність факту існування у заявника у даному конкретному випадку порушеного права (ущемленого інтересу).

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко