Ухвала суду № 123369967, 25.11.2024, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 Справа №607/17534/23 Провадження №1-кп/607/112/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, захисниці ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12023211040001616, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_6 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці. Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1,3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 у зв`язку із усвідомленням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та усвідомлюючи міру покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Окрім цього, наявний ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки 28 квітня 2023 року та 18 вересня 2023 року ОСОБА_4 судимий за ч.ч.1,2 ст.309, ч.4 ст.185 КК України, що свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечив, вважає ризики наведені прокурором у клопотанні необґрунтованими та безпідставними. Зазначив, що не має наміру ухилятись від суду. Крім того, недопитаним на даний час є лише один свідок, явку до суду якого не може забезпечити прокурор, тому відсутні підстави вважати, що він зможе незаконно впливати на вказаного свідка. Просить суд обрати йому більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов`язання.

Захисник ОСОБА_5 підтримала доводи обвинуваченого, просить обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Дослідивши клопотання, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , на даний час не зменшились та продовжують існувати.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 6 до 10 років. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може умисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Крім того, перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на ще не допитаного свідка у даному кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідка з метою дачі ним неправдивих, неповних показань, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_4 про те, що не допитаним на даний час залишився лише один свідок, при цьому явку цього свідка в судове засідання не може забезпечити прокурор, що свідчить про відсутність відомостей про місце перебування даного свідка. При цьому, суд враховує, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 не буде позбавлений можливості встановити місце перебування свідка з метою незаконного впливу на нього, тому суд вважає доведеним наявність ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також наявний ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у збуті особливо небезпечних психотропних речовин, а також 28.04.2023 року та 18.09.2023 року він притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1, 2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України. Вищенаведене свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено, а тому суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав для продовження строку тримання під вартою та про доцільність обрання стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду також не надано.

Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведено прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов`язків.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідка, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 стану здоров`я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв`язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м`яких не буде здатен запобігти існуючим ризикам.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.183, 184, 193, 194, 196, 197, 331, 376 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 24 січня 2025 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 24 січня 2025 року в 23 год. 59 хв.

Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1