Рішення № 123370623, 26.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокуСправа №160/26001/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №041245 від 03 липня 2024 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків № НОМЕР_1 у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить:

- призупинити виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №041245 від 03 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виданого Державною службою України з безпеки на транспорті Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та наданого ними для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №76094694 від 20.09.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 вересня 2024 року з застосунку «ДІЯ» позивач дізналася про існування постанови про відкриття виконавчого провадження №76094694 від 20 вересня 2024 року, ухваленою Начальником Південного відділу державної виконавчої служби у м.Кам`янське Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Провадження відкрито на підставі постанови №041245 про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03 липня 2024 року виданого Державною службою України з безпеки на транспорті відділом державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області, відповідно якої було розглянуто справа про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до постанови №041245 про застосування адміністративно-господарського штрафу, на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що позивачем допущено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №039594 від 13.06.2024 року. Позивач не погоджується з наведеною постановою і вказує, що позивач ніколи не мав статусу автомобільного перевізника, та не є суб`єктом відповідальності у спірних правовідносинах. Сама по собі належність позивачу автомобіля не є підставою для відповідальності, оскільки позивач не надавав послуги з перевезення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/26001/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задоволено частково.

Зупинено стягнення на підставі постанови Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №041245 від 03 липня 2024 року у межах виконавчого провадження №76094694 відкритого на підставі Постанови Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.09.2024 року до набрання законної сили рішення суду у справі 160/26001/24.

У задоволені іншої частини заяви відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/26001/24, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

25.10.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 03.07.2024 № 041245. Згідно копії акту, Акт № 059594 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.06.2024, зокрема встановлено, таке: «Направлення на перевірку 06.06.2024 № 000145. Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів України у сфері вантажні перевезення, а саме: відсутня заповнена тахокарта водія за 13.06.2024, чим порушено п. 3.3.Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010 p. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня заповнена тахокарта водія ОСОБА_2 за 13.06.2024 р. ТЗ обладнаний аналоговим тахографом. Пояснення водія про причини порушень: Водій пояснень не надав. Акт підписав. Копію акта отримав.» Відповідач наголосив, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним. Щодо доводів позивача стосовно неналежного повідомлення його про розгляд справи про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу, відповідачем на виконання вимог п.26 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року Укртрансбезпека надіслала позивачу повідомлення про розгляд справи від 14.06.2024 №51117/23/24-24 в якому зазначалося про необхідність явки на розгляд справи. Повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у Державній службі України з безпеки на транспорті від 14.06.2024 №51117/23/24-24, було направлено на адресу позивача 19.06.2024. Відповідно до трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти, даний лист з рекомендованим повідомленням №0600932570936 знаходився у точці видачі вже 21.06.2024, 05.07.2024 було повернуто за закінченням терміну зберігання. Отже, позивач, мав можливість бути присутнім на розгляді справи, але не отримав повідомлення в момент доставки, що може свідчити про навмисні дії стосовно не отримання вищевказаного повідомлення. Отже, відповідач вважає, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнято ним з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

13.06.2024 року посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області складено акт №039594 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В акті зазначено, що посадові особи органів державної служби з безпеки на транспорті провели перевірку транспортного засобу: марка IVECO загальний бортовий, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 згідно з ТТН №0000000024 від 13.06.2024 року.

Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив виконання вимог цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері вантажних перевезень, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу IVECO, номерний знак НОМЕР_2 , чим порушено вимоги п.3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, у тому числі відповідальність за які передбачена ч.1 абз.3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу IVECO, номерний знак НОМЕР_2 , транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом.

03.07.2024 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Дніпропетровській області винесена постанова №041245 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. У постанові вказано, що позивачем допущено порушення ст. ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за №946/18241, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №039594 від 13.06.2024 року.

Позивач не погоджується із накладеним на неї штрафом, зазначає про протиправність прийнятої відповідачем постанови, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, який зобов`язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинен мати водій для здійснення вантажних перевезень, зазначений у статті 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи відповідно до ст.60 Закону №2344-ІІІ.

Так, згідно з абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім цього, слід зазначити, що Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

В розумінні вимог ст.1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06.07.2023 у справі № 560/514/22.

Проте, відповідач не довів, що фізична особа ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, який відповідно до законодавства надавав послугу згідно з договором про перевезення вантажу.

Як видно з матеріалів справи, транспортний засіб - марка IVECO, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 . Разом з цим, постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №041245 від 03 липня 2024 року містить посилання на акт №039594 від 13.06.2024 року, в якому, зокрема, зазначено, що автомобільним перевізником відповідно до ТТН №0000000024 від 13.06.2024 року є ФОП ОСОБА_3 . Копія вказаної товарно-транспортної накладної приєднана до матеріалів справи, і в ній дійсно перевізником зазначено ФОП ОСОБА_3 .

Суд зазначає, сама по собі належність на праві власності автомобіля позивачу не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажів на замовлення та, що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ.

Таким чином, не встановлено наявності доказів, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III та може нести відповідальність, передбачену законом України «Про автомобільний транспорт».

Отже, санкції у спірних правовідносинах застосовано до особи, яка не є суб`єктом відповідальності відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зворотного відповідач не довів.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відсутність в межах спірних відносин у позивача статусу перевізника є самостійною підставою для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн та за подання заяви про забезпечення позову судовий збір у розмірі 908,40 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову судового збору, на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №041245 від 03 липня 2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 908,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна