Рішення № 123368794, 26.11.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2024 р. Справа № 120/12270/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання в повному обсязі: стаж роботи на посаді судді з 26.03.1993 по 30.07.2024 31 рік 4 місяці 4 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 2 роки та протиправність рішення відповідача від 09.09.2024 № 024550002222 щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 72% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Тому, з метою зобов`язання відповідача здійснити перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши стаж роботи на посаді судді 33 роки 4 місяці 4 дні, з яких: стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 4 дні та стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 2 роки, починаючи з 02.08.2024 та виплатити недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 02.08.2024 до моменту здійснення такого перерахунку за відповідним судовим рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 23.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.10.2024 відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та по 01.08.2024 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-ІV.

02.08.2024 звернулась із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII. До заяви позивачем надано: паспорт громадянина України, довідка платника податків, трудова книжка НОМЕР_1 , довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №4-35/0566 від 31.07.2024, рішення Вищої ради правосуддя від 30.07.2024 №2324/0/15-24 про звільнення з посади судді та розрахунок стажу судді, наказ Шаргородського районного суду Вінницької області про відрахування зі штату №57о/с від 02.08.2024.

Згідно з матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача враховано по 30.07.2024 та він становить 48 років 07 місяців 12 днів, в тому числі, стаж на посаді судді - 31 рік 04 місяці 06 днів (за період роботи на посаді судді в Шаргородському районному суді з 26.03.1993 по 30.07.2024).

Розмір довічного грошового утримання судді у відставці розрахований відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIІІ з 02.08.2024 і становить 86266,08 грн, тобто 72% суддівської винагороди. Отже, довічне грошове утримання судді у відставці призначено та виплачується позивачу згідно з нормами чинного законодавства.

Відтак, на думку відповідача, органом Пенсійного фонду, як при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, так і при призначенні довічного грошового утримання, як судді у відставці відповідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, належним чином визначено стаж на основі поданих нею документів та наявних у Пенсійному фонді відомостей.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.07.2024 №2324/0/15-24 ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Шаргородського районного суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказом в.о. голови Шаргородського районного суду Вінницької області № 57о/с від 02.08.2024 року відраховано зі штату суду.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 30.07.2024 №2324/0/15-24, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає позивачці право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 4 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді 2 роки.

Відповідно до розрахунку Шаргородського районного суду Вінницької області стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 зараховано стаж роботи на посаді судді з 26.03.1993 - 33 роки 3 місяці 6 днів.

Позивач 02.08.2024 звернулася до управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою та усіма необхідними документами за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з рішенням Управління ПФУ у Вінницькій області №024550002222 від 09.08.2024, довічне грошове утримання позивачу визначено в розмірі 72% заробітної плати судді, виходячи з 31 повних років стажу на посаді судді.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, та таким, що суперечить рішенню Вищої ради правосуддя від 30.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з письмовою заявою про зарахування до стажу роботи судді, що дає їй право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 2 роки, та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що відповідає рішенню Вищої ради правосуддя від 30.07.2024, яким визначено стаж, який дає їй право на відставку, 33 роки 4 місяці 4 дні.

Відповідач листом від 09.09.2024 №0200-0202-8/92466 відмовив у зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 2 роки.

Вважаючи наведені дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, усіх періодів які підлягають врахуванню до такого стажу, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).

За змістом п. 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Суд звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 30.07.2024 №2324/0/15-24, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає мені право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 4 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді 2 роки.

Частиною 2 ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Частиною 1 ст. 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (у редакцій, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) передбачено, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягають зарахуванню 2 роки роботи в галузі права, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.

З огляду на викладене загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення), становить 33 роки 4 місяці 4 дні, з яких:

стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 4 дні;

стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді 2 роки.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.

Суд звертає увагу, що рішення Вищої ради правосуддя 30.07.2024 №2324/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шаргородського районного суду Вінницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку" не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування вищезазначеного суддівського стажу відсутні.

Відтак, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказаний вище період до стажу роботи на посаді судді.

Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 4 дні, так і стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки.

Загалом, загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 33 роки 4 місяці 4 дні.

Натомість, безпідставне незарахування відповідачем спірного періоду роботи до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.

Більше того, на думку суду відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.

В даному випадку, як встановлено із розрахунку стажу судді, який надає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , складеного Шаргородським районним судом Вінницької області, загальний стаж судді ОСОБА_1 становить повних 33 роки 4 місяці 4 дні.

Отже, жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає їй право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.

Згідно ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає їй право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 33 роки 4 місяці 4 дні, тому розмір довічного грошового утримання має складати 76 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки, що загалом становить 33 роки 4 місяці 4 дні.

Визначаючись щодо вимоги позивача про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.09.2024 № 024550002222 щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 72% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, то суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи (а.с. 31), міститься документ - "перерахунок пенсії" у якому вказано номер рішення "024550002222" про перерахунок пенсії та дату "09.08.2024".

Отже, відповідачем при визначенні довічного грошового утримання судді у відставці не приймалось рішення у формі окремого документа, яке б за формою та змістом відповідало загальним вимогам до індивідуального акту у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому скасування вказаного рішення може за своїми наслідками порушити правові інтереси позивача.

За наведеного вище, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій частині є визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи зазначене, належним та повним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 02.08.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши її стаж роботи на посаді судді 33 роки 4 місяці 4 дні, з яких: стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 4 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 2 роки, а також виплатити недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 02.08.2024 до моменту здійснення відповідного перерахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді з 26.03.1993 по 30.07.2024 - 31 рік 4 місяці 4 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 2 роки.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 72 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 02.08.2024 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати у розмірі 76 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши її стаж на посаді судді 33 роки 4 місяці 4 дні, з яких: стаж роботи на посаді судді 31 рік 4 місяці 4 дні; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді 2 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 02.08.2024 до моменту здійснення такого перерахунку за цим судовим рішенням.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна