Рішення № 123372224, 28.11.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2024 р. справа № 300/6668/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ), 02.09.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України (далі також - відповідач, ГУ Національної гвардії України), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення відповідача №106 від 30.11.2023 в частині повернення позивачу матеріалів документів про надання статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 03.03.2022 по 16.11.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у різних військових частинах Національної гвардії України. Перед звільненням служив у військовій частині НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України. Брав безпосередню участь у бойових діях в Луганській та Донецькій областях. 05.04.2023 отримав травму при виконанні бойового завдання. Військова частина НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України у травні 2023 звернулась до відповідача з поданням та позивач з заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, надавши весь пакет документів. Про прийняте рішення в частині надання статусу учасника бойових дій позивачу стало відомо з листа відповідача від 21.05.2024 з долученим витягом з протоколу №106 від 30.11.2023. Протокольним рішенням відповідача постановлено повернути матеріали у зв`язку з тим, що 25.05.2023 щодо позивача порушено кримінальне провадження №120230962250000069 за ч. 1 ст. 309 КК України. Матеріали розглянути після прийняття правового рішення у кримінальному провадженні. Позивач з оскаржуваним рішенням не згідний, вважає його протиправним, враховуючи невідповідність встановлених відповідачем обставин справи фактичним, таким, що не ґрунтується на законі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (а.с.17-18).

На адресу суду 07.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що відповідно до Донесення від 26.05.2023 №50/2/2/2/3-1946 із ІНФОРМАЦІЯ_1 по військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 солдат ОСОБА_1 перебуваючи на амбулаторному лікуванні ДУ "ТМО МВС України"у м. Івано-Франківськ, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Vito д.н.з. НОМЕР_3 в с. Угринів, Тисменицького району зупинений працівниками відділення поліції №1 м. Тисмениця, де йому запропоновано пройти тест на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, медичне освідчення проведено в комунальному некомерційному підприємстві Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради" за результатами медичного огляду підтверджено факт вживання наркотичних речовин. Під час огляду транспортного засобу виявлено 2 згортки із подібною речовиною зеленого кольору з зовні схожу на наркотичну речовину марихуана. 25.05.2023 Сектором дізнання відділення поліції №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області стосовно солдата ОСОБА_1 внесено відомості в ЄРДР №120230962250000069 за ч. 1 ст. 309 КК України. У зв`язку з цим Комісією Головного управління НГУ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийнято рішення відображене у Протоколі №106 від 30.ж11.2023 про повернення матеріалів. Матеріали розглянути після прийняття правового рішення у кримінальному провадженні. Просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.20-22).

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у ЗСУ з 04.03.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_4 від 03.03.2022 (а.с.5).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 336 солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 82 о/с від 16.11.2023 з військової служби у запас відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", визначено вважати таким, що з 16.11.2023 справи та посаду здав і вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Військова частина НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України у травні 2023 звернулась до відповідача з поданням та позивач з заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, надавши весь пакет документів.

Про прийняте рішення в частині надання статусу учасника бойових дій позивачу стало відомо з листа відповідача від 21.05.2024 з долученим витягом з протоколу №106 від 30.11.2023. Протокольним рішенням відповідача постановлено повернути матеріали у зв`язку з тим, що 25.05.2023 щодо позивача порушено кримінальне провадження №120230962250000069 за ч. 1 ст. 309 КК України. Матеріали розглянути після прийняття правового рішення у кримінальному провадженні (а.с.7-8).

Позивач не погодився із вищевказаним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відтак звернувся до суду за захистом порушеного права.

При вирішенні спору суд керується таким.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) та Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 3551-XII передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України. Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому вказаного пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок №413) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з аб. 2 п. 2 вказаного Порядку статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до абзаців 10-11 пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України: для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, - не менш як один з таких документів - витяги (копії) бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.

До зазначених документів особи, зазначені в абзаці десятому цього пункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Положеннями п. 5 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку;

міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку.

Тобто прийняття рішення з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій віднесено, зокрема, до повноважень відповідача.

За приписами пункту 6 Порядку № 413 особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Міжвідомча комісія розглядає документи, надіслані комісією, і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів та в місячний строк з дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує комісію.

Пунктом 8 Порядку № 413 встановлено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 вказаного Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

Згідно пункту 24 Порядку №413, комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину від час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Як вбачається з оскаржуваного рішення: постановлено повернути матеріали, однак Порядок №413 такого виду рішення не передбачає.

Судом встановлено, що підстава повернення у зв`язку з тим, що 25.05.2023 щодо позивача порушено кримінальне провадження №120230962250000069 за ч. 1 ст. 309 КК України. Матеріали розглянути після прийняття правового рішення у кримінальному провадженні.

Однак, такої підстави Порядок №413 не передбачає. Чинний КПК України такого терміну як порушення щодо особи кримінального провадження не містить. Учасник кримінального провадження у процесуальному статусі підозрюваного появляється з моменту повідомлення про підозру.

У відповідності до ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального провадження. За наявності такої процесуальної дії наслідком є прийняття правового рішення у кримінальному провадженні де визначений підозрюваний.

В межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №120230962250000069 04.07.2023 Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області ухвалено вирок щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 309 КК України (а.с.11-12).

Згідно статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановленому обвинувальним вироком суду.

Позивачем долучено до позовної заяви сформований з використанням застосунку "Дія" Витяг з інформаційно - аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", яким підтверджується відсутність факту притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та наявності не знятої чи непогашеної судимості (а.с.13).

В той же час, суд зазначає про те, що відповідачем до відзиву на позовну заяву вироку суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності не долучено, зазначений вирок суду щодо позивача у матеріалах справи не міститься.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що протокольне рішення засідання комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, оформлене протоколом від 30.11.2023 № 106, в частині повернення ОСОБА_1 , матеріалів документів про надання статусу учасника бойових дій є необґрунтованим та порушує право позивача на отримання статусу учасника бойових дій, визначеного чинним законодавством, а тому підлягає скасуванню.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року, тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Велика Палата Верховного Суду враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Гарсія Руїз проти Іспанії (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної гвардії України на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - 08803498, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, м. Київ, 03151) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Головного управління Національної гвардії України №106 від 30.11.2023 в частині повернення ОСОБА_1 матеріалів - документів про надання статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - 08803498, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, м. Київ, 03151) повторно розглянути документи щодо надання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) статусу учасника бойових дій та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - 08803498, вул. Святослава Хороброго, буд. 9-А, м. Київ, 03151) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) сплачений ним судовий збір в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему Електронний суд.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.