Рішення № 123369102, 19.11.2024, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/246/24

Справа № 582/850/24

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

08 липня 2024 року представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Тертиця Т.В. звернувся до суду із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , заборгованість за кредитним договором №13459460 від 09.02.2024 у розмірі 50602,50 грн. витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.02.2024 між позивачем та відповідачем за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1345-9460 на наступних умовах. Позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі кредиту 17300 грн, строк кредитування 300 днів, за зниженою процентною ставкою 2,5 % в день, стандартна процентна ставка 2,5% в день. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання, а саме отримав кредитні кошти, протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору не відмовився від договору. Відповідач порушив умови кредитного договору, в добровільному порядку не погашає, у зв`язку з чим станом на 26.04.2024 загальний розмір заборгованості за кредитом складає 50602,50 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2024 у справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін.

20.08.2024 відповідач направила до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги позивача не визнала, із сумою заборгованості не погоджується, вважає її необґрунтованою. Вважає, що докази позивача щодо укладення договору є неналежними та недопустимими, оскільки договір укладався у електронному форматі, а оригінал електронного доказу позивачем не надано, то паперова копія наданого позивачем кредитного договору не може взята судом до уваги. Крім того, виписки по рахунках також не є доказом розміру заборгованості, оскільки він не є документом первинного бухгалтерського обліку. Також вважає, що нарахований розмір відсотків є несправедливим в сенсі Закону України «Про захист прав споживачів» та непомірним тягарем для відповідача. Тому відповідач просила відмовити у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

22.10.2024 позивач направив до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що електронний договір між позивачем та відповідачем укладений на підставі вимог ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір № 1345-9460 від 09.02.2024 року відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором C7309, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Також зазначив, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», тому позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. У кредитному договорі № 1345-9460 від 09.02.2024 сторонами було погоджено умови щодо розміру та сплати процентів і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом

електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором. Відповідач взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином

не суперечать вимогам законодавства. Відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилася із ними, таким чином, позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. Договору) протягом строку договору (згідно п. 4.12. Договору), що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості (що міститься у матеріалах справи).

Представник позивача надіслав до суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча є належним чином повідомленою про розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.02.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1345-9460 продукту «CreditKasa», згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 17300 грн, строком кредитування зі сплатою стандартної процентної ставки 2,50% в день, строк кредитування на 300 днів зі сплатою зниженої процентної ставки 2,5% в день. Кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.(а.с.16-30).

Також відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача та підписала за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» (а.с.31-45), паспорт споживчого кредиту (а.с.46-49), додаток № 3 до договору про відкриття кредитної лінії №1345-9460 з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) (а.с.50-51).

Зазначене підтверджується наданим позивачем Моніторингом дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, з якої встановлено, що 09.02.2024. ОСОБА_1 як клієнт зайшла на сайт Кредитодавця позивача, ідентифікувалася в системі, створивши особистий кабінет, а також вчинила всі необхідні дії для отримання кредиту : створила заявку, ознайомилася з Офертою, яку акцептувала, ввівши одноразовий ідентифікатор, який був надісланий на заначений нею телефонний номер (а.с.146).

Відповідно до довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту від 09.02.2024 року та інформації, яка надана АТ «ПриватБанк» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 підтверджено перерахування коштів на номер картки НОМЕР_2 , ID платіж 2423921318 за кредитним договором №1345-9460 від 09.02.2024 у розмірі 17300 грн. (а.с. 57,66-81).

Копія договору про надання послуг в системі LiqPay №4010 від 02.12.2019 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та АТ «ПриватБанк» міститься на а.с. 147-156.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Зокрема, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є серед іншого використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з досліджених судом доказів підписаний між сторонами електронний договір включає в себе всі істотні умови для відповідного виду договору.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, Договір про відкриття кредитної лінії №1345-9460 продукту «CreditKasa» між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 підписаний останньою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, та відповідачкою ОСОБА_1 вони суду не надані, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19(провадження № 61-16243 св 20).

Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною, а тому аргументи відповідача про те, що подані позивачем копії кредитного договору та інші докази не є допустимими, суд відхиляє.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, оскільки 09.02.2024 перерахував ОСОБА_1 кошти у сумі 17300 грн. за допомогою системи LiqPay на платіжну картку, НОМЕР_2 , інформація про яку надана відповідачем позивачу, про що свідчать підписані нею документи зазначені вище(договір, Правила, Паспорт кредиту, Додатки до договору).

Судом встановлено, що відповідач належно не виконувала зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять та вони відповідачем не надані.

Відповідно до довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 26.04.2024 загальна заборгованість за договором за період з 09.02.2024 року по 26.04.2024 становить 50602,5 грн., із них 17300 грн заборгованість по тілу кредит., 33302,50 грн заборгованість за нарахованими відсотками (а.с.55-56).

Відповідач будь-яких доказів на спростування правильності розрахунку заборгованості за договором не надала, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

При цьому сама по собі незгода з наданим позивачем розрахунком не є підставою для відмови у позові, оскільки у справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).

Оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості у відповідача перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а також не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, суд приймає до уваги розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1345-9460 від 09.02.2024 становить 50602,5 грн.

Така позиція суду узгоджується з постановами Верховного суду від 07.06.2023 у справі №234/3840/15( провадження № 61-3014св22),№ 464/4985/15-ц (провадження № 61-43538св18).

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо наявності підстав для визнання відсотків за користування кредитом несправедливими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вимога про недійсність кредитного договору відповідачем не заявлялася і судами не вирішувалася.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. З досліджених доказів суд приходить до висновку, що укладаючи спірну угоду, відповідач повною мірою був ознайомлений з його умовами, вільно та свідомо надав свої персональні дані для його укладення та погодився виконувати усі зазначені в ньому зобов`язання.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору про відкриття кредитної лінії №1345-9460 вимогам законодавства про несправедливість його умов, без їх доведення відповідно до статей 76-81 ЦПК України.

Договір про відкриття кредитної лінії №1345-9460 від 09.02.2024 містить всі істотні умови, характерні для такого виду договорів, відповідач погодився з такою редакцією договору та самостійно надав свої персональні дані, необхідні для укладення договору, та особисто підписав його, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, паспорт споживчого кредиту та правила надання кредитної лінії, електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора С7309.

Крім того, суд зауважує, що ознайомившись з умовами договору, ОСОБА_1 мала реальну можливість відмовитися від його укладення, однак на момент підписання договору у наданій редакції, додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляла, чим підтверджується свідоме визнання нею умов договору, в тому числі і оспорюваних умов.

Виходячи з оплатного характеру договору позики, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2422,40 грн., яка сплачена позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, код ЄДРПОУ 38548598, заборгованість за кредитним договором №1345-9460 від 09.02.2024 у розмірі 50602 (п`ятдесят тисяч шістсот дві) грн 50 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко