Рішення № 123370666, 03.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 рокуСправа №160/19943/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

23.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , суддівської винагороди за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року; з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року (за винятком днів відпустки), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року по 30.06.2024 року, в розмірі 2 102,00 грн.

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 року в сумі 2 270,00 грн, на 01.01.2022 року - 2 481,00 грн, на 01.01.2023 року в сумі 2 684,00 грн, на 01.01.2024 року - 3028,00 грн, щомісячної доплати за адміністративну посаду в розмірі 10% (до 09.04.2023 року) та доплати за вислугу років в розмірі 70% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь судців, коштів для проведення виплат недоплаченої суддівської винагороди на періоди: з 01.01.2021 року по 31 12.2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2 270,00 грн; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022 року в розмірі 2 481,00 грн, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що у спірні періоди відповідач 1 нараховував та виплачував їй суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102 гривні. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач 1 повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Внаслідок цього розмір винагороди позивача не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв`язку із чим позивач не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено її право на належне матеріальне забезпечення.

Разом з тим, позивач наголосила, що ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, а тому ДСА України зобов`язане здійснити фінансування ТУ ДСА в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення позивачу виплат недоплаченої суддівської винагороди за періоди.

Ухвалою від 26.07.2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.07.2024 року представником ТУ ДСА в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. ТУ ДСА в Дніпропетровській області здійснює всі нарахування і виплати лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2021, 2022, 2023, 2024 роках здійснювалась згідно затвердженого ДСА України кошторису (зі змінами) та плану асигнувань на відповідні роки. Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2021, 2022, 2023, а також на 2024 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, з урахуванням статті 7 Закону №1082-IX, Закону №1928-ІХ , Закону №2710-ІХ, Закону №3460-ІХ. Таким чином, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік. Із врахуванням вищевикладеного, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області - як розпорядник бюджетних коштів не могло виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом спірного періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування, на власний розсуд вирішуючи, який нормативно-правовий акт потрібно виконувати, адже є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Ухвалою від 19.09.2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про пропущеного процесуального строку по справі №160/19943/24.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Ухвалою від 01.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про залучення до участі у справі №160/19943/24 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України.

02.10.2024 року представником ДСА України подано відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти обгрунтованості позовних вимог. Так, норма частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього, потрібно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді. Таким нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону №1928-ІХ, які уточнюють частину третю статті 135 Закону №1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Як зазначено в статті 130 Конституції України, розмір суддівської винагороди встановлюється Законом. Таким чином, Конституція України прямо вказує, що встановлювати розмір суддівської винагороди може тільки Закон. Відповідно це відноситься до компетенції та повноважень законодавця. Законодавець це питання вирішив на користь розміру прожиткового мінімуму - 2102 гривень. Оскільки, зазначена норма не визнана неконституційною, відповідачі повинні її застосовувати, та не можуть обирати самостійно з Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» будь-яку іншу цифру, більш сприятливу для позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

У зв`язку з призначенням рішенням 13 сесії Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів XXI скликання №211-13/ХХІ від 11.03.1993 року на посаду судді ОСОБА_1 , останню зараховано до штату Павлоградського міського суду Дніпропетровської області на посаду судді цього ж суду з 12.03.1993 року, що підтверджується витягом з наказу №17 від 12.03.1993 року.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 19.06.2003 року №1016-ІУ ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Павлоградського міського суду Дніпропетровської області, що також підтверджується витягом з наказу від 09.07.2003 року №174- К.

На підставі Указу Президента України №358/2004 від 23.03.2004 року ОСОБА_1 переведено з 23.03.2004 року на роботу на посаду судді новоутвореного Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, що підтверджується витягом з наказу №84-К від 29.03.2004 року.

Рішенням №68 Ради суддів України від 17.07.2009 року ОСОБА_1 призначено головою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років, з 10.08.2009 року, що підтверджується наказом №34-к від 10.08.2009 року.

ОСОБА_1 рішеннями загальних зборів суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було переобрано головою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, останній раз - рішенням №1 зборів суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2020 року, що підтверджується наказом №57-к від 10.04.2020 року.

Цим же наказом №57-к від 10.04.2020 року ОСОБА_1 - встановлено щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді - голови суду, у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Наказом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №04-к від 04.01.2021 року «Щодо встановлення та виплати щомісячної доплати за вислугу років суддям Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області» ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 01.01.2021 року за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Наказом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №07-к від 10.01.2022 року «Щодо встановлення та виплати щомісячної доплати за вислугу років суддям Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області» ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 01.01.2022 року за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Наказом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №01-к від 02.01.2023 року «Щодо встановлення та виплати щомісячної доплати за вислугу років суддям Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області» ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 01.01.2023 року за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Крім того, відповідно до наказу №48-к від 07.04.2023 року Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області були припинені адміністративні повноваження ОСОБА_1 як голови суду з 09.04.2023 року, а також припинено нарахування та виплату щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді в суді у розмірі 10 відсотків посадового окладу, на підставі рішення зборів суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №1 «Про обрання голови суду» від 31.03.2023 року.

Наказом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №01-к від 01.01.2024 року «Щодо встановлення та виплати щомісячної доплати за вислугу років суддям Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області» мені встановлено щомісячну доплату з 01.01.2024 року за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати суддівської винагороди у 2021-2024 роках з використанням базового розміру посадового окладу судді в сумі 2102,00 грн, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами ст. 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 ст. 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами ч. 3 ст. 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

На підставі п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» закріплено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 01.12.2004 року №19-рп/2004, від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп/2008, від 03.06.2013 року №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 року №11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Цим Законом, зокрема, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні ч. 2 ст. 130 Конституції України.

Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Разом з тим, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Суд зауважує, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року №5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично містять змінену складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Згідно з позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 02.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 року у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 року у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 року у справі №240/2978/22).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року, на 1 січня 2023 року, на 1 січня 2024 року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена у спірному періоді, на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відповідно, є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22, від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21 та від 30.11.2021 року у справі №360/503/21.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що розмір суддівської винагороди встановлено ст. 135 Закону №1402-VIII, а тому, позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум суддівської винагороди, матеріальної допомоги та лікарняних, які повинні обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року складає 2270 грн, на 01.01.2022 року - 2481 грн, на 01.01.2023 року - 2684 грн та на 01.01.2024 року - 3028 грн.

Застосовуючи практику Верховного Суду, суд зазначає, що у постанові від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, дійшов таких висновків: «виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, передбачених абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)».

У цьому зв`язку Верховним Судом зазначено, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов`язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).

Суд Касаційної інстанції зазначив, що в іншому випадку, коли ДСА України виділила відповідачу достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог ст. 135 Закону №1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму, є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов`язуватися з цими діями та їх наслідками».

Суд зазначає, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; ст. 148 Закону України №1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.

Із урахуванням статусу ДСА України (співвідповідача у справі) як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі №280/788/19 зробив висновок про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Наведена правова позиція кореспондується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 10.02.2022 року у справі №160/10554/20.

Зважаючи на позовні вимоги позивача в цій частині, суд вважає вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення ТУ ДСА в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу у спірні періоди.

Щодо клопотання позивача допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд зауважує, що підстави для допуску рішення суду до негайного виконання у даному випадку відсутні, оскільки в пункті 2 частини першої статті 371 КАС України йдеться про негайне виконання рішення про стягнення заробітної плати, у разі позбавлення особи такої заробітної плати. У такому випадку інститут негайного виконання рішення суду про присудження заробітної плати за один місяць виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів до існування на час вирішення юридичного спору.

У справі, що розглядається, не йдеться про позбавлення позивача заробітної плати (суддівської винагороди), упродовж спірного періоду позивач отримувала суддівську винагороду, що визнається сторонами.

Між сторонами виник спір щодо належного розміру заробітної плати (суддівської винагороди), право на яку має позивач. Як наслідок, вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, не зумовлює виникнення необхідності для звернення рішенні суду до негайного виконання.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подання позову до адміністративного суду, а тому з урахуванням вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, пр. Дм. Яворницького, 21а, код ЄДРПОУ 26239738), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року; з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року (за винятком днів відпустки), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року по 30.06.2024 року, в розмірі 2 102,00 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за період з 01.01.2021 року по 30.06.2024 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням щомісячної доплати за адміністративну посаду в розмірі 10% (до 09.04.2023 року) та доплати за вислугу років в розмірі 70% від посадового окладу, обчисливши їх розмір за 2021 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, за 2022 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, за 2023 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн; за період з 01.01.2024 до 30.06.2024 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028,00 грн, з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи на посаді, щомісячної надбавки за вислугу років, щомісячної доплати за адміністративну посаду (до 09.04.2023 року) за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270,00 грн; за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481,00 грн; за період з 01.01.2023 до 30.12.2023 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684,00 грн; за період з 01.01.2024 до 30.06.2024 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3028,00 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат недоплаченої суддівської винагороди судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи на посаді, щомісячної надбавки за вислугу років, щомісячної доплати за адміністративну посаду (до 09.04.2023 року) та доплати за вислугу років в розмірі 70% від посадового окладу, на періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2 270,00 грн; з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2022 року в розмірі 2 481,00 грн, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 року в розмірі 2684,00 грн; з 01.01.2024 року по 30.06.2024 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко